10. Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна
У завдання правової науки і юридичної освіти разом із вивченням національного права, чому сьогодні приділяється велика увага, входить також дослідження глобальних закономірностей і тенденцій розвитку права в сучасну епоху.
Важливість аналізу досвіду світового розвитку, зокрема вивчення процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві, випливає з потреб правового прогресу. У зв'язку із цим правова наука повинна спиратися на теоретичні розробки, об'єктом яких також є правові системи.Порівняльне правознавство є не тільки самостійною наукою, але виступає і як навчальна дисципліна, що базується на науці порівняльного правознавства. Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна надає відомості про стан науки порівняльного правознавства, її минуле і сьогодення, а також майбутнє.
Вивчення порівняльного правознавства в рамках навчальної дисципліни є важливою умовою розвитку юридичної освіти. У навчальній програмі юридичного навчального закладу порівняльне правознавство повинне займати важливе місце, оскільки сучасні юристи працюють у рамках національних правових систем, що належать різним правовим сім'ям.
Як відзначає К. Осакве, порівняльне правознавство руйнує правову ксенофобію у студентів, полегшує розуміння зарубіжних правових систем, сприяє вивченню і використанню власного національного права, підвищує культурний рівень студентів і,
40
X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
41
зрештою, зміцнює фундаментальність юридичної освіти. В умовах сучасної взаємодії світових правових культур і взаємин між різними правовими системами випускник юридичного вузу в будь-якій країні не може вважати себе грамотним юристом без знання порівняльного правознавства. Вивчення власного національного права досягає своєї вершини і дає оптимальний результат лише при застосуванні наукового методу порівняльного аналізу права1.
Порівняльне правознавство сприяє розгляду правової системи як явища, безпосередньо залежного від особливостей різних суспільств.
Це дозволяє підкреслити зв'язок правових явищ, що відбиваються в правовій системі, з такими складовими соціальної структури суспільства, як релігія, культура, мораль, політика, ідеологія тощо. У свою чергу це сприяє тому, що, вивчаючи порівняльне правознавство в рамках навчальної дисципліни, можна розглянути не тільки еволюцію правових систем, але й об'єктивно визначити правову панораму сучасного світу.Головне завдання порівняльного правознавства як навчальної дисципліни полягає в тому, щоб виявити інноваційні процеси в змісті і викладанні порівняльного правознавства, у визначенні найбільш ефективних шляхів їх оптимізації. Іншими словами, подальше зміцнення порівняльного правознавства як навчальної дисципліни реалізовується на основі нових розробок відносно методики його викладання.
Як відзначає А.Х. Саїдов, порівняльне правознавство як навчальна дисципліна доповнює і конкретизує загальну теорію права, історію права, філософію права, а також загальнотеоретичні частини галузевих юридичних наук2.
Викладання порівняльного правознавства як навчальної дисципліни виробляє у студентів навики проведення порівняльно-правових досліджень, таких необхідних як для розвитку правової науки, так і для здійснення правової практики. Крім того, порівняльне правознавство як навчальна дисципліна дозволяє студентам
1 Осакве К. Размышление о природе сравнительного правоведения: некоторые
теоретические вопросы // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного
правоведения. — 2006. — № 3. — С. 59.
2 Саидов А.Х. Сравнительное правоведение: Краткий учебный курс. — М:
Норма, 2006. — С. XI.
вивчати не тільки національне право, але й розширити свій кругозір за рахунок вивчення зарубіжного права шляхом їх зіставлення на основі методології порівняльного правознавства.
К. Осакве пропонує в структурі навчальної дисципліни порівняльного правознавства, аналогічно структурі порівняльного правознавства як науки, виділити Загальну і Особливу частини.
У Загальну частину (теоретичну компаративістику) він включає: історію розвитку науки порівняльного правознавства; природу порівняльного правознавства і проблеми класифікації правових систем; історію розвитку основних правових систем сучасності; порівняння інфраструктури національних правових систем сучасності; основні компоненти правового стилю різних правових традицій; порівняльну правову культуру; порівняння підходів правових систем до реалізації ідеї правової держави; симбіоз національного права і права міжнародних організацій, тобто механізм уніфікації і гармонізації національних правових систем. Особлива чистина (галузева компаративістика) запропонованої навчальної програми охоплює або порівняльне приватне право (наприклад порівняльне цивільне право, порівняльне сімейне право), або порівняльне публічне право (наприклад порівняльне конституційне право, порівняльне кримінальне право), або порівняльне процесуальне право (наприклад порівняльний цивільний або кримінальний процес)»1.У більшості робіт, присвячених порівняльному правознавству, що вивчаються в рамках навчальної дисципліни, традиційно теорія порівняльного правознавства викладається як Загальна частина, що включає вивчення статусу порівняльного правознавства, його предмет, методи, історію формування, його функції і місце в системі юридичних наук, а також класифікацію основних правових систем; а Особлива частина включає конкретні правові сім'ї: ро-мано-германську правову сім'ю, сім'ю загального права, традиційно-релігійні правові сім'ї.
Об'єктивне вивчення правових систем, їх минулого і сучасного стану, а також перспектив їх розвитку, зумовлюють зміни
1 Осакве К- Размышление о природе сравнительного правоведения: некоторые теоретические вопросы // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. — 2006. — № 3. — С. 59-60.
42
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
43
в структурі порівняльного правознавства як науки, що вимагає і структурної зміни у викладанні навчального курсу.
Доцільно побудувати структуру порівняльного правознавства як навчальної дисципліни так, щоб, з одного боку, забезпечувалася цілісність його складових частин, а з іншого — дотримувалася пропорційність обсягу матеріалу, що висвітлює різні правові сім'ї, такого необхідного для розгляду і вивчення правової панорами світу.
Необхідно відзначити, що в даний час у навчальній літературі основна увага приділяється романо-германському і загальному праву, що ж до решти правових сімей, то необхідно констатувати відсутність належної уваги до них. В існуючій навчальній і науковій літературі, присвяченій даній проблематиці, установлено хронологію викладання правових сімей, згідно з якою вивчення курсу починається з розгляду романо-германської правової сім'ї, потім системи загального права, змішаних правових сімей (скандинавської, латиноамериканської), а потім розглядаються релігійно-традиційні правові системи (ісламська правова система і індуська правова система, системи звичаєвого і далекосхідного права).Вивчення суті і змісту правових систем із прив'язкою до політичних, релігійних, ідеологічних, філософських та інших чинників соціального життя вимагає перегляду послідовності викладення матеріалу, що розкриває формування, еволюцію і функціонування різних правових систем.
Об'єктивне вивчення правової панорами світу зумовлює вивчення правових сімей по мірі їх походження і становлення, завдяки чому зберігається спадкоємність основних елементів правових сімей, що забезпечують їх функціонування. Критерієм послідовності викладання матеріалу, що висвітлює правові сім'ї, повинен стати цивілізаційно-хронологічний, згідно з яким їх розгляд починається не із законодавчого і прецедентного права, а з традиційних, традиційно-етичних і релігійних правових систем. Такий цілісний і послідовний характер викладення матеріалу дозволить студентам не тільки зрозуміти елементи спадкоємності в правових системах, механізм їх функціонування, але й робити певні прогнози щодо перспектив їх розвитку.
Таким чином, у рамках навчальної дисципліни порівняльного правознавства викладається цілісне уявлення про правову панораму карти світу, взаємовідношення між правовими сім'ями
(системами), правовими культурами в рамках діалогу правових систем, зумовленого правовою акультурацією. Тим самим підвищується рівень підготовки студентів, розширюється їхня ерудиція, підвищується рівень їхньої правової свідомості і правової культури. У результаті формується поважне ставлення не тільки до власного права, але й до «чужого». Уміння і навики, отримані студентами в рамках порівняльного правознавства як навчальної дисципліни, сприяють здійсненню в майбутньому професійної діяльності юристів.
44
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
45
Еще по теме 10. Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна:
- § 1. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна
- Розділ 1. Порівняльне правознавство як наука і навчальна дисципліна
- Історія виникнення і розвитку порівняльного правознавства. Загальна характеристика і предмет порівняльного правознавства. Метод, принципи і функції порівняльного правознавства.
- В.Д. Ткаченко, С.П. Погребняк, Д.В. Лук'янов. Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. - X.: Право, 2003. - 274 с, 2003
- 1. «Порівняльне право» чи «порівняльне правознавство»
- Харитонова О.І., Харитонов Є.О.. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції.— X.: «Одіссей».— 2002 р.— 592 с., 2002
- 1. Поняття порівняльного правознавства
- 5. Структура порівняльного правознавства
- 9. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук
- 3. Господарське право як навчальна дисципліна
- 8. Конституційне право України як навчальна дисципліна
- 4. Функції порівняльного правознавства