3.2. Герменевтичний підхід

Сучасна методологія правових наук висунула на перший план проблему герменевтики як головного підходу в роботі з правовим джерелом, твором або текстом.

Герменевтика розуміється як наука про правила тлумачення, породжена необхідністю роз'яснення і конкретизації священних текстів, творів поетів, письменників, філософів, учених, заснована на процесі інтерпретації на стику мови і життєвого досвіду.

1 Тарнас Р. История западного мышления. — М.: Крон-Пресс, 1995. — С. 339.

54

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

55

Періодом зародження герменевтики вважається епоха Ренесансу, що отримала розвиток у трьох напрямах: філологічна, теологічна, юридична герменевтика.

Герменевтика в її сучасному розумінні остаточно сформувалася в епоху романтизму. Основоположником такого розуміння герменевтики вважають німецького філософа кінця XVIII — початку XIX ст. Ф. Шлейєрмахера, який розробив загальні правила герменевтичного підходу, що передбачав його одноманітне застосування до текстів релігійного і світського характеру, для яких раніше вважалося за необхідне застосовувати різні способи інтерпретації. На його думку, кожен текст має дві сторони — наочно-змістовну і індивідуально-особову, тобто текст має граматичну (об'єктивну) і психологічну (технічну) природу. Герменевтика, на думку Ф. Шлейєрмахера, — це мистецтво розуміння чужої (авторської) індивідуальності як вона виражена в тексті (художньому або науковому)1.

Таким чином, герменевтика є об'єднуючим поняттям, що включає мистецтво інтерпретації, тлумачення і розуміння пись-мово зафіксованих у мові життєвих об'єктивувань.

Сучасна герменевтика виходить далеко за межі традиційного розуміння тексту, звертаючись до більш загальних проблем мови і психології. В. Дільтей у своїй праці «Витоки герменевтики»2 висловив думку, що герменевтика є методологічною основою гуманітарного знання, мистецтвом розуміння письмово фіксованих життєвих проявів.

Герменевтика як мистецтво і одночасно як теорія тлумачення текстів застосовується в різних галузях суспільствознавства: філософії, філології, психології, праві. Як зазначав Г.Г. Гадамер, не можна не визнати, що історик права і юрист-практик вирішують

1 Див.: Schleiermacher F. Uber die Religion, Reden an die Gibildeten unter ihren Verachtern: Пер. с нем. — СПб., 1911.

— Tubingen, 1990.

різні завдання: перший — умоглядну, а другий — практичну. При цьому розуміння права виявляється в діяльності обох. Чому ж тоді розуміння правового змісту закону в одного може бути іншим, ніж у другого?1.

У сучасній герменевтиці розуміння — це не прикладне завдання при тлумаченні текстів, а фундаментальна характеристика, що визначає людське буття і мислення. У зв'язку із цим виникла проблема використання гуманітарних традицій у діалозі культур, і, наприклад, політична (правова) наука стала перед необхідністю розроблення нової гуманітарної методології політичного (правового) аналізу, яка названа політичною (правовою) герменевтикою2.

Якщо до недавнього часу юридичні дослідження, як правило, обмежувалися формально-логічними операціями, то герменевтика права передбачає складніший семантичний підхід до його оцінки.

Отже, правова герменевтика покликана стати новим науковим методологічним підходом ведення діалогу в умовах різноманітності правових культур і рівноправ'я світових цивілізацій.

Як відзначає П.М. Рабінович, у правовій герменевтиці в теперішній час вироблено такі поняття, положення, методики, процедури, використання яких дозволяє вивести наукове і науково-прикладне розроблення тлумачення юридичних норм на якісно новий рівень3. У цьому плані роль герменевтичного підходу при вивченні правових систем важко переоцінити.

Завдяки використанню можливостей герменевтики і потенціалу герменевтичного підходу можна виявити не просто справжній зміст пам'яток права, але і знайти ту нитку, яка пов'язує їх із сучасним періодом розвитку і функціонування різних правових

1 Див.: Гадамер Г.-Г. Істина і метод. — Т. 1: Герменевтика. Основи філософської

герменевтики. — К.: Юніверс, 2000.

2 Гизо Ф. История цивилизации в Европе. — СПб.: Изд-во г-на Павленкова,

1905. - С. 6.

3 Філософія права: проблеми та підходи: Навч. посіб. / За заг. ред. П.М. Рабі-

новича. — Л.: Юрид. фак. Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка, 2005. — С. 86.

56

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

57

систем. Наприклад, без використання даного підходу неможливо виявити, з одного боку, значення багатьох положень основоположного джерела ісламського права — Корану, а з іншого — виявити його реальний вплив на функціонування ісламської держави і права.

Суть і ефективність правових систем багато в чому зумовлюється їх історичним корінням, історичними закономірностями, властивими еволюції цих правових систем. Так розкрити суть сучасного китайського праворозуміння неможливо без розуміння того факту, що історичною основою даного найдавнішого права є філософія конфуціанства. Саме завдяки підходу герменевтики можна пояснити причину своєрідного ставлення китайців до реальної ролі права в суспільному житті, продиктованого вченням Конфуція.

Таким чином, завдяки підходу герменевтики стає можливим виявлення не тільки букви, але й духу тих джерел, які виступають як пам'ятки права в рамках різних правових систем і багато в чому зумовлюють їх функціонування.