3. Концептуальні підходи в методології порівняльно-правових досліджень

Концептуальні підходи (ідеї), як відзначає В.П. Малахов, є вихідними положеннями про предмет, його програмними припущеннями. Вони виступають як вузлові моменти в організації інтелектуального процесу пізнавальної діяльності і містять різноманітні багатства змісту предмета дослідження.

П.М. Рабінович визначає концептуальний підхід як побудовану на загальних світоглядних категоріях аксіоматичну ідею, яка є постулатом загальної стратегії дослідження, відбір досліджуваних фактів і інтерпретацію результатів дослідження2.

Таким чином, концептуальні підходи (ідеї) відображають методологічні основи пізнання, які виконують роль прожекторів, що освітлюють шлях дослідника до розуміння об'єкта дослідження. У рамках концептуальних підходів може бути використана певна система методологічних принципів, методів.

У структурі методології порівняльно-правових досліджень доцільно виділити цілий ряд концептуальних підходів, зокрема — цивілізаційний, герменевтичний, аксіологічний і антропологічний.

3.1. Цивілізаційний підхід

Одним із затребуваних концептуальних підходів (ідей) у методології порівняльно-правових досліджень, що сформувалися

1 Малахов В.П. Философия права: Учеб. пособие. — М.; Екатеринбург, 2002.

— С. 67.

2 Філософія права: проблеми та підходи: Навч. посіб. / За заг. ред. П.М. Рабі- новича. — Л.: Юрид. фак. Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка, 2005. — С 86.

в рамках цивілізаційної теорії, є цивілізаційний ПІДХІД, ЗГІДНО З яким центральною категорією виступає цивілізація. Існують різні визначення цього поняття, кожне з яких відображає філософський, соціологічний або історичний напрями суспільного знання.

Більшість дослідників уважає, що поняття «цивілізація» вперше виникло в концепціях «суспільного договору» наприкінці XVIII ст.

Але, незважаючи на поширеність даного твердження, необхідно відзначити, що ще задовго до цього, у XIV ст., на необхідність використання цивілізаційного підходу при вивченні суспільного життя, частиною якого, природно, є і правове життя, звернув увагу відомий арабський філософ, історик, економіст Абд Ар-Рахман Ібн Халдун (1332—1406). Зокрема він відзначав, що різні стани суспільного життя необхідно пояснювати з позицій цивілізаційного підходу, який може служити поясненням фактів, пов'язаних із життям суспільства. Більше того, як відзначають дослідники його діяльності, ймовірно, Ібн Халдун був першим, хто запровадив у науковий ужиток поняття «цивілізація», і був першим мислителем, який подивився на історичний процес із цивілізаційної точки зору, і відповідно до цього визначив завдання історії не тільки в описуванні зміни поколінь суспільства, але й у вивченні цивілізаційних особливостей різних народів2. Таким чином, відлік застосування цивілізаційного підходу необхідно починати не з кінця XVIII ст., а з XIV ст. і пов'язувати з ім'ям Ібн Халдуна.

На думку А.Дж. Тойнбі, кожна цивілізація є своєрідною спробою єдиної, великої, загальнолюдської творчості, а якщо дивитися на неї ретроспективно, це — своєрідний приклад єдиного,

' Див.: Цивилизация, культура, личность / Гаман-Голумвина О.В., Злобин Н.С., Кантор В.К., Келле В.Ж. / Под ред. В.Ж. Келле. — М., 1999. — С 25-32.

2 Мусаелян Л.А. О концепции философии истории Ибн Халдуна // Философия и общество. — 2000. — № 3. — С. 133-154.

52

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X.

53

великого, загальнолюдського досвіду1. Цивілізації у нього подаються як типи людських спільнот, що викликають певні асоціації у сфері релігії, архітектури, живопису, звичаїв, тобто в царині культури. А.Дж. Тойнбі стверджував також, що якщо йти від Греції і Сербії, намагаючись зрозуміти їхню історію, то приходиш до православного християнства або візантійського світу. Якщо починати шлях із Марокко й Афганістану, то неминуче прийдеш до ісламського світу»2.

Велику увагу розкриттю поняття цивілізації та закономірностей її формування і розвитку приділяє С. Хантінгтон. На його думку, цивілізація — це найширший рівень культурної ідентичності людей, пов'язаний з наявністю таких рис об'єктивного порядку, як мова, історія, релігія, звичаї, інститути, а також суб'єктивна самоідентифікація людей (так мешканець Рима може характеризувати себе як римлянина, італійця, християнина, європейця, людини західного світу). Цивілізації — це унікальні ціннісні світи, і саме тому люди різних цивілізацій по-різному дивляться на відносини між Богом і людьми, індивідом і групою, громадянином і державою, батьками і дітьми, чоловіком і дружиною, мають різні уявлення про співвідносну значущість права і обов'язків, свободи і примусу, рівності і ієрархії3.

Таким чином, цивілізацію можна визначити як соціально-історичну структуру усталених спільнот, які характеризуються ідеологічними, релігійними, культурними, морально-етичними особливостями формування, що відображають перехід людства від варварства до нового, більш упорядкованого рівня розвитку.

У теперішній час спостерігається тенденція використання цивілізаційного підходу при вивченні державно-правових явищ, зокрема правових систем. Використання цивілізаційного підходу передбачає відмову від застосування принципу європоцентризму, який полягає у вузькому підході до аналізу всесвітньої історії, що є наслідком недостатності знань про історію інших народів і відчуття переваги над іншими, незахідними цивілізаціями.

' Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории: Сборник. — М., 2002. - С. 300.

2 Там само. — С 134.

3 Див.: Хангтингтон С. Столкновение цивилизаций. — СПб.: М., 2003.

в рамках цивілізаційного підходу має безпосереднє відношення до об'єктивного вивчення правової панорами світу взагалі і різних правових систем зокрема, що є головною умовою досягнення об'єктивних результатів досліджень і найбільшою мірою відповідає реаліям правового розвитку.

Цивілізаційний підхід дає можливість розглядати історію людства як багатоваріантний процес. Відповідно, використання даного підходу в порівняльному правознавстві дозволить, з одного боку, зробити наше бачення еволюції правових систем більш багатовимірним. З іншого боку, послідовне використання даного підходу у вивченні еволюції правових систем призводить до висновку про їх принципову рівнозначність у плані культурно-історичного розвитку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність вивчення всіх правових систем.

Таким чином, цивілізаційний підхід дозволяє виявити як унікальність, так і рівноцінність не тільки різних цивілізацій, але й правових систем. Даний підхід указує не тільки на відмінності між правовими традиціями і системами, але й відкриває нові горизонти правової акультурації в рамках діалогу правових систем.