ПІДХІД ВНУТРІШНІХ РЕЙТИНГІВ

Відповідно до підходу внутрішніх рейтингів усі активи банку (експозиції) поділяються на 5 класів, деякі з них поділяються на субкласи. (табл. 4.3.)

Таблиця 4.3.

У межах підходу оцінюються неочікувані та очікувані збитки.

Неочікувані збитки - це збитки, які можуть виникнути в майбутньому і суму яких на дату балансу достовірно оцінити неможливо, однак які можна оцінити приблизно, з досвіду минулої роботи.

Неочікувані збитки оцінюються за допомогою спеціальних формул (функцій зважування за ризиком). Типова формула оцінки неочікуваних збитків:

RWA= 12,5 X EAD х LGD х PD , де (38)

RWA - еквівалент зважених за ризиком активів;

12,5 - постійний множник;

EAD - експозиція при дефолті - облікова вартість активу, тобто величина заборгованості контрагента перед банком (встановлюється для кожного класу та субкласу експозицій);

PD - ймовірність дефолту - ймовірність настання протягом року з моменту проведення оцінки події, що характеризується як дефолт. Двома незалежними свідченнями дефолту є:

- затримка будь-якого платежу контрагентом на 90 або більше днів;

- наявність у банку сумнівів щодо можливості отримати повернення заборгованості без вжиття відповідних заходів.

Ймовірність дефолту може набувати значення від 0% до 100%.

LGD - збиток при дефолті - максимально можлива величина втрати активу (у відсотках до його облікової вартості) у разі настання дефолту. Встановлюється для кожного класу та субкласу експозицій.

Очікувані збитки - це аналог резервів на покриття кредитного ризику.

Очікувані збитки (EL ) оцінюються за допомогою формули:

EL = EAD X LGD х PD. (39)

Ця формула модифікується для оцінки очікуваних збитків від операцій спеціалізованого кредитування - проектного, об’єктного, товарного фінансування, операцій з житловою та нежитловою нерухомістю. Для цих операцій замість множника LGD х PD використовують факторні значення, визначені органом нагляду залежно від стану обслуговування боргу.

Якщо отримана величина очікуваних збитків перевищує суму допустимих резервів (тобто суму всіх спеціальних резервів, часткових списань без використання рахунка резервів, загальних резервів під конкретні портфелі на зразок резервів під ризик країни), різницю слід виключати з регулятивного капіталу в пропорції 50% з основного і 50% з додаткового. У разі, якщо очікувані збитки є меншими за допустимий резерв, банк може додати різницю до додаткового капіталу, але не більше 0,6% від суми зважених за ризиком активів і лише за попереднього дозволу від органу нагляду.

Крім того, багато уваги приділяється врахуванню факторів пом’якшення кредитного ризику (застав, гарантій, свопів кредитного ризику тощо), різноманітним аспектам сек’юритизації, обговоренню проблем специфіки визначення періоду утримання (холдингового періоду) для цілей оцінки компонентів ризику тощо.

Фундаментальний підхід внутрішніх рейтингів

Даний підхід характеризується тим, що банк самостійно оцінює величину ймовірності дефолту - PD у процесі довготривалих спостережень. У деяких випадках потрібно мати дані за шість років. При цьому ключовим моментом збору статистичних спостережень є сталість визначення дефолту.

Усю решту значень компонентів ризику визначає орган нагляду.

Поглиблений підхід внутрішніх рейтингів

Даний підхід характеризується тим, що банк самостійно визначає всі компоненти ризику - EAD, LGD, PD. Однак, для застосування цього варіанта банк повинен виконувати низку дуже суворих вимог щодо своєї практики ризик-менеджменту. Фактично, використовуючи власні дані статистичних спостережень, банк функціонує як своєрідне рейтингове агентство, проте сам для себе.

2. Визначення ринкового ризику активів за міжнародними стандартами

Ринковий ризик - це ризик виникнення збитків з балансових і позабалансових позиціях банку, який виникає у зв'язку із зміною рівня ринкових цін.

У рамках загального поняття „ринковий ризик” виділяють чотири компоненти:

1. Процентний ризик торговельної книги.

2. Пайовий ризик торговельної книги.

3. Валютний ризик.

4. Товарний ризик.

Торговельна книга - це позиції у фінансових інструментах і товарах, які утримуються з метою торгівлі або з метою хеджування інших елементів торговельної книги.

Усі компоненти ринкового ризику оцінюються за стандартизованим методом або за методом моделювання.