Глобальний підхід та сертифікація і випробовування
Т ехнічні бар’єри, спричинені нормами, дуже часто приховують інші бар’єри на шляху торгівлі, які подолати набагато важче. І ці бар’єри створюються системами, які мали б встановлювати відповідність товарів певним стандартам і нормам.
Із роками стало ясно, що постала необхідність послідовного вирішення проблеми поступової гармонізації технічних стандартів.На додаток до принципів Нового підходу необхідно також визначення умов достовірної оцінки відповідності.
У Своєму Комюніке до Ради ЄС від 15 червня 1989[69] про Глобальний підхід до сертифікації та випробовувань (Communication to the Council of 15 June 1989 on the Global approach to certification and testing) Європейська Комісія визнала необхідність комплексної політики та системи оцінки відповідності.
Так, Комісією було запропоновано дії на трьох різних рівнях:
- Рівень А - основні структури;
- Рівень В - норми;
- Рівень С - необхідність європейської інфраструктури сертифікації та випробовувань.
У відповідь на Комюніке Комісії від 15 червня 1989 року було прийнято Резолюцію Ради ЄС від 21 грудня 1989 року[70] про Глобальний підхід до оцінки відповідності (Resolution of 21 December 1989 on a global approach to conformity assessment) з метою „створення умов, які дозволять функціонування принципу взаємного визнання доказів відповідності і в регуляторній, і в нерегуляторній сферах”.