3.4. Антропологічний підхід
Ще одним концептуальним* підходом у методології порівняльно-правових досліджень є антропологічний. Як відомо, антропологія розуміється як наука про походження й еволюцію людини, яка отримала потужний імпульс завдяки відносно недавнім відкриттям етнографів, істориків, археологів, філологів та ін.
Що стосується юридичної антропології, яку називають ще антропологією права, то вона є науковою і навчальною дисципліною, що вивчає процеси юридизації людського буття, зумовлені конкретними історичними типами цивілізацій. У результаті цього виявляються закономірності, що роз'яснюють основні моменти, пов'язані із соціальним і правовим життям людства.Юридична антропологія у своїх дослідженнях ґрунтується на аналізі усних і письмових пам'яток права, з одного боку, і практиці суспільного життя, з іншого. На думку B.C. Нерсесянца, юридична антропологія є наукою про людину як про соціальну істоту в її правових проявах, вимірюваннях, характеристиках.
Вона вивчає правові форми суспільного життя людей від старовини до наших днів. У її предметну сферу входять правові системи, і в цілому — весь комплекс правових явищ (усі правові форми в широкому розумінні цього слова — правові норми, відносини, ідеї й уявлення, інститути, процедури, способи регуляції поведінки, захисту порядку, вирішення конфліктів і та ін.), які складаються в різних співтовариствах (первісних, традиційних, сучасних), у різних етносів (народів, націй), у різні епохи і в різних регіонах світу1. Дане положення має принципове значення при вивченні правових систем, правових традиції та їх різноманіття.
Юридична антропологія допомагає відкинути власні національні упередження на користь сприйняття інших суспільств з їхнім способом життя.
Оскільки головним суб'єктом правових відносин практично в усіх правових системах уважається людина, то її соціальне і правове буття (що є предметом юридичної антропології) має велике яничсннм для вивчення його формування і функціонування. Дана обставини дозволяє розглядати еволюцію різних правових систем.
Досягнення юридичної антропології сприяють вивченню правової культури, правової свідомості і правового менталітету. Особливо це проявляється, наприклад, при вивченні сімейно-правових і спадково-правових відносин у рамках різних правових систем.Антропологічний підхід дозволяє розкрити суть відносин, що склалися в людському суспільстві, які згодом послужили підставою для формування різних правових відносин у рамках різних правових систем. Як відзначає Н. Рулан, не існує системи спорідненості, єдиної для всіх суспільств: нам відомі приблизно вісімсот таких систем. Крім того, у кожному конкретному випадку ідентичні споріднені зв'язки не означають ідентичних споріднених відносин2. Ця обставина багато в чому пояснює різні варіанти регулювання сімейно-правових відносин у рамках різних правових сімей, зумовлених цивілізаційними особливостями.
1 Нерсесянц B.C. Юридическая антропология как наука и учебная дисципли
на: Предисловие // Рулан Н. Юридическая антропология / Пер. с фр.; Отв. ред.
B.C. Нерсесянц. - М.: НОРМА, 2000. — С. 1.
2 Рулан Н. Юридическая антропология: Учебник / Пер. с фр.; Отв. ред.
B.C. Нерсесянц. — М.: НОРМА, 2000. — С. 310.
60
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
61
Як справедливо відзначає О.Ф. Скакун, антропологічний підхід дозволяє розглядати людину як біосоціальний індивід, що служить мірою всіх речей, зокрема порівнюваних правових систем.
Таким чин ом, використання антропологічного підходу в рамках методології порівняльно-правових досліджень дозволяє визначити реальне місце людини в правовому житті суспільства, що забезпечує об'єктивний розгляд закономірностей формування і функціонування різних правових систем1.