ВПЛИВ ГНУЧКОСТІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ НА СТІЙКІСТЬ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ЇЇ ЦИКЛІЧНОГО РОЗВИТКУ

Циклічний розвиток є об'єктивним і неминучим явищем економічної дійсності. Поступовий перехід України від економіки трансформаційного до економіки ринкового типу не тільки не знизить зазначені особливості, але зробить їх з урахуванням подальшої глобалізації й розвитку фінансової системи ще більш закономірними й стабільними.

Під стійкістю економіки в процесі циклічного розвитку будемо розуміти її здатність абсорбувати (поглинати) вплив несприятливих шоків у максимально короткий час і з мінімальною вартістю реакції, знижуючи тим самим амплітуду, тривалість періоду спаду (рецесії), негативної

асиметричності. Виходячи із зазначених параметрів економічного циклу підвищення гнучкості економіки з позиції її здатності до відновлення забезпечується за рахунок, як зниження амплітуди, так і тривалості падіння основних макроекономічних показників (ВВП, промислового виробництва, рівня зайнятості, обсягу інвестицій, доходів населення). При цьому зниження амплітуди падіння можливо на основі: обмеження впливу шокового параметра на функціонування економіки; зниження ступеня чутливості до шокового впливу. Разом з тим, згладжування динаміки ділового циклу в частині зниження амплітуди й тривалості рецесії, що спостерігалося в більшості розвинених країн протягом останніх 30-ти років, не стало свідоцтвом формування стійкого зростання економіки розвинених країн. Багато в чому в цьому процесі відіграла модерація взаємозв’язку між циклічністю динаміки фінансової системи та реального сектору економіки.

Гнучкість фінансової системи дуальна по своїй природі й не може однозначно розглядатися з погляду аналогічних критеріїв ділового циклу. Згладжування фінансового циклу, формування негативної амплітуди, а також висока швидкість на стадії експансії найчастіше вказують на негативне явище «наделастичності» або «надгнучкості» фінансової системи, що супроводжуює відрив її розвитку від стану й потреб реального сектору економіки, зростання її дисфункціональности в частині стимулювання формування різних фінансових дисбалансів.

Сьогодні синхронізація бізнес і фінансових циклів говорить не тільки про високий ступінь проциклічності фінансової системи, але, що особливо важливо, про її роль у пролонгації й посиленні кризових явищ, а також її здатність ендогенно генерувати фінансові шоки, адекватні за своїм впливом традиційним шокам попиту та пропозиції в економіці. Звідси, порушення гнучкості фінансової системи з погляду її впливу на діловий цикл буде результатом прояву ряду її основних дисфункцій: підтримка вкрай проциклічної динаміки кредитування, цін на акції з переростанням цих процесів у кредитний бум і бум на ринку цінних паперів на стадії підйому економіки з наступним їхнім глибоким і тривалим стиском, що супроводжується важким процесом делеверіджу по всіх секторах економіки, нагромадженням валютних дисбалансів на рівні реального сектору й сектору домашніх господарств; проциклічність банківського регулювання й фіскальної політики.

Незважаючи на проциклічність багатьох фінансових показників, з позиції їх позитивної кореляції з діловим циклом, серед них є найбільш значимі. Сьогодні вже визнано, що основною причиною такої затяжної рецесії є особливості проциклічного впливу кредитного циклу на стан економіки. Дисфункціональність фінансової системи в частині забезпечення фінансовими ресурсами населення й реального сектору полягає в її наделастичності на стадії економічного підйому, що супроводжується нічим не обмеженим розширенням пропозиції кредитних грошей, та у наджорсткістю системи на етапі падіння ділової активності. Одним з механізмів взаємопосилюючого впливу кредитного й ділового циклів є механізм «фінансового акселератора». Дія фінансового акселератора, що підсилює процеси кредитування економіки, також відображається на ступені відхилення ринкових процентних ставок від природніх процентних ставок, обумовлених глобальними пропозицією та попитом на інвестиції, заощадженнями. На відміну від неї ринкова процентна ставка визначається більшою мірою монетарними й фінансовими факторами.

Згладжування циклічного розвитку економіки, її більш швидке подолання кризових явищ і рецесій також забезпечується гнучкою фіскальною політикою, що дозволяє сформувати на етапі економічного підйому певний запас міцності у вигляді бюджетного профіциту, адекватної величини державного боргу, достатнього рівня довіри до дій уряду. У даному значенні гнучка фіскальна політика ототожнюється з її контрциклічною дією - фінансовою експансією в періодах рецесії з метою стимулювання споживання. Всупереч цьому, може використовуватися проциклічна політика, що має рестрикційний характер у періоди економічних спадів. Така політика збільшує макроекономічну нестабільність, стримує інвестиції в реальний і людський капітал, порушує економічний ріст і веде до посилення бідності. Проциклічна політика підсилює діловий цикл, стимулює формування неадекватних позитивних очікувань суб'єктів господарюванні в період буму, тим самим, підтримуючи агресивну політику щодо формування ними величини фінансового леверіджу.

Таким чином, для підтримки здатності економіки амортизувати негативні шокові впливи необхідно враховувати наступні моменти: розглядати в якості області регулювання повний економічний цикл, а не окремі його негативні фази кризи й падіння ділової активності; інтенсивність і амплітуда падіння економічної активності на стадії рецесії визначається силою росту перегріву економіки на стадії підйому; можливості застосування інструментів регулювання обмежуються накопиченими макроекономічними дисбалансами; інструменти макроекономічної політики, що обмежують у фазі кризи ступінь впливу шокового фактору на економічні процеси, одночасно збільшують тривалість збереження ефекту його негативного впливу на економіку, що саме по собі збільшує тривалість спаду. Зазначені факти свідчать про такі істотні особливості формування інструментів регулювання як: посилення дії вбудованих стабілізаторів на стадії експансії, що попереджають перегрів економічної активності в частині певних ключових керованих параметрів ділового циклу; проактивність регулювання циклічності економічного розвитку повинне спиратися на попередження формування макроекономічних дисбалансів; необхідне збалансування регулюючих впливів короткострокового і довгострокового впливів.

У свою чергу, гнучкість фінансової системи повинна забезпечити згладжування динаміки ділового циклу, сприяти посиленню здатності,

економіки до амортизації несприятливих шоків з мінімальною вартістю реакції шляхом подолання своїх дисфункцій - зниження деструктивного стрімкого зростання боргового навантаження у всіх секторах економіки, подолання проциклічності фіскальної політики й політики банківського регулювання.

Список використаних джерел

1. Borio C. Global imbalances and the financial crisis: link or no link / C. Bario, P. Disayatat // BIS Working Papers, Monetary and Economic Department, 2011.

2. Reinhart, C. Capital Flow Bonanzas: An Encompassing View of the Past and Present / Reinhart, C., V. Reinhart. NBER International Seminar in Macroeconomics, Chicago: Chicago University Press, 2008

Лісовська О.Л.,

к.е.н., доцент,

Національна академія Служби безпеки України

Ушеренко С.В.,

к.е.н., доцент,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Г етьмана»