2.1. Економіко-математичні моделі оцінки фінансової неспроможності підприємств різних галузей економіки

Фінансова криза є багатогранним явищем, тому діагностика кризо­вого стану – це багатовимірна і складна задача. При вирішенні проб­лем менеджменту, пов’язаних із встановленням причинно-наслідкових зв’язків, які важко розпізнаються некількісним аналізом, добре зарекомендували себе економіко-математичні методи дослідження.

У світовій практиці вже накопичено достатній досвід оцінки банкрутства підприємств за одним критерієм. Неабиякого поширення у спеціальній економічній літературі набули критерії Е. Альтмана, Таффлера і Тішоу, Р. Ліса, Спрінгейта, універсальна дискримінантна функція, рейтингове число Сайфуліна Р.С. і Кадикова Г.Г., факторна модель діагностики банкрутства Савицької Г.В., комплексний коефі­цієнт банкрутства Зайцевої О.П., показник діагностики платоспромож­ності Конона і Гольдера, модель Фулмера, модель прогнозу ризику банкрутства вчених Іркутської державної економічної академії [6, с. 89–90; 7, с. 176–183; 22, с. 155–167; 27, с. 24–27; 33, с. 320–322; 48, с. 157; 49, с. 299] (додаток А).

Проте використання в Україні розроблених зарубіжних методик є проблемним. Порівняльний аналіз результатів прогнозування банк­рутства 333 відкритих акціонерних товариств Полтавської області за відомими методами монокритеріальної діагностики банкрутства доз­волив дійти висновку про те, що використання відомих у закордонній практиці моделей для українських підприємств не дає надійних результатів, а вітчизняний інструментарій є мало розвиненим. Це обумовило необхідність розробки моделей, орієнтованих на виявлення загрози фінансової неспроможності з урахуванням сучасних правових норм законодавства про банкрутство в Україні та показників фінан­сового стану підприємств, диференційованих за видом економічної діяльності. Для фіксації порогу банкрутства було обрано коефіцієнт автономії. Вибір обґрунтовується тим, що даний показник характе­ризує рівень залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансу­вання, дозволяючи одночасно оцінити достатність майна підприємства для погашення вимог кредиторів (ст.

Розробка економіко-математичних моделей прогнозування банк­рутства підприємств виходила із визначення найбільш вагомих факторів, що характеризують стадії фінансової кризи та впливають на загальний рівень фінансової автономії підприємств, класифікованих за галузевою ознакою діяльності (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Моделі прогнозування банкрутства підприємств різних галузей економіки

Галузь	Модель
А	Б
Виробництво	, де X1 – коефіцієнт структури джерел формування оборотних коштів; X2 – коефіцієнт співвідношення необоротних та оборотних активів; X3 – коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості; X4 – коефіцієнт рентабельності основного виду діяльності; X5 – коефіцієнт кредиторської заборгованості; Y – коефіцієнт автономії
Транспорт	, де X1 – коефіцієнт співвідношення сукупних доходів та витрат; X2 – коефіцієнт покриття всіх зобов’язань матеріальними активами; X3 – коефіцієнт забезпечення формування оборотних активів власними, довго- та короткостроковими коштами; X4 – коефіцієнт покриття чистим грошовим потоком поточних зобов’язань; X5 – коефіцієнт інвестування довгострокових активів; Y – коефіцієнт автономії
Будівництво	, де X1 – коефіцієнт мобільності власних оборотних коштів; X2 – коефіцієнт швидкої ліквідності; X3 – коефіцієнт рентабельності оборотних коштів за нерозподіленим прибутком; X4 – коефіцієнт кредиторської заборгованості; X5 – коефіцієнт реальної вартості матеріальних активів; Y – коефіцієнт автономії

Продовження таблиці 2.1

Галузь	Модель
А	Б
Торгівля		, де X1 – коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами формування запасів; X2 – коефіцієнт покриття чистим грошовим потоком поточної фінансової потреби; X3 – період погашення дебіторської заборгованості; X4 – коефіцієнт рентабельності основного виду діяльності; X5 – коефіцієнт структури джерел формування оборотних коштів; Y – коефіцієнт автономії
Сільське господарство		, де X1 – коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами формування запасів; X2 – коефіцієнт покриття; X3 – коефіцієнт рентабельності оборотних коштів за нерозподіленим прибутком; X4 – період погашення кредиторської заборгованості; X5 – питома вага запасів в загальній сумі оборотних активів; Y – коефіцієнт автономії

Результати економіко-математичних розрахунків в процесі кореля­ційно-регресійного аналізу показали, що представлені моделі є достовірними з ймовірністю 95 %.

В усіх моделях інтерпретація показника «у» – коефіцієнта авто­номії – відбувається за його економіко-правовим змістом: при зна­ченні інтегральної оцінки більше 0,5 фінансовий стан підприємства характеризується відносно стабільним у короткостроковій перспек­тиві; додатне, але нижче 0,5 значення «у» свідчить про дисбаланс фінансової рівноваги підприємства, що сигналізує про наявність кризових процесів; від’ємна прогнозована величина «у» показує відсутність чистих активів на підприємстві, що загрожує йому банкрутством у найближчий рік діяльності.

Переваги запропонованих моделей прогнозування банкрутства полягають у тому, що:

- інтегральний показник одночасно є індикатором загрози втрати фінансової незалежності для власників і характеризує економічні підстави для відкриття судового провадження у справі про банкрутство підприємства;

- прогнозування загального рівня фінансової незалежності прово­диться на даних публічної звітності підприємства, чим забезпечується доступність практичного використання моделей;

- кожна з моделей включає критерії оцінки всіх стадій фінансової кризи, якими виступають найбільш інформативні показники діагнос­тики фінансово-економічної діяльності підприємства;

- моделі дозволяють прогнозувати банкрутство підприємств з урахуванням галузі діяльності, що забезпечує адекватність їх застосування.

Підсумовуючи, можна відмітити, що напрацьований світовий досвід прогнозування банкрутства знайшов своє продовження у розширенні вітчизняного інструментарію оцінки рівня фінансової автономії підприємств.