2. Види інвестиційної діяльності. Роль інноваційних технологій в розвитку економіки України

У зв’язку з тим, що інвестиції є багатогранним явищем, вони можуть бути класифіковані за низкою підстав. Лише повне з’ясування усіх класифікацій дозволить студентам повною мірою опану-вати дане питання.

Насамперед інвестиції поділяють за характером і ступенем участі суб’єктів в інвестиційній діяльності на: капітальні; фінансові; реінвестиції.

Капітальна інвестиція — господарська операція, яка передба-чає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої влас-ності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Амортизаційна політика має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб’єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.

Фінансова інвестиція — господарська операція, яка передба-чає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції, у свою чергу, поділяються на прямі інвестиції та портфельні інвестиції.

Реінвестиція — господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Залежно від об’єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної діяльності: інноваційна діяльність; капітальні вкладення.

Інноваційна діяльність — це така діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. Правовий статус інвестиційної діяльності визначається Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4.07.2002 р. та ст. 34 Господарського кодексу.

Інновації — новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені кон-курентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

З метою реалізації найбільш важливих і пріоритетних інвес-тиційних проектів створюються технологічні парки. Згідно із Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 р. технологічний парк — це юридична особа або об’єднання на під-ставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учасни-ків), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвести-ційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції

Капітальні вкладення — інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів (див. вище).

Залежно від виду інвестицій вони можуть бути майнові і немайнові.

Залежно від характеру участі інвестора в інвестуванні розрізняють:

прямі інвестиції — здійснюються безпосередньо інвестором;

непрямі інвестиції — здійснюються за посередництвом інших осіб — інвестиційних або фінансових посередників.

Фактично до посередників можуть бути зараховані усі професійні учасники ринку фінансових послуг (Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р.).

Професійних учасників ринку фінансових послуг можна поділити на суб’єктів, для яких інвестування є лише однією серед інших форм діяльності (банки, страхові компанії, довірчі товариства, установи накопичувального пенсійного забезпечення, кредитні спілки, ломбарди). Тобто такі структури покликані виконувати певні функції, але для забезпечення основних напрямів діяльності вони займаються інвестуванням.

У той самий час інвестиційна діяльність є основною для лізингових компаній та інвестиційних фондів і компаній.

Лізинг (ст. 292 ГК) — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізин-гових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів: фінансовий чи оперативний.

1. Фінансовий лізинг — це згідно з Законом України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 р. (цей Закон мав назву «Про лізинг») вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За цим договором лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

2. Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті ук-ладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу. Потрібно підк-реслити, що нині договір оперативного лізингу не має детально-го законодавчого регулювання, а тому його використання в господарській діяльності є досить проблематичним.

Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, при-значене для використання як основні фонди, не заборонене за-коном до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Предметом договору фінансового лі-зингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути об’єктами (предметом) лізингу земельні ділянки, інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

До інших професійних суб’єктів інвестування відносять

інститути спільного інвестування — корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Діяльність таких фондів регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р.