Перші уявлення про предмет психології

Кожна наука має свій предмет, що відображає ту сферу дійсності, яку ця наука вивчає. З сивої давнини походить думка, що ті явища, які вивчає психологія, особливі - не такі, як інша реальність.

Тривалий час панував погляд, що духовне життя є проявом вищого розуму, не підвладного законам природи, і протистоїть матеріальній дійсності(ідеалістична філософія). Предметом психології спочатку вва-

жали внутрішній світ, що розумівся як душа, тобто надприродне, таєм­ниче, недосяжне для наукового дослідження явище. Не випадково сло­во «психологія» походить від грецького «псюхе» - душа і «логос» - на- ука.Цей особливий внутрішній світ (суб’єктивний) не залежить від зовнішніх умов та впливів і зовні неспостережуваний, а розкривається у самоспогляданні (інтроспекції).

Перше наукове пояснення психічних явищ належить Декарту (1596­1650 рр.), який розглядав психіку як утворену з двох частин (дуалізм). Одна з них включала відчуття, сприймання та інші елементарні психіч­ні процеси, пояснювалась тими ж законами (переважно механічними), що й інша реальність. А друга - це мислення, воля, уява - вищі психічні прояви. На думку Декарта, вони лежать за межами дії законів реальнос­ті і керовані вищим розумом.

У науковому поясненні елементарної психіки Декарт вперше вико­ристав поняття рефлексу (від лат. - відображати), що розглядалось як механічне явище. Приблизна схема тодішнього розуміння рефлексу та­ка: зовнішній поштовх приводить внутрішні провідні шляхи у коливан­ня, що передаються у головний мозок.

Таке ж дуалістичне уявлення про психіку зберігається і у ХІХ ст. (Еббінгауз, Вундт). Початки моністичного підходу до тлумачення пси­хіки зароджувались у роботах французьких матеріалістів, які намага­лись розглядати психічні явища як усі інші явища природи. Поворот­ний момент настав з появою роботи І.М.Сеченова «Рефлекси головного мозку»(1863 р.), в якій було доведено необхідність і можливість науко­вого вивчення всіх без винятку психічних явищ.

Як зазначалось, ще Декарт показав рефлекторну природу елемента­рних проявів психіки. Сєченов представивнайбільш складні процеси психічного життя також як рефлекси: «Все акты сознательной и бессоз­нательной жизни по способу происхождения - суть рефлексы» (І.М.Сєченов, 1947).

Поняття рефлексу дозволяє розкрити зв’язок внутрішнього світу із зовнішнім, обумовленість психіки людини зовнішніми умовами. Психі­ка розглядається не як замкнений і недосяжний для спостережень світ, а як регулятор діяльності, що виникає у відповідь на подразник. Психі­чне явище не обмежуються лише тим, що дано людині при інтроспекції своїх почуттів, думок, а воно включає в свій склад вплив зовнішнього подразника і рухову відповідь на нього. Роботи Сеченова розкрили ре­флекторну природу психіки і стали основою сучасного уявлення про предмет психології у вітчизняній науці.

2.