Справа про оскарження бездіяльності Мінприроди України та KM України щодо невиконання вимог ЗУ«Про тваринний світ» та неприйняття 11 підзаконних НПА про поводження з об’єктами тваринного світу (2011)

У 2001 році був прийнятий ЗУ «Про тваринний світ», відповідно до якого було передбачено прийняття 11 підзаконних нормативно-правових актів щодо поводження з об’єктами тваринного світу протягом шести місяців з дня набрання ним чинності.

У березні 2010 року КЕКЦ та ЕкоПраво-Київ отримали відповідь від Мінприроди України на своє звернення до KM України від 18.01.2010 p. № 153/2 про дії щодо розробки та затвердження одного з Правил, зокрема, Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах. Пізніше на лист КЕКЦ від 24.04.2010 p. за №165/2 Мінприроди України повідомило про заходи, що вживаються ним для розробки та затвердження 11 правил згідно з ЗУ «Про тваринний світ» (2001). 3 дня отримання відповіді від KM України КЕКЦ та ЕкоПраво-Київ вважають, що між ними та СВП виник публічно-правовий спір, який може бути вирішений у судовому порядку. Тому 31.03.2010 p. громадські організації подали до адміністративного суду відповідний позов про визнання бездіяльності KM України та Мінприроди України протиправною та зобов’язання вчинити дії. Згодом позовні вимоги були збільшені щодо кількості правил. У запереченнях проти позову Мін’юст України (є представником інтересів KM України в суді) послався на пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду. Аргументи представника KM України поля- галиутакому: ЗУ «Про тваринний світ» прийнято у 2001 році та офіційно оприлюднено у 2002 році

(тобто позивачі повинні були знати про зміст закону з 2002 року). Відповідно до прикінцевих положень цього Закону протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом KM України забезпечує прийняття нормативно-правових актів, передбачених законом, тобто і 11 правил. Даний Закон набув чинності 25.11.2002 p., шість місяців для KM України закінчились 25.05.2002 p., а позов позивачі подали 31.03.2001 p.

У постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2010 p. суд першої інстанції не погодився із позицією KM України та прийшов до висновку, що позов подано в межах встановленого строку¹⁵². Вказаний висновок був підтриманий у рішеннях вищестоящих судів по даній справі: судом апеляційної (ухвала KAAC від 07.12.2010 p.¹⁵³) та касаційної (ухвала ВАСУ від 13.11.2012 р.¹⁵⁴) інстанцій.

Для доведення своєї позиції про відсутність порушень строку звернення із позовом до адміністративного суду ЕкоПраво-Київ та КЕКЦ застосовують низку аргументів:

1) вказують про початок перебігу строку саме з дня отримання письмової відповіді-відмови від CBEE

У цій ситуації ОГС спочатку доводять до відома суду в хронологічному порядку всю ситуацію із їхнім зверненням до CBEI з метою усунення протиправності документа та вказують про його відмову це здійснити, з якою ОГС не погоджуються та вважають протиправною. Існування протиправного рішення СВП у просторі, часі та за певним

152Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2010 p. у справі №2а- 5241/10/2670 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua^eview/11992554 - Заголовок з екрана.

153Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 p. у справі №2а- 5241/10/2670 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua^eview/13328018 - Заголовок з екрана.

154Ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012 p. у справі №2а- 5241/10/2670 (касація №К-42453/10) [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua^eview/27563112 - Заголовок з екрана.

колом осіб та його використання на практиці для регулювання суспільних відносин, коли СВП вже знає про його протиправність, але нічого з цим не робить, є нічим іншим як свідченням його протиправної бездіяльності.

2) зазначають, що звернення із листом до СВП є правом, а не обов’язком ОГС отримувати інформацію від СВП (в контексті зауважень опонентів по судовій справі про необхідність подання звернення та ознайомлення із документом чи ситуацією раніше).

У цій ситуації ОГС наводять положення ч. 2 ст. 99 KAC України, де сказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Потім звертають увагу суду, що у даній нормі застосована нестрога диз’юнкція (правило про застосування окремо одного чи другого судження між сполучником «АБО», чи застосування цих двох суджень разом без взаємовиключення). Тобто, ОГС можуть звернутися з позовом до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів протягом шестимісячного строку з дня:

1) коли вони дізналися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів... Цим днем є день отримання організаціями офіційної письмової від- повіді-відмови від СВП наїхнє звернення про усунення протиправних положень управлінського рішення

«Або» (не застосований сполучник «та» чи «і» — прим, автора)

2) з дня, коли вони повинні були дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто норма вказує на обов’язок ОГС бути проінформованими в оскаржуваних питаннях з дня їх виникнення. Однак це положення не може бути застосоване до ОГС. У цій ситуації, оскільки громадськість має не обов’язок, а право за власною ініціативою в будь-який час звертатися до СВП за інформацією, в т.ч.

Отже, організації мають право, а не повинні, звертатися до СВП за інформацією, з пропозиціями (зауваженнями)/заявами (клопотаннями) тощо стосовно удосконалення правового регулювання суспільних відносин та з інших питань у будь-який час і після отримання відповіді на такі звернення з дотриманням шестимісячного строку, звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом за захистом диких тварин, територій та об’єктів ПЗФ.