Поточне (річне) фінансове планування

Планування фінансів і фінансової діяльності дозволяє вирішити наступні задачі:

а) визначити планові обсяги необхідних фінансових ресурсів для безперебійної виробничо-господарської діяльності, джерела їхнього формування і напрямки витрат;

б) забезпечити платоспроможність і ліквідність у планованому періоді на максимально можливому рівні;

в) підвищити прибутковість за рахунок раціонального розподілу і використання фінансових ресурсів.

Задачі реалізуються при складанні фінансового плану, що необхідний для обґрунтування прийняття рішень з управління фінансовими ресурсами. Він складається у формі балансу доходів і витрат на планований період.

Фінансовий план складається з чотирьох розділів [21]. Перший розділ - доходи і надходження, другий - витрати і відрахування, третій - платежі в бюджет, четвертий розділ - асигнування з бюджету.

Розділ «Доходи і надходження» включає позитивні грошові потоки по усіх видах діяльності підприємства:

- прибуток від звичайної діяльності до оподатковування;

- зменшення (збільшення) нерозподіленого прибутку на кінець року у порівнянні з її величиною на початок року;

- зменшення (збільшення) відстрочених податкових зобов'язань на кінець року у порівнянні із сумою на початок року;

- амортизація необоротних активів;

- збільшення статутного капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій, внутрішньогалузевий перерозподіл ресурсів і т.д.);

- цільове фінансування;

- прибуток і економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарським способом;

- мобілізація внутрішніх ресурсів у капітальному будівництві;

- надходження засобів від батьків на зміст дітей у дитячих дошкільних установах;

- податок на додану вартість у складі виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і іншого майна (податкове зобов'язання);

- акцизний збір у складі виторгу від реалізації;

- довгострокові кредити банків;

- інші (позабанковські) довгострокові позики;

- доходи від надзвичайної діяльності.

Поточні надходження і платежі, зв'язані з розрахунками з покупцями і постачальниками, з банками по короткострокових кредитах, а також з іншими доходами і витратами у фінансовому плані окремими рядками не відбиваються, тому що вони враховуються при розрахунку прибутку як фінансового результату до оподатковування.

Бюджет продажів, у якому виділені асортиментні групи продукції, є вихідною базою і початковим етапом планування прибутку методом прямого рахунка. Спочатку визначається плановий розмір валового прибутку по кожній асортиментній позиції плану виробництва і реалізації продукції. Прибуток дорівнює різниці чистого виторгу від реалізації продукції і виробничої собівартості. Обсяг реалізації визначається по кожному виробу окремо і розраховується по формулі товарного балансу:

P=Oh+ Q-Ok, (9.1)

де Oh і Ok- відповідно залишки на початок і кінець планованого періоду нереалізованої готової продукції; Q — обсяг випуску продукції за планований період.

Самий складний момент у визначенні обсягів реалізації - прогнозування очікуваних величин Oh і Ok, що враховують не тільки залишки продукції на складах, але і продукцію відвантажену, але неоплачену покупцями. Методика такого розрахунку приведена в посібнику М.Коробова [21].

Для визначення обсягу реалізації відділ маркетингу і збуту повинні запланувати ціни по кожному виробу кожної асортиментної групи шляхом розробки плану маркетингу, що враховує коливання попиту, канали реалізації, очікуваний рівень інфляції, ціни конкурентів.

Для розрахунку планової суми прибутку за результатами звичайної діяльності до оподатковування від реалізації продукції (робіт, послуг) найчастіше використовується один з наступних методів.

Прибуток розраховується методом прямого рахунка по окремих видах продукції, що виробляються і реалізуються Планування на основі попереднього розрахунку планових показників виторгу і собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). Виторг від реалізації розраховується множенням кількості реалізованої продукції на ціну реалізації по кожному виду продукції (робіт, послуг).

Планування виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється з використанням норм і нормативів витрати ресурсів, планованих цін постачальників. Плановий фонд оплати праці визначається добутком серед- ньооблікової чисельності працівників і середньої заробітної плати.

Далі плануються загальновиробничі витрати з включенням їх у собівартість реалізованої продукції за правилами, викладеними у П(С)БУ 16 «Витрати». Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні доходи і витрати, фінансові доходи і витрати плануються кошторисним методом, тобто складаються відповідні кошториси. Далі розрахунок прибутку до оподатковування виконується за правилами викладеними у П(С)БУ 3 „Звіт о фінансових результатах”.

Річне планування починається звичайно в листопаду попереднього року, коли по багатьом позиціям плану відомі тільки очікувані значення показників. Тому на попередньому етапі можна використовувати інформацію про прогнозовані значення обсягу реалізації і досягнутому порозі рентабельності (точки беззбитковості у вартісному вираженні). Тоді плановий прибуток можна розрахувати по формулі [13]

Him = (Vnjl - V63611J(I-P), (9.3)

де Vtm — планований виторг від реалізації продукції; V6361m - обсяг реалізації, що забезпечує досягнення беззбитковості, тобто поріг рентабельності; (Vim - V6y6nJ — запас фінансової міцності підприємства; β — планована частка перемінних витрат у виторзі.

Можна визначати планову величину прибутку на основі планованих обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) і рівня рентабельності продажів, що визначається розрахунково-аналітичним шляхом. Тоді значення цього показника в звітному періоді коректується з урахуванням прогнозованих змін факторів, що впливають, у планованому періоді.

Можливо також застосування методу планування на основі завдання цільового розміру чистого прибутку. Тоді планування здійснюється в зворотному порядку. Спочатку визначається схема розподілу прибутку й у такий спосіб здійснюється перехід до прибутку до оподатковування.

Планування амортизаційних відрахувань повинне здійснюватися в залежності від загальної фінансової стратегії підприємства, орієнтованої на максимізацію прибутку і залучення нових інвесторів чи на вишукування фінансових ресурсів для розширеного відтворення. У залежності від цього підбирається метод амортизації, що максимізує чи мінімізує величину амортизаційного потоку. На величину амортизаційних відрахувань впливає також переоцінка основних фондів, що дозволяє привести їхню вартість до умов відтворення (справедливої вартості) у сучасних умовах. Порядок переоцінки викладений у П(С)БУ 7 «Основні засоби».

В другому розділі фінансового плану «Витрати і відрахування» зібрані усі витрати, джерела фінансування яких визначені в першому розділі, а також у четвертому розділі. По витратах, що фінансуються з декількох джерел, окремим рядком може бути виділена та частина, що покривається за рахунок прибутку.

Плануються наступні витрати і відрахування:

- капітальні вкладення у виробничі об'єкти усього й у тому числі по джерелах фінансування;

- приріст нормативу власних оборотних коштів з виділенням частини, яка фінансується за рахунок прибутку;

- витрати на виробничо-технічний розвиток (крім капітальних вкладень);

- витрати на соціальний розвиток (крім поточного утримання об'єктів соціальної сфери);

- виплата дивідендів;

- виплати з прибутку на матеріальне заохочення працівників;

- платежі вищому органу управління;

- благодійні внески;

- витрати на зміст дитячої дошкільної установи;

- погашення заборгованості по довгостроковим кредитам і позикам;

- збільшення (зменшення) суми відстрочених податкових активів на кінець року (кварталу) у порівнянні з початком року;

- податок на додану вартість, що сплачується при придбанні товарів, робіт, послуг (у тому числі ПДВ, що не включається в податковий кредит);

- інші витрати за рахунок доходів, відбитих у розділі 1 (у тому числі витрати на здійснення надзвичайної діяльності).

У третьому розділі фінансового плану відбиваються платежі в бюджет (податок на прибуток, ПДВ, акцизний збір)

Четвертий розділ «Асигнування з бюджету», наприклад, на зміст дитячих дошкільних установ і інші законодавчо дозволені цілі.

Основу планування витрат складають кошториси (бюджети), які розроблюють по кожному напрямку витрати коштів. Природно, що в сумі доходи і витрати повинні бути рівними. Найчастіше витрати перевищують доходи. Тому здійснюється коректування витрат убік їх зменшення, що є для підприємства дуже складним завданням, тому що необхідно сформувати пріоритети і переваги по тій чи іншій групі витрат.

9.3.