Торгівля на внутрішньому ринку Співтовариства та імпорт сперми свиней

Директива Ради від 26 червня 1990 року що встановлює вимоги щодо здоров’я тварин, застосовувані до внутрішньої торгівлі та імпорту до Співтовариства сперми домашніх тварин породи свиней (90/429/ЄЕС) Ця Директива встановлює умови щодо здоров’я тварин, що застосовуються до внутрішньої торгівлі Співтовариства та імпорту з третіх країн сперми домашніх тварин породи свиней.

Кожна держава—член гарантує, що тільки сперма, що задовольняє наступним загальним умовам, призначена для торгівлі вона має бути зібрана та оброблена, з метою штучного запліднення, у центрі збору, ухваленого з точки зору здоров’я тварин для потреб внутрішньої торгівлі Співтовариства; вона має бути зібрана з домашніх тварин породи свиней, стан здоров’я яких відповідає Додатку В; вона має бути зібрана, оброблена, зберігатися та транспортуватися у відповідності до Додатків А та С. Держава—член, на території якої розташований центр збору сперми забезпечує, що зазначене ухвалення надається, тільки якщо воно відповідає умовам Додатку А та задовольняє іншим умовам цієї Директиви. Держава—член також забезпечує, щоб офіційний ветеринар контролював виконання таких положень. Офіційний ветеринар пропонує скасувати ухвалення, якщо одне чи більше з положень більше не виконуються.

Всі ухвалені центрів збору сперми підлягають реєстрації, причому кожному центрові надається реєстраційний ветеринарний номер. Кожна держава—член надсилає перелік центрів збору сперми та їх ветеринарні реєстраційні номери іншим державам—членам та Комісії та оповіщає їх про будь-яке скасування або ухвалення.

Держави—члени забезпечують, щоб кожна партія сперми супроводжувалася сертифікатом здоров’я тварини, виданим відповідно до зразка, зазначеного у Додатку D, офіційним ветеринаром держави—члена збору.

Держава—член призначення може вжити додаткових необхідних заходів, включаючи карантинне зберігання, за умови, що це не вплине на життєздатність сперми, для того, щоб отримати достатній доказ у випадках, коли є підозра щодо інфікування сперми, або її забрудненості патогенними організмами.

Держава—член може дозволити імпортування сперми тільки з таких третіх країн, які є в списку, складеному згідно з процедурою, встановленою статтею 19. Цей список може бути доповнений чи змінений згідно з процедурою, встановленою статтею 18. При прийнятті рішення, чи може входити в список, зазначений у першій частині, третя країна, особливо треба врахувати: стан здоров’я домашньої худоби, інших домашніх тварин та живої природи у цій країні, з особливою увагою до екзотичних хвороб тварин, а також ситуацію щодо здоров’я навколишнього середовища, що може поставити під загрозу здоров’я тварин у державах—членах; регулярність та швидкість надання цією країною інформації відносно існування заразних хвороб тварин на її території, що можуть передаватися спермою, особливо тих хвороб, що зазначені у переліках А і В Міжнародного офісу епізоотичних хвороб; правила у цій країні відносно перешкоджання та контролю хвороб тварин; структуру ветеринарних послуг у цій країні та їх офіційні можливості; організацію та реалізацію заходів з метою контролю і запобігання заразним хворобам тварин; і гарантії, які ця країна може дати відносно відповідності цій Директиві.

В рамках процедури, встановленої в статті 19, повинен бути отриманий список центрів збору сперми, з яких держави—члени можуть дозволити імпорт сперми походженням з третіх країн. Список може бути скоректований чи доповнений відповідно до тієї ж процедури. При вирішенні, чи центр збору сперми в третій країні може з’явитися в списку, особливо треба врахувати ветеринарні послуги і контроль, якому центри збору сперми є підлеглими.

Держави—члени видають дозвіл на імпорт сперми тільки при наданні сертифіката здоров’я тварин, виданого і підписаного офіційним ветеринаром третьої країни збору. Цей сертифікат повинний: бути виданий на принаймні одній з офіційних мов держави—члена призначення й одній з мов держави—члена, де здійснюється контроль імпорту, передбачений статтею 11; супроводжувати сперму до місця призначення у своїй оригінальній формі; бути виданим на одному листі паперу; бути виданим одному вантажоодержувачу. Сертифікат здоров’я тварин має відповідати зразку, встановленому в рамках процедури, сформульованої в статті 19.

Умови щодо ухвалення центрів збору сперми є наступними. Центри збору сперми мають: бути поставлені під постійний контроль ветеринара центру; мати принаймні: житло для тварин, включаючи засоби для ізоляції тварин, що не пройшли тести, або які показують клінічні ознаки хвороби, засоби збору сперми, включаючи окреме місце для очищення і дезінфекції чи стерилізації устаткування, кімнату обробки сперми, яка не повинна обов’язково знаходитися на тому ж самому місці, кімната зберігання сперми, яка не повинна обов’язково знаходитися на тому ж самому місці; бути таким чином сконструйованою чи ізольованою, щоб перешкодити контакт із домашньою худобою ззовні; бути так сконструйованою, щоб житло тварин і засоби збору, обробки та зберігання сперми могли легко бути очищені і дезінфіковані; бути так спроектованою, щоб розміщення тварин було фізично відділено від кімнати обробки сперми, і щоб разом вони були відокремлені від кімнати зберігання сперми.

Центри збору мають бути під таким наглядом, щоб вони містили тільки тварин такого виду, чия сперма має бути зібрана; щоб велися записи, реєстрація чи комп’ ютерні записи всіх свиней у центрі з наведенням деталей породи, дати народження й ідентифікації кожної тварини, а також записи, реєстрація чи комп’ютерні записи усіх перевірок на хвороби і всі виконані щеплення, що дають також інформацію з історії хвороби/здоров’я кожної тварини; регулярно перевірятися офіційним ветеринаром, принаймні двічі в рік, під час чого виконуються перевірки умов схвалення і контролю; бути під таким наглядом, щоб перешкодити вхід не уповноважених осіб. Крім того, уповноважені відвідувачі повинні підкоряються умовам, встановленим ветеринаром центра; наймати технічно компетентний персонал, належним чином тренований щодо процедур дезінфекції і методів гігієни, що стосуються контролю за поширенням хвороби; бути під таким наглядом, щоб тільки сперма, зібрана в ухваленому центрі, оброблялася і зберігалася у ухвалених центрах, не вступаючи в контакт із будь-яким іншим вантажем сперми; збір, обробка і зберігання сперми відбувалася тільки в відокремлених приміщеннях, — з метою забезпечення та за умов самої жорсткої гігієни; всі засоби, що входять в контакт зі спермою або твариною-донором протягом збору та обробки, належним чином стерилізувалися чи проходили дезінфекцію до використання; продукти тваринного походження, що використовуються при обробці сперми, — включаючи добавки або розчинник — були отримані з джерел, що не представляють ніякий ризик для здоров’я тварин, або так обробляються перед використанням, що такий ризик виключається; посуд для зберігання і посуд для транспортування був належним чином стерилізований перед початком кожної операції наповнення; криогенний агент, що використовується, не був раніше використаний для інших продуктів тваринного походження; кожний збір сперми, незалежно від його поділу на індивідуальні дози, був ясно позначений таким чином, щоб дата збору сперми, а також порода й ідентифікація тварини-донора, а також ім’я і реєстраційний номер центра, що слідують за назвою країни походження, де необхідно, у формі коду, могли легко бути встановлені.

Усі тварини, допущені в центр збору сперми, повинні: підлягати карантину періодом принаймні 30 днів в приміщенні, окремо схваленому для цієї мети компетентним органом держави—члена, і де присутні тільки тварини, що мають принаймні той же стан здоров’я; перед їхнім вступом до карантинного приміщення, задовольняються такі критерії вибору з черед або зон: які вільні від бруцельозу відповідно до статті 3.5.2.1 Міжнародного кодексу здоров’я тварин, в яких ніяка тварина, що прищеплювалася проти хвороби на ящур, не була присутня протягом попередніх 12 місяців, в яких ніяке клінічне, серологічне чи вірусологічне підтвердження хвороби Ауєжки не виявлено протягом попередніх 12 місяців, які не розташовані в районі обмеженого доступу, що визначений умовами законодавства Співтовариства через виникнення хвороби домашніх свиней; перед періодом карантину, і протягом попередніх 30 днів, пройшли з негативними результатами наступні тести, виконані відповідно до стандартів, встановлених у відповідних Директивах: тест на зв’язування комплемента або буферний тест на присутність антигену бруцелли на наявність бруцельозу (з 1 січня 2001 року, буферний тест на присутність антигену бруцелли є єдиним дозволеним тестом), нейтралізація сироватки або тест «Еліза», що використовує усі вірусні антигени хвороби Ауєжки у випадку невакци- нованих свиней, або тест «Еліза» щодо G1 антигенів хвороби Ауєжки у випадку свиней, щеплених G1 вакциною делеційного аналізу, тест «Еліза» чи тест нейтралізації сироватки на присутність класичної лихоманки свині.

Якщо у відношенні бруцельоза тварини є позитивними, то тварини з негативними результатами у тому ж приміщенні допускаються в приміщення карантину після підтвердження вільного від бруцельозу статусу черід або місць утримання, з яких походять тварини з позитивною реакцією; протягом останніх 15 днів періоду карантину, що складає принаймні 30 днів, пройшли наступні тести з негативними результатами: що стосується бруцельоза, то тест зв’язування комплемента або буферний тест на антиген бруцелли (з 1 січня 2001 року, буферний тест на присутність антигену бруцелли є єдиним дозволеним тестом), нейтралізація сироватки або тест «Еліза», що використовує усі вірусні антигени хвороби Ауєжки у випадку не- щеплених свиней, або тест «Еліза» щодо G1 антигенів хвороби Ауєжки у випадку свиней, щеплених G1 вакциною делеційного аналізу.

Без шкоди положенням, застосованим у випадках хвороби на ящур або діагнозу інших хвороб зі списку А, якщо будь-який з вищезгаданих тестів дає позитивний результат, то тварина повинна негайно бути усунена з приміщення карантину. У випадку групового карантину, компетентний орган повинен вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити, щоб інші тварини мали задовільний стан здоров’я перш, ніж бути допущеними в центр збору.

Підозра на бруцельоз буде підтверджена або виключена за результатами обстеження, виконаного у місцях походження тварин, і порівняння результатів двох серій тестів.

Коли підозра на бруцельоз виключена, то тварини, що дають негативний результат у першому тесті на бруцельоз, можуть бути введені до центру. Тварини, що є позитивними у одному з тестів, можуть бути прийнятими, якщо вони дають негативний результат у двох серіях тестів (буферний тест на антиген бруцелли, серо-склеювання, зв’язування комплементу), виконаних з інтервалом, принаймні, у сім днів.

Усі тести повинні бути виконані в лабораторії, схваленій державою—членом. Тварини можуть бути допущені у центр збору сперми тільки за терміновим дозволом ветеринара центру. Усі переміщення тварин, як до центру, так і з нього, повинні бути записані. Ніяка тварина, допущена в центр збору сперми, не може показувати будь-якої клінічної ознаки хвороби в день доступу; усі тварини повинні прийти безпосередньо з приміщення карантину, яке, на день прийому вантажу, офіційно задовольняє наступним умовам: не розташоване в районі обмеженого доступу, що визначений умовами законодавства Співтовариства через виникнення хвороби домашніх свиней, ніяке клінічне, патологічне чи серологічне підтвердження хвороби Ауєжки не записане протягом останніх 30 днів.

При забезпеченні виконання цих умов і виконання звичайних тестів, зазначених у Главі ІІ, протягом попередніх 12 місяців, тварини можуть бути передані від одного ухваленого центра збору сперми до іншого, рівного за статусом здоров’я, без карантину або іспиту — у випадку безпосереднього трансферу. Тварини, про які йде мова, не повинні входити в прямий чи непрямий контакт із парнокопитними тваринами більш низького статусу здоров’я, а засоби транспортування, що використовуються, мають бути дезінфіковані перед використанням.

У випадку торгівлі між державами—членами, тварини супроводжуються сертифікатом здоров’я тварини відповідно до моделі 2 у Додатку F до Директиви 64/432/ЄЕС, причому дезінфекція засобу транспорту засвідчується в пункті 4 частини С, як одна з наступних додаткових гарантій, що відповідає їхньому статусу: тварини надходять безпосередньо із центра збору сперми у відповідності до Директиви 90/429/ЄЕС; тварини надходять безпосередньо з приміщення карантину і відповідають зазначеним вище умовам доступу до центрів збору, приведеним у главі 1 Додатка B до Директиви 90/429/ЄЕС; тварини надходять безпосередньо з місць утримання, де вони підлягали протоколу передкарантинного доступу і відповідають умовам карантинного доступу, приведеним у підпунктах (b) і (c) частини 1 Глави І і частини 2 Додатка B до Директиви 90/429/ЄЕС.

Усі тварини, що утримуються у схваленому центрі збору сперми, мають пройти наступні тести з негативними результатами: нейтралізація сироватки чи тест «Еліза» з використанням усіх вірусних антигенів хвороби Ауєжки у випадку нещеплених свиней, або тест «Еліза» для

G1 антигенів хвороби Ауєжки у випадку свиней, щеплених G1 вакциною делеційного аналізу; що стосується бруцельоза, то тест зв’язування комплемента або буферний тест на антиген бруцелли (з 1 січня 2001 року, буферний тест на присутність антигену бруцелли є єдиним дозволеним тестом); тест «Еліза» чи тест нейтралізації сироватки для вияву присутності антитіл класичної лихоманки свині. Ці тести повинні бути виконані або на всіх тваринах, коли вони залишають центр, але пізніше ніж 12 місяців після їхнього надходження, там, де вони не залишили центр до цього часу. Вибірка може бути зроблена в скотобойні; або на 25 % тварин у центрі, що проходять тест кожні три місяці.

У цьому випадку, ветеринар центра повинен забезпечити, щоб узяті зразки відбивали загальну популяцію центра, зокрема, що стосується розміщення кнурів та за віковими групами. Більш того, ветеринар центра повинен також забезпечити, щоб усі тварини тестувались, принаймні, один раз протягом їхнього перебування в центрі і, принаймні, кожні 12 місяців, якщо термін їхнього перебування перевищує рік.

Усі тести повинні бути виконані в лабораторії, схваленій державою—членом.

Якщо будь-який з вищевказаних тестів є позитивним, то тварина повинна бути ізольована і сперма, що збиралася з неї з часу останнього негативного тесту, не може бути предметом внутрішньої торгівлі Співтовариства.

Сперма, що збиралася з кожної тварини в центрі з часу останнього негативного тесту такої тварини, утримується в окремому місці зберігання і не може бути предметом внутрішньої торгівлі Співтовариства до моменту повторного встановлення статусу здоров’я центра.

Умови, які має задовольняти сперма, зібрана в ухвалених центрах, для потреб внутрішньої торгівлі Співтовариства включають наступне. Сперма повинна бути отримана з тварин, які: не показують ніяких клінічних ознак хвороби на день збору сперми; не щеплені проти хвороби на ящур; задовольняють вимогам Додатка B, Глава І; не мають дозволу на обслуговування природнім чином; утримуються в центрах збору сперми, що не повинні бути розташовані в обмеженому для доступу районі, визначеному умовами законодавства Співтовариства таким, що має відношення до заразних хвороб домашніх свиней; утримуються в центрах збору сперми, які протягом 30-денного терміну безпосередньо перед збором, не мали хвороби Ауєжки.

Ефективна комбінація антибіотиків, зокрема проти лептоспірозу та мікоплазмоїдів, повинна бути додана до сперми після кінцевого розведення або в розчинний засіб. У випадку замороженої сперми, антибіотики повинні бути додані перед заморозкою сперми. Ця комбінація повинна дати ефект, принаймні еквівалентний наступним ступеням розведення: не менш за: 500 мікрограмів стрептоміцину на мілілітр кінцевого розчину, 500 мікрограмів пеніциліну на мілілітр кінцевого розчину 150 мікрограмів лінкоміцину на мілілітр кінцевого розчину, 300 мікрограмів спектіноміцину на мілілітр кінцевого розчину. Негайно після добавки антибіотиків розведена сперма повинна бути витримана при температурі принаймні 15 градусів по Цельсію на період не менше 45 хвилин.