Торгівля на внутрішньому ринку Співтовариства вівцями та козами

Правові засади торгівлі на внутрішньому ринку Співтовариства вівцями та козами встановлені у Директиві Ради від 28 січня 1991 року щодо умов здоров’я тварини, що регулюють внутрішню торгівлю Співтовариства вівцями та козами (91/68/ЄЕС) від 28 січня 1991 року.

Держави—члени гарантують, що вівці та кози: ідентифіковані та зареєстровані згідно з законодавством співтовариства; оглянуті офіційним ветеринаром на протязі 24 годин перед завантаженням тварин, та не виявляли ніяких клінічних ознак захворювання; не походять з ферми та не перебували в контакті з тваринами з ферми, яка підлягає забороні на основі висновків про здоров’я тварин; строк такої заборони триває після забою та\або право використання останньої тварини, яка хворіє або вразлива до однієї з хвороб, щонайменш: 42 дні у випадку бруцельозу, 30 днів у випадку сказу, 15 днів в випадку сибірки; не походять з ферми та не перебували в контакті з тваринами з ферми, яка розташована в зоні, яка по причині здоров’я підлягає забороні або обмеженню на уражену породу згідно з національним законодавством та\або законодавством співтовариства; не є предметом обмеження щодо здоров’я тва- рин згідно з законодавством співтовариства стосовно ящуру, також вони не були вакциновані проти ящуру.

Держави—члени гарантують, що наступні тварини не є предметом торгівлі: вівці та кози, які могли бути забиті по національній програмі з метою знищення хвороб, які не посилаються на Додаток С Директиви 90\425\ЄЕС або в Главі I Додатку B цієї Директиви; вівці та кози, які не можуть продаватися на їх власній території по причинам здоров’я або здоров’я тварини, які обґрунтовані у статті 30 Договору.

Держави—члени гарантують, що вівці та кози: або народилися та вирощені с народження в співтоваристві, або були імпортовані з третьої країни згідно з законодавством співтовариства.

Держави—члени гарантують, що вівці та кози для забою, розведення, вигодування не відправляються в іншу державу—член, якщо тварини не: проживали постійно на фермі що- найменш 30 діб, або з народження, якщо тварини молодші за 30 діб, не походять з ферми, на яку вівці та кози були впровадженні протягом 21 доби до відправлення, не походять з ферми, на яку імпортовані з третьої країни двокоготкові тварини були впровадженні протягом 30 діб до відправлення.

Держави—члени гарантують, що для ухвалення відповідними органами, центри збору щонайменше повинні: перебувати під наглядом офіційного ветеринару; бути розташованими в районі, який не підлягає забороні або обмеженням відповідно до законодавства співтовариства та\або національного законодавства, яке розповсюджується на даний факт; бути чистими та продезинфікованими перед використанням, на вимогу офіційного ветеринара; мати, беручи до уваги місткість центру збору тварин: устаткування, призначені тільки для цієї цілі при використанні центру збору, відповідні устаткування для навантаження, розвантаження та адекватне приміщення підходящого стандарту для тварин, щоб напоїти та нагодувати їх, та для надання їм необхідного догляду; і устаткування повинні легко митися та дезінфікуватися, відповідні устаткування для огляду, відповідні устаткування для відокремлення, відповідні прилади для прибирання та дезинфікування кімнат та грузовиків, відповідне сховище для корма, підстилки та гною, відповідна система для збору стічних вод, використання офісу для офіційного ветеринару; приймати тільки тварин, які ідентифіковані відповідно до законодавства співтовариства та відповідають умовам щодо здоров’я тварин, викладених у цій Директиві для належної категорії тварин. З цього приводу, якщо тварини приймаються, власник або уповноважена особа центру гарантує, що вони супроводжуються документами про здоров’я або відповідними сертифікатами на залучений вид та категорії; регулярно оглядатися відповідними органами з метою переконання, що вимоги на ухвалення постійно виконуються.

Власник або уповноважена особа центру збору повинен, на основі або супроводжуючих документів на тварини, або ідентифікаційних номерів, або позначок тварин, для запису в журнал або базу даних, та зберігати на мінімальний строк трьох років наступну інформацію: ім’я власника, походження, число в’їзду та виїзду, кількість та ідентифікація овець та кіз, або номер реєстрації ферми походження, з якої тварини поступили в центр, при відповідних умовах, ухвалений або реєстраційний номер центру збору, через який тварини проходили до надходження в центр та їх запропоноване місце призначення, номер реєстрації перевізника та номер ліцензії вантажівки, що доставляє або забирає тварин з центру.

Компетентні органи видають завірений номер кожному ухваленому центру зборів.

Держави—члени гарантують, що всі торговці зареєстровані та, з метою внутрішньої торгівлі співтовариства ухвалені і їм виданий санкціонований номер відповідними органами, та такі ухвалені торговці дотримуються щонайменш наступних умов: вони повинні торгувати тільки тваринами, які ідентифіковані та походять з ферм, які відповідають вищенаведеним умовам,. З цього приводу, торговець гарантує, що тварини ідентифіковані належним чином та супроводжуються відповідними документами про здоров’я згідно цієї Директиви; від торговця вимагається, на підставі документів, супроводжуючих тварин, або на підставі ідентифікаційних номерів, або позначок тварин, вести облік та зберігати наступні данні щонайменш три роки: ім’я власника, походження, дата покупки, категорії, кількість та ідентифікація овець та кіз або реєстраційний номер ферми походження, з якої тварини були куплені, при відповідних умовах, санкціонований або реєстраційний номер центру збору, через який тварини проходили до покупки та їх місця призначення, реєстраційний номер перевізника та\або номер ліцензії вантажівки, що доставляє або забирає тварин з центру, ім’я та адреса покупця та місце призначення тварин, копії маршрутних планів та\або серійний номер сертифікатів про здоров’я при відповідних умовах; якщо торговець утримує тварин в своїх приміщеннях, він гарантує, що: працівники, які несуть відповідальність за тварин, проходять належну підготовку відповідно до виконання вимог цієї Директиви, та за доглядом та добробутом тварин, будь-які необхідні перевірки та тестування постійно проводяться на тваринах офіційним ветеринаром, та застосовуються всі необхідні заходи щодо запобігання розповсюдження захворювання.

Держави—члени гарантують, що приміщення, які використовуються торговцем в його справах, зареєстровані та мають санкціонований номер, виданий відповідними органами, та відповідають щонайменш наступним умовам: вони повинні бути під наглядом офіційного ветеринара; вони повинні бути розташовані в районах, які не підлягають забороні або обмеженням згідно з відповідним законодавством співтовариства або національним законодавством; вони повинні мати: відповідні устаткування з достатньою місткістю та, особливо, устаткування для огляду та устаткування для відокремлення, щоб всі тварини могли бути відокремлені на випадок спалаху інфекційної хвороби, відповідні устаткування для розвантаження та, якщо необхідно, адекватне приміщення підходящого стандарту для тварин, щоб напоїти та нагодувати їх, та для надання необхідного догляду;ці устаткування повинні легко митися та дезінфі- куватися, відповідне сховище для підстилки та гною, відповідна система для збору стічних вод, вони повинні бути вимиті та продезинфіковані перед використанням згідно з вимогам офіційного ветеринару.

Компетентні органи можуть відкласти або відхилити ухвалення у випадку не дотримання цієї статті або інших відповідних положень цієї Директиви, або інших Директив стосовно обмежень щодо здоров’я. Схвалення може бути відновлене, якщо компетентні органи згідні, що торговець повністю дотримується всіх відповідних положень цієї Директиви. Компетентні органи повинні постійно проводити огляд з метою переконання, що вимоги цієї статті виконуються.

Держави—члени гарантують, що перевізники задовольняють наступним додатковим умовам: для перевозки тварин, вони повинні використовувати транспортні засоби, які: розроблені таким чином, щоб тварини спорожнялися, підстилки або корм не могли витікати або випадати з вантажівки, негайно помиті та продезинфіковані після кожної перевозки тварин або будь-які речі, які могли б вплинути на здоров’я тварин та, якщо необхідно, перед кожним новим навантаженням тварин, використовуючи дезинфікуючі засоби офіційно санкціоновані відповідними органами; вони повинні або мати відповідні миючі та дезинфікуючі засоби, ухвалені відповідними органами, включаючи засоби збереження підстилок та навозу, або вони повинні приводити в письмовому вигляді доказ, що ця робота виконується третьою стороною, схваленою відповідними органами. Перевізник повинен гарантувати, що на кожний транспортний засіб, який використовується для перевозки тварин ведеться журнал, який містить щонайменш наступну інформацію, яка зберігається як мінімум три роки: місця та дати вивозу, ім’я або назва підприємства та адреса ферми або центру збору, звідки тварини вивозяться, місця та дати доставки, ім’я або назва підприємства та адреса вантажоодержувача(ів), різновид та кількість тварин, які перевозяться, дата та місце призначення, подробиці про супроводжуючу документацію, номер, та інше.

Перевізники гарантують, що партія відправленого товару або тварин ні в якому разі, між від’їздом з ферми або центру збору походження та прибуттям на місце призначення, не контактують з тваринами з гіршим станом здоров’я.

Вівці та кози повинні супроводжуватися під час перевозки на місце призначення сертифікатом про здоров’я, який відповідає або моделі I, II або III, зазначених в Додатку Е, при відповідних умовах. Сертифікат складається з одинарного листка паперу та серійного номера, або, якщо вимагається більш, ніж одна сторінка, то дві або більш сторінок повинні бути однією частиною цілого та не повинно бути помітно, що він містить декілька сторінок. Він складається в день медичного огляду, на одній з офіційних мов країни місця призначення. Сертифікат дійсний протягом 10 днів з дня медичного огляду. Медичний огляд з метою видати сертифікат про здоров’я, включаючи додаткові гарантії, для партій тварин може проводитися на фермі походження або в ухваленому центрі збору, або, якщо тварини для забою — в ухваленому приміщенні торговця. З цією метою компетентні органи гарантують, що будь-який сертифікат складається офіційним ветеринаром після огляду, обстежень та перевірок відповідно з цією Директивою.

Ферма з вівцями та козами вважається офіційно не зараженої на бруцельоз (B. melitensis) за наступних умов. Це ферма: на якій всі тварини, які піддаються бруцельозу (B. melitensis) не мали клінічних або інших ознак бруцельозу (B. melitensis) щонайменш протягом 12 місяців; які не містять овець та кіз, які були вакциновані проти бруцельозу (B. melitensis), є тільки ті, які були вакциновані щонайменш два року потому вакциною Rev. 1 або будь-якою іншою вакциною, схваленою згідно процедурі, встановленій у статті 15 цієї Директиви; на якій два тести з інтервалом в шість місяців або більше проводилися, з негативним результатом, відповідно до Додатку С стосовно всіх овець та кіз на фермі більших за шість місяців на час тестування; та на якій, дотримуючись тестів, згаданих в пункті (с), присутні тільки вівці та кози, народжені на фермі або, які походили з ферми офіційно не зараженої на бруцельоз або ферми не зараженої на бруцельоз згідно умовам, встановленим в пункті D, та на якій, після отримання кваліфікації, вимоги, встановлені в пункті В, продовжують виконувати, або ферма, розташована у державі—члені або регіоні, який офіційно визнаний не зараженим на бруцельоз.

Якщо ферма з вівцями та козами офіційно не заражена на бруцельоз (B. melitensis), яка не розташована на частині території, яка визнана офіційно не зараженою на бруцельоз, та на якій, після отримання кваліфікації, впровадження тварин проводиться відповідно до вимог пункту D, характерна кількість овець та кіз віком більш за шість місяців повинні перевірятися щороку. Ферма може підтримувати статус офіційно не зараженої на бруцельоз (B. melitensis), якщо результати тестів негативні. Характерна кількість тварин, які повинні перевірятися на кожній фермі, складається з наступного: всі не кастровані тварини чоловічої статі віком більше за шість місяців, всі тварини, які знаходяться на фермі з останнього тесту, 25 % тварин жіночої статі, які досягли віку для розмноження (тобто, які статевозрілі) або, які дають молоко, мінімум 50 на ферму — за виключенням тих ферм, на яких менше 50 таких тварин жіночої статі, в кожному випадку всі тварини жіночої статі повинні тестуватися.

Якщо повідомляють, що в регіоні, який не визнаний офіційно не зараженим на бруцельоз, більше 99 % овець та кіз на фермах не заражені на бруцельоз (B. melitensis), повторні перевірки ферм з вівцями та козами офіційно не зараженими на бруцельоз можуть продовжуватися до трьох років, якщо ферми не визнані офіційно не зараженими на бруцельоз, то вони знаходяться під офіційним контролем або піддаються програмі щодо знищення бруцельозу.

Якщо, ферма з вівцями та козами офіційно не заражена на бруцельоз, але одна або більше овець та кіз підозрюються на бруцельоз^. melitensis), статус ферми офіційно не заражена на бруцельоз повинен скасуватися відповідними органами. Однак, той статус може тимчасово підозрюватися, якщо тварини негайно знищені або відокремлені, на час очікування офіційного підтвердження захворювання або офіційного скасування підозри на хворобу. Якщо бруцельоз (B. melitensis) підтверджується, тимчасова підозра може бути знята відповідною владою, тільки якщо всі тварини, які інфіковані або весь різновид тварин, який піддається інфекції забивається та двох проводяться тести, з інтервалом щонайменш три місяці відповідно до Додатку С щодо всіх тварин ферми віком більш за шість місяців, які дають негативні результати.

Компетентні органи держави—члена, якої це стосується повинні: забити всіх інфікованих тварин та весь різновид тварин, які піддаються інфекції на фермі, якої це стосується. Відповідна держава—член повинна постійно інформувати Комісію та інші держави—члени стосовно розвитку ситуації; проводити епідеміологічне розслідування, та стада, пов’язані епідеміологічно з інфікованим стадом повинні проходити тестування.

Вівці та кози не можуть вводитися на ферму з вівцями та козами, яка офіційно не заражена на бруцельоз якщо вони не: походять з ферми з вівцями та козами офіційно не зараженої на бруцельоз; або: походять з ферми офіційно не зараженої на бруцельоз та, індивідуально ідентифіковані відповідно до пункту (а) частини 1 статті 4 Директиви, ніколи не були вакциновані проти бруцельозу або, якщо вони були вакциновані, то більше двох років тому. Однак, тварини жіночої статі віком більш за два роки, які були вакциновані до сьомого місяця можуть також вводитися на ферму, та окремо перебували на фермі походження під офіційним наглядом та пройшли два тести з інтервалом щонайменш шість тижнів відповідно до Додатку С з негативними результатами.