Надання послуг

Угоди з Росією і Білоруссю відкрили нову сторінку, оскільки стали першими торговими договорами ЄС (окрім Європейського економічного простору), де містяться чіткі зобов'язання щодо надання послуг1.

У додатках до угод з Росією та Білоруссю містяться не менш як 35 конкретних послуг, на які поширюється режим найбільшого сприяння (РНС)3. Вони включають надання порад та консультацій, послуги, пов'язані з комп'ютерами, сферою масових комунікацій, послуги зв'язку за додаткову оплату. До цього переліку не входить транспорт (окрім оренди автомобілів) і фінансові послуги (за винятком страхування, пов'язаного з торговельною діяльністю)4. Відсутній також туризм. Провайдери послуг можуть також перебувати тимчасово на територіях ЄС, Росії та Білорусі, якщо вони діють в інтересах компаній цих країн в галузях, перелічених у відповідних додатках, але вони можуть лише вести переговори або укладати угоди про надання послуг під час цих візитів і не мають права самостійно продавати або надавати послуги5.

1 Ст.36 (УПС з Росією), ст.28-біс (УПС з Білоруссю). Норми ЄЕП просто копіюють прецедентне право і законодавство ЄС, таким чином, їх не можна порівнювати з УПС з Росією та Білоруссю.

Ст.37 (УПС), ст.55(1) (ЄУ). Проте у ЄУ робиться наголос на послугах у сфері державного постачання (ст.67 (ЄУ)). На відміну від конкретних зобов'язань щодо Росії та Білорусі ст.32 (УПС) має на увазі тільки співробітництво з метою розвитку "ринково орієнтованого сектора послуг" у ННД. На відміну від ЄУ всі УПС також передбачають тільки надання послуг компаніями, а не громадянами.

о

Додаток 5 до УПС з Росією; Додаток VI до УПС з Білоруссю.

Страхова діяльність включає перестрахування, певні види страхування транспорту, транзитних товарів, особисте страхування, пов'язане з перетином кордону (останній вид не включено до угоди з Білоруссю).

5 Ст.37 (УПС з Росією), ст.29 (УПС з Білоруссю). Громадяни третьої країни, які законно проживають в одній з країн ЄС, можуть надавати послуги в іншій країні Співтовариства, якщо вони офіційно працюють в одній з компаній ЄС (рішення Європейського суду у справі С-43/93, Vander Elst [1994] ECR 1-3803; (див. попередньо справу С-113/89, Rush Portuguesa [1990] ECR 1—1417). Статті обох УПС стосовно послуг складались, очевидно, для уникнення такого результату. ЄУ дозволяють в'їзд провайдерів послуг (включаючи урядові поставки) або "ключового персоналу" додатково до осіб, що ведуть переговори і підписують документи (ст.55(2) і 67(3) (ЄУ)).

384

Не існує жодного положення щодо призупинення запровадження нових обмежень в обох угодах. Отже ЄС, Росія або Білорусь можуть згодом відмовитися від будь-якого з цих зобов'язань, не порушуючи самої угоди. Не пізніше як через три роки після підписання кожного з договорів сторони мусять розглянути можливість проведення переговорів щодо заборони на нові обмеження1. Тим часом одна сторона може вжити "відповідних компенсаційних заходів", якщо внаслідок консультацій не було досягнуто угоди з цього питання2. У перші три роки сторони повинні проводити консультації, намагаючись мінімізувати ризик розбіжностей. Важливішим є те, що дочірні підприємства і філії компаній ЄС, створені у Росії та Білорусі під час дії обмежувальних норм, мають право на відстрочку їхнього запровадження, щоб працювати згідно попередніх положень упродовж трьох років після набуття сили новими заходами3.

Важко передбачити правові наслідки цих положень в рамках ЄС тільки через брак прецедентів4. При наявності клаузули про заборону обмежень, ці норми, безумовно, відповідали б критеріям прямої дії: тобто чи існує чітке зобов'язання, яке не залежить при його впровадженні або його наслідках від заходів, вжитих у майбутньому5. Без клаузули про заборону нових обмежень ці статті схожі на статті та зобов'язання ГАТТ, пряму дію яких Європейський суд відмовився підтвердити6.

1              Ст.38(3) (УПС з Росією), ст.30(3) (УПС з Білоруссю). У цей період

сторони повинні розглянути будь-які заходи, що мають на меті обмежити

надання послуг у відповідній сфері. У перших шести ЄУ також немає жодної

клаузули щодо призупинення запровадження обмежень на надання послуг (за

винятком транспортних, ст.56(4)) і жодного положення про переговори

стосовно цього.

2              Ст.38(3) і Додаток 8(A) до УПС з Росією; ст.ЗО(З) і Додаток VII(A) до

УПС з Білоруссю. Ці заходи не можуть упливати на права, які "отримали

учасники економічних відносин".

Додаток 8(B) до УПС з Росією; Додаток VII(B) до УПС з Білоруссю.

Висновки 1/94, [1994] ECR I—5267 точно визначають, що надання більшості послуг поза межами ЄС належить до компетенції країн-членів, але країни ЄС повинні співробітничати з органами ЄС при виконанні угоди: щодо змішаних угод див. справу 12/86, Demirel [1987] ECR 3719.

5 Справа 12/86.

Якщо б стаття про послуги мала пряму дію, російським та білоруським компаніям краще було б не звертатися до Європейського суду, а тиснути на свої уряди, щоб урегулювати розбіжності з ЄС.

385

В угоді з Росією так само визначено три теми для майбутніх переговорів1. Стосовно залізничного транспорту сторони мають спрощувати проходження митних формальностей, співробітничати у справі заміни рухомого складу та "зближувати" відповідні норми і процедури. Сторони будуть співробітничати щодо створення справедливих умов для космічних запусків і наполягати на підписанні багатосторонніх домовленостей з цього питання. Вони також поставили собі за мету узгодити умови обслуговування запусків до 2000 р. Зрештою сторони погодилися розвивати торгівлю мобільним су-путниковим зв'язком і розглянути питання про впровадження режиму найбільшого сприяння 1996 р.

Хоча тільки в угодах з Росією та Білоруссю містяться конкретні положення щодо надання багатьох видів послуг, в усіх шести угодах про партнерство є статті про лібералізацію міжнародних морських послуг, заборону угод про розподіл вантажів2, передбачено надання національного режиму для суден у портах іншої сторони3 і доступ до внутрішніх водних шляхів4.

Загальні положення про працю, заснування, економічну діяльність та послуги

Статті про працю, заснування та послуги кожної угоди про партнерство обмежені умовами Договору ЄС щодо державної політики, державної безпеки і охорони здоров'я, а також здійснення службових повноважень1. Європейський суд поки не приймав рішення стосовно змісту цих положень у контексті торговельних угод ЄС, отже складно передбачити, чи таке тлумачення буде аналогічним тому, що стосувалося Договору ЄС2. Спільні підприємства, засновані компаніями ЄС і кожною з ННД, також підпадають під дію цих положень3. Сторони можуть застосовувати своє законодавство про працю, влаштування фізичних осіб і надання послуг за умови, що воно не "скасовує або зменшує" переваги, передбачені угодами ("принцип непорушності"), хоча лише сторони можуть посилатися на це положення4. У наступному розділі повторюється, що жодна угода (крім положень про "ключовий персонал" та "тих, хто веде переговори щодо надання послуг" в договорі з Росією) не повинна давати права на в'їзд або роботу на території іншої сторони5. У деяких випадках допускається дискримінаційне оподаткування6. Нарешті, угоди передбачають, що лібералізація сфери послуг не повинна забезпечувати

1              Ст.40-42 (УПС з Росією).

2              Ст.39(1), (2) (УПС з Росією); ст. 33(1), (2) (УПС); ст. 56(1), (2) (СУ)

в основному ідентичні.

3              Ст.39(2) (УПС з Росією), ст.33(2) (УПС). Гарантуються спеціальні

права щодо використання інфраструктури, допоміжних морських послуг,

внески та збори, митні операції, надання якірної стоянки і вантажно-розван

тажувальної техніки. Це перші угоди ЄС, які передбачають право проходу у

порти.

4              Ст.39(3) (УПС з Росією), ст.ЗЗ(З) (УПС). ЄС також відкриває свої

водні шляхи. Переговори з Росією мали розпочатися до кінця 1996 p.;

внутрішні водні шляхи Киргизстану мають відкритися пізніше (пор. ст.56(3)

(ЄУ)).

Ст.ЗЗ-біс (УПС); у більш загальному плані питання перевезень розглядається у ст.43 (УПС з Росією).

ЄУ містили клаузулу щодо призупинення обмежень на послуги у галузі перевезень; вони також передбачають гармонізацію законодавства у питаннях автотранспорту і перевезень в межах країни (ст.56(5) (ЕУ)).

386

1              Ст.46 (УПС з Росією), ст.34 (УПС).

2              Див. справу С-237/91, Kazim Kus, [1992] ECR 1-6781, де є посилання

на застереження щодо державної політики у рішенні 1/80 Об'єднаної ради

ЄС — Туреччина, проте не прийнято рішення про вплив цього застереження.

Ст.53 і 57 перших шести ЄУ поширюють такі ж застереження на сферу послуг

і заснування, але не на рух робочої сили.

Ст.45 (УПС з Росією), ст.36 (УПС). Здається, таким чином виключаються компанії, які частково належать громадянам третіх країн. Див. ідентичну ст.54 (ЄУ).

Ст.48 (УПС з Росією), ст.35 (УПС). Ця клаузула не ставить під сумнів застереження щодо державної політики та дій органів влади.

Ст.50 (УПС з Росією), ст.40 (УПС). Це застереження відсутнє в ЄУ і, мабуть, його включення є відповіддю на рішення Європейського суду: у Справі С-237/91, справа С-18/90; справа С-113/89.

Ст.49 (УПС з Росією), ст.39 (УПС). Це не впливає на заборону фінансової дискримінації.

387

переваг більше, ніж за умов ГАТС, а сумісні з ГАТС1 угоди про "свободу торгівлі послугами" не порушують їх2.