9.3. Особливості регулювання надання фінансових послуг і діяльності кредитних установ

Принци п вільного руху капіталу має надзвичайно важливе значенн я  та становить правове підґрунтя діяльності фінансово - кредитних установ. Специфіка регулювання в цій сфері пов'язана із тим, що банківські  та інші фінансові  установи створюються та функціонуют ь з метою професійног о наданн я фінансови х послуг, які реалізуються через рух (у тому числі транскордон - ний) капіталів.

1989 р. "Про координаці ю законодавства, регламентів і адмініст- ративних положен ь щодо заснування та здійсненн я діяльності кредитним и установами, що доповню є Директив у 77/780/ЕЕС"1 (або так зван а Друга банківськ а директива ) і Директив а від

20 березн я 2000 р. "Щод о заснуванн я та здійсненн я бізнесу кредитним и установами"2   (далі — Директив а пр о діяльніст ь кредитних установ або Директив а 2000/12).

Директива про рух капіталу, що діяла у цій сфері раніше, передбачала, що положення про рівне ставлення до руху капіталу з інших країн та в інші країни застосовується з урахуванням норм законодавства держав-членів та Співтовариства щодо опе- раці й з діловог о заснування ,  наданн я фінансови х послуг та доступу цінни х паперів на ринк и Співтовариства (ст.   7).  Ця Директив а грунтувалася на принцип і та к званого "недоскона - лого  взаємног о  визнання "  (англ.  imperfect mutual recognition), яки й полягав у тому, що Директиво ю про рух капіталу встанов- лювалис я  мінімальн і  вимоги  (розмір  мінімальног о  капіталу, необхідного для заснування кредитної установи, у 5 млн екю,

1 Див.: Директив а 89/646/ЕЕ С від 15 грудня 1989 p. (O.J. 1989 L386/1 (Друга

Банківська Директива) .

3   Див. : Директив а 2000/12/Е С Європейськог о  Парламент у та  Ради шод о заснуванн я та здійсненн я діяльност і кредитним и установам и від 20 березн я

2000 p.

140

максимальна вартість частки ,  що могла належат и  кредитні й установі у статутному капіталі підприємства, як е не має права займатися  фінансово-кредитно ю  діяльніст ю  (15% )  тощо) . Водночас,  держави-член и  могл и  запроваджуват и  суворіш і вимоги і стандарт и та обмежувати свободу руху капіталу на підставі захисту суспільних інтересів. Іншим и словами, в основу Директиви пр о рух капіталу було покладен о підхід, уперш е сформульовани й у справі Cassis de Dijon, де ЄС П визначив, що перешкоди вільному руху у межах Співтовариства через невід- повідність національни х законодавст в є  прийнятними ,  якщ о вони є необхідними для підвищенн я ефективност і фіскальног о нагляду, охорони здоров'я ,  захисту справедливої конкуренції, прав споживачів тощо .

Згідно із ст. 56 Договору пр о Співтовариство з метою за- безпеченн я пруденційного нагляду за діяльністю власних фі - нансових установ держави-член и ЄС можуть вживати певних обмежувальних заходів щодо руху капіталу.  Крім того, згідно зі ст. З Другої банківської директиви , держави-член и повинн і заборонит и будь-яким іншим установам, крім спеціально ство- рених, здійснювати діяльність щодо оформленн я депозитів та інших коштів у відносинах з населенням . Другою банківсько ю директиво ю встановлюється тако ж мінімальни й поріг в 5 млн екю (зараз — євро) для створення національної фінансово ї уста- нови або допуску на національни й рино к іноземної фінансової установи. Проте якщ о така установа була  вже зареєстрована на території іншої держави-члена , то решта  держав-члені в ЄС не може вимагати додаткової реєстрації.

Другою банківсько ю директиво ю також було запроваджено вимоги щодо максимальног о розміру (15% від розміру власних коштів) частки, як а може належати кредитній установі у статут- ному фонді підприємства, що не має права надавати  фінансові послуги .  Крі м того ,  всі кредитн і установи ,  їх головн і під - приємства або філії, головні підприємства яки х знаходяться в інших країнах, з метою збору статистичної інформації, повинн і періодичн о звітувати  перед урядовим и структурам и держав - членів ЄС.

Директив а про діяльність кредитних установ, прийнят а за- мість Директив и про рух капіталу, встановлює, що заходи шодо лібералізації руху капіталу повинн і  вживатися разом з лібе - ралізацією порядку надання банківських послуг. У преамбулі

141

Директиви зазначено, що її метою є досягненн я загальної гармо- нізації,  необхідної та достатньої для  забезпеченн я  взаємного визнанн я дозволів та пруденційного нагляду, що уможливить упровадженн я єдино ї ліцензі ї (дозволу  на здійсненн я діяль - ності), яка б визнавалася в усьому Співтоваристві.

Директива про діяльність кредитних установ позначила новий підхід до регулюванн я діяльност і  щодо  наданн я фінансови х послуг — так званий принци п "абсолютного (досконалого) взаєм- ного визнання " (англ. perfect mutual recognition). На відміну від Директив и про рух капіталу, зазначена Директив а запроваджує стандарти, що є обов'язковим и для виконанн я державами-члена- ми і не підлягають розширенн ю чи звуженню з метою захисту важливих суспільних інтересів.

Принци п "абсолютного взаємног о визнання " у тако ж пе - редбачає, що фінансови м установам держав-члені в має надава- тис я рівн е ставленн я в усіх інши х державах-члена х ЄС ,  бо процедура їх заснування  та правила нагляду за їх діяльністю  є абсолютно ідентичними в усьому Співтоваристві.

Директив а про діяльність кредитних установ приділяє особ- лив у   увагу  повноваження м держав и  заснуванн я  фінансово ї установи щодо надання  дозволу на здійсненн я фінансово-кре - дитно ї діяльност і  т а  перевірк и тако ї діяльності .  Директив а повністю гармонізує вимоги і процедури наданн я дозволу на заснування кредитно-фінансово ї установи та здійсненн я дер - жавним и органами держави-член а пруденційного нагляду за її діяльністю .  Держави-член и обов'язков о  мают ь вимагат и  від кредитної установи отриманн я дозволу на здійсненн я кредитно- фінансово ї діяльності .  Директив а  пр о діяльніст ь  кредитни х установ запроваджує загальни й уніфіковани й  стандарт щод о мінімального початкового капіталу:  кредитній установі не може надаватися дозвіл, якщ о її власний окреми й статутний фон д є менши м 5 млн євро.

Водночас Директив а  передбачає 2  винятк и з  цього правила. По-перше , кредитні установи, які не відповідають вимозі міні- мального капіталу, але такі, що існували стано м на 15 грудня

1979 p., можуть і надалі продовжувати свою діяльність.   По - друге, держави-член и  мают ь прав о  надават и  н а свій  вибі р дозволи кредитним установам, що мають статутний фон д мен - ший 5 млн євро, за певних умов:

1) початковий капітал такої  установи в будь-якому разі не має бути нижчи м ніж 1 млн євро;

2) держава-чле н повинн а повідомити Європейську Комісію про підстави для прийнятт я такого рішення ;

142

3) держава-член має публікувати  назви таких установ у спе- ціальному переліку.

Крім  вимог и  мінімальног о статутного капіталу, особлив і вимоги  висуваютьс я Директиво ю  про діяльніст ь  кредитни х установ до директорів та акціонерів фінансови х установ: такі установи мають управлятися принаймн і 2 директорам и з до - статньо добро ю репутаціє ю та достатні м досвідом дл я здій - сненн я керівництва. До наданн я дозволу на здійсненн я фінан - сово-кредитно ї діяльності державни й орган,  ш о надає таки й дозвіл, має з'ясувати особистості та статус акціонерів, які мають контрольни й пакет акцій. Директив а про діяльність кредитних устано в  встановлю є  обов'язо к ( а  н е  право ) держави-член а відмовити в наданні дозволу, якщ о вона не задоволена надій- ністю таких акціонерів. Держава-чле н також може відмовити у наданні дозвол у з підстав  невідповідності установи вимогам Директив и про діяльність кредитних установ 2000 p., але дер - жавни м органам прям о заборонен о відхиляти подану заяву та відмовляти у дозволі на підставі ринкової або економічної не - доцільності.

Особливи й розділ Директив и про діяльність кредитних уста- нов 2000 р. присвячен о свободі ділового заснуванн я та свободі наданн я  послу г  фінансовим и  установам и  у  межа х  Спів - товариства. Діяльність фінансови х установ може здійснюватися через заснування представництва фінансової установи в іншій державі-члені,  або через наданн я послуг фінансовог о характеру клієнтові ,  розташованом у  в  інші й державі-член і само ю фі - нансово-кредитно ю  установо ю  або ї ї дочірньо ю  компаніє ю (філією), що має дозвіл на здійсненн я такої діяльності.

Директив а про діяльність кредитних установ вимагає, щоб кредитна установа, яка збирається відкрити представництво в іншій державі-члені Співтовариства, повідомляла про це держав- ні орган и держави-член а   його заснуванн я та подавала пакет документів ,  зокрема ,  бізнес-пла н діяльності ,  щ о  здійсню - ватиметьс я  представництвом ,  імена т а  прізвищ а  керівникі в представництва.

Компетентн і орган и держави-член а  місц я здійсненн я  фі - нансової діяльності мають право вимагати від представництв звітувати про їхню діяльність з метою збиранн я статистичної інформації, а також наглядати за законніст ю такої діяльності. Якщ о такі органи помітять, що представництво не дотриму - ється встановлених правил регламенту, ці органи можуть,  пере- дусім, вимагати від представництва припинит и порушення , а в разі, якщ о цю вимогу буде проігноровано, можуть повідомити

143

про здійснювані порушенн я компетентні органи держави-член а місця реєстрації. Якщ о ж-вимоги держави-члена місця реєстрації виявлятьс я  тако ж  неефективними ,  т о держава-чле н  місц я здійсненн я  фінансово ї діяльності має право вжити  відповід- них заходів дл я зупиненн я порушень, аж до повної заборон и здійснення тако ю установою діяльності на своїй території.  Але в будь-яком у разі, до  вжиття державою-члено м здійсненн я фінансово ї діяльності таки х заходів вона має заздалегідь по - відомит и  пр о  ц е  компетентн і  орган и держави-член а  місц я реєстрації.

Директив а про діяльність кредитних установ передбачає, що пруденційний нагляд за фінансово-кредитно ю діяльністю фінан - сових установ, зокрема , такою, що справляється через засну- ванн я  представницт в  або  шляхо м транскордонног о  наданн я фінансови х  послуг ,  здійснюєтьс я  компетентним и  органам и держави-член а реєстрації фінансово ї установи.

Водночас,  компетентн і  орган и держави-член а  здійсненн я фінансово ї діяльност і  зобов'язан і співпрацюват и  з органам и держави-член а реєстрації ,  надавати їм  інформацію ,  а тако ж дозволяти їм здійснювати перевірку діяльності представництв на своїй  території (перевірка "на місці" — англ.

Особливі правила передбачено Директиво ю на випадок здій- сненн я фінансово-кредитно ї діяльності в іншій державі-члені без створенн я представництва за кордоном. У таком разі ус- танова, якщ о вона надає послуги вперше, зобов'язана повідомити компетентні органи держави-член а місця свого заснуванн я про характер діяльності, яку вона збирається здійснювати.

Разом з тим, Директив а про діяльність кредитних установ урегулювала та гармонізувала далеко не всі аспекти здійсненн я фінансово-кредитно ї діяльності. По-перше , Директиво ю охоп- люютьс я  лиш е  установи ,  щ о  здійснюют ь  вид и діяльності , перелічені в Додатк у І до Директив и ("перелік видів діяль - ності, що підлягають взаємном у визнанню"). Зокрема , цей, хоча

і широкий , але все ж таки обмежени й перелік включає: прий - няття депозитів, наданн я пози к (зокрема споживчих кредитів, іпотечних кредитів, наданн я послуг факторингу , фінансуванн я комерційних операцій), фінансови й лізинг, грошові перекази, оформленн я кредитних карток, чеків тощо, видачу банківських гарантій, торгівлю цінним и паперами, випуск цінни х паперів, брокерські послуги, інвестиційни й консалтинг тощо . По-друге, навіть щод о фінансови х установ, які  здійснюют ь фінансов у

144

діяльність, зазначену в Додатку І, Директив а гармонізувала (а отже,  надала режи м  "абсолютног о  (досконалого )  взаємног о визнання") лиш е такі аспект и діяльності, як надання дозволів (вимоги щодо мінімальної капіталізації та кваліфікацій дирек - торів й акціонерів тощо ) та здійсненн я пруденційного нагляду за діяльністю таких установ уповноваженим и державним и орга- нами. Усі інші аспекти фінансово-кредитно ї діяльності, насам- перед, норми ринково ї поведінки та норм и щод о регулювання кінцеви х продуктів такої діяльності , мают ь режим  недоско - налого взаємног о визнання , а відтак, до цих аспектів засто- совуються загальні  норм и та винятк и  (вилучення ) Договор у про Співтовариство, що становлят ь мінімальний рівень гармо- нізації,   а держави-член и  можуть запроваджуват и обмеженн я на  рух   капітал у та  наданн я  фінансови х  послу г на підстав і необхідності захисту суспільн о  важливих інтересів (принци п Cassis de Dijon).

Таки м чином ,  відмінністю положен ь Договор у пр о   Спів - товариств о (конкретизованих , зокрема , у положення х Дирек - тив и пр о діяльніст ь кредитни х устано в та інши х документі в щод о діяльност і фінансови х установ )  пр о  рух  капітал у від регламентації право м Співтовариств а руху товарів, послуг та пересуванн я робітникі в є те, що положенн я пр о рух капіталу спрямован і  н а забезпеченн я  якнайбільшо ї лібералізації сво - боди руху капіталу не тільки між державами-членам и ЄС , але тако ж між державами-членам и т а іншим и  країнами .  Прот е вимоги Договор у про Співтовариство , як і забороняют ь будь- як і обмеженн я на вільний рух капіталу  і платежів, передбача - ютьс я  певн і  винятк и  з  мето ю  захист у  н е  мен ш  важливи х інтересі в  національно ї безпек и т а  суспільног о  (публічного ) порядку , але за умови, що вжиті обмежувальн і заходи не є дискримінаційним и та не становлят ь заходів прихованог о об - меженн я руху капіталу.

Контрольні питання

1. Що право Співтовариства розуміє під капіталом? Яки м документо м встановлюєтьс я перелік видів руху капіталу, що регулюєтьс я  право м  Співтовариства ?  Ч и є це й перелі к ви - черпним ?

2. У чому поляга є особливіст ь свобод и руху капіталу та платежів у порівнянн і з іншим и свободами Співтовариства?

3. Які винятк и передбачено Договором про Співтовариство з принцип у свободи руху капіталу та платежів?

145

4. Які обмеженн я  право Співтовариства передбачає щодо прямих інвестицій з інших країн у Співтовариство або у інші країни зі Співтовариства?

5. Яким чином право Співтовариства регулює питанн я запо - бігання легалізації злочинно одержаних доходів з використання м фінансової системи Співтовариства?

6. У чому полягає особливість регулювання  діяльності кре- дитних (зокрема, банківських) установ у Співтоваристві?

146