Критерії вибору

При визначенні кола можливих альтернатив для виробника у директивах враховуються, з-поміж інших, такі фактори:

• відповідність модулів щодо виду товару;
• природа ризиків, що їх несуть певні товари;
• економічна інфраструктура сектору (наприклад, існування чи відсутність третіх сторін);
• тип виробництва і його значимість, та ін.
• Фактори, що враховуються у конкретному випадку, мають бути викладеними Комісією у директивах.

У директивах наводяться критерії, відповідно до яких із переліку модулів виробник обирає той, що найбільше підходить його виробництву.

„ им не менше, виробник може зіштовхнутись із проблемами, пов’ язаними з оцінкою товару, внаслідок обмеженого вибору наявних у директиві модулів у випадку, коли товар підпадає під дію кількох директив. З одного боку, усі директиви, що застосовуються для певного товару, не можуть пропонувати один спільний модуль, і таким чином, виробник змушений застосовувати різні модулі до різних категорій ризику. А з іншого боку, навіть якщо для всіх таких директив може бути застосований один і той же модуль, не завжди наявний єдиний уповноважений орган, призначений згідно з усіма цими директивами. ому виробник повинен або звертатися до декількох уповноважених органів для оцінки відповідності його товару, або погодитись на те, щоб певну частину роботи виконував уповноважений орган за договором субпідряду. Оскільки кожен уповноважений орган повинен обмежувати свою оцінку товару вимогам тієї директиви, згідно з якою йому були надані такі функції, втручання декількох уповноважених органів неминуче призводить до зростання витрат”[71].