4. Рейтинг привабливості (вибору)

– частка виборців країни чи певного округу, яка готова віддати свій голос за певного політика чи політичну організацію (партію, рух, об’єднання, виборчий блок тощо) на момент опитування.

На відміну від рейтингу інформованості, рейтингу довіри чи рейтингу впливовості політика чи партії, рейтинг привабливості (вибору) має безпосереднє відношення до оцінки шансів кандидатів в депутати чи Президенти, бо передбачає альтернативний вибір респондентами певних політиків і партій, і ніколи не може, на відміну від інших рейтингів, сума рейтингів вибору всіх кандидатів чи партій перевищувати 100%.

Реально ж сума рейтингів привабливості(вибору) значно нижча за 100%, бо частина потенційних виборців завжди не може визначитись у своєму виборі, а частина взагалі не збирається брати участь у цьому виборі.

Хоча частка не визначених, яка дуже велика у міжвиборний період, зазвичай, значно зменшується незадовго до виборів. А тому дослідження рейтингу привабливості (вибору) проводяться регулярно. Як в міжвиборний період, так і безпосередньо перед виборами щомісячно, а в останній місяць-два до виборів навіть щотижнево. Принаймні, на президентських виборах чи багатопартійних виборах в загальнонаціональному виборчому окрузі, а перед виборами кандидатів до Верховної Ради в мажоритарних виборчих округах проводять два-три рейтингових дослідження, хоча це явно недостатньо.

При цьому застосовуються як звичайні методи повторних досліджень, так і спеціальні техніки повторно-панельних досліджень, які західні соціологи називають ще «відсліджуючими опитуваннями», а в Україні називають «хвильовими опитуваннями».

Так, в США проводяться за репрезентативною вибіркою опитування 1200 респондентів. При цьому опитування проводиться протягом трьох днів, в кожен з яких (методом телефонного інтерв’ю чи особистого інтерв’ю) опитується по 400 осіб. На четвертий день опитується ще 400 респондентів, їх відповіді вводяться до масиву, а відповіді тих респондентів, які опитувалися першого дня, «опускаються».

Можливі і спрощені варіанти цієї методики, коли такі опитування проводяться не щоденно, а раз на три-чотири дні, чи навіть раз на тиждень. Таке дослідження було здійснено в лютому-березні 1998 р. напередодні виборів – до Верховної Ради України службою «Соціс ЛТД» на замовлення центру «Демократичні ініціативи». «Спочатку, – як відзначає І. Бекешкіна, – 11-19 лютого було опитано 1800 осіб в усіх регіонах України за вибіркою, яка репрезентує доросле населення України (старше 18 років) за такими ознаками, як стать, вік, освіта, національність, тип поселення, регіон. Потім у виборці двічі на тиждень провадилась заміна щоразу 200 респондентів. Усього протягом місяця було проведено 9 «хвиль», отже, в останньому опитуванні, проведеному 9 березня усі 1800 осіб у виборці були замінені. Метод «хвильових» опитувань дозволив вивчити процес передвиборчого визначення у динаміці, виявити, коли саме відбувається політичний вибір, як зростає інформованість різних груп населення та їх намір узяти участь у виборах».

Такі детальні дослідження проводять, як правило, напередодні парламентських та президентських (а іноді і виборів місцевих Голів та губернаторів) в останній місяць-півтора до виборів, коли наявні кілька кандидатів, які йдуть «пліч о пліч», коли треба вносити зміни в тактику передвиборчої боротьби ледь не щоденно. І коли, як відзначає О. Петров, «ставиться завдання не просто вивчення електоральної ситуації, але і збирання матеріалів для прогнозування результатів виборів».