критерії визначення національності:

критерій інкорпорації: юридична особа має національність держави, де вона зареєстрована;

критерій осілості: юридична особа має національність держави, де знаходиться правління чи головні органи управління юридичної особи;

критерій діяльності: юридична особа має національність тієї держави, де вона здійснює свою діяльність (отримує прибуток, здійснює податкові відрахування);

критерій контролю: юридична особа має національність тієї держави, де проживають (чи є громадянами) засновники даної юридичної особи.

Питання використання таких критеріїв юридично закріплюються у двосторонніх торгових угодах (здебільшого, з питань запобігання подвійному оподатковуванню).

Різні принципи визначення національності юридичної особи на практиці породжують проблему в правовому регулюванні діяльності юридичних осіб.

«Колізія колізій» — це поняття, що використовується в МКП для відображення ситуації, коли одні й ті самі фактичні обставини в різних правових системах регулюються по-різному внаслідок наявності в законодавстві різних держав таких колізійних норм, що мають однаковий обсяг і різні колізійні прив’язки.

Наприклад, практично в усіх правових системах передбачені колізійні норми, що визначають вибір права для встановлення правоздатності юридичних осіб. Але власне колізійні принципи (відповідні правила вибору права) мають різний зміст.

«Колізія колізій» виявляється як у вигляді так званої позитивної колізії (коли одні правовідносини можуть бути врегульовані кількома правовими системами), так і у вигляді негативної (у тому випадку, коли жодна з правових систем не є компетентною для врегулювання конкретних правовідносин).

За позитивної колізії на визначення національності юридичної особи претендують дві правові системи: наприклад, в умовах, коли юридична особа, зареєстрована в Росії (де визнається принцип інкорпорації), здійснює свою діяльність на території Франції (де діє принцип осілості).

За негативної колізії виходить, що юридична особа взагалі не має національності: коли, наприклад, юридична особа зареєстрована у Франції, а здійснює свою діяльність на території Росії.

Урегулювання «колізії колізій» здебільшого здійснюється на підставі міжнародних договорів, що містять норми про підпорядкування діяльності юридичної особи конкретній правовій системі (з питань оподатковування, реєстрації акцій, порядку формування статутного фонду тощо).

В юридичній літературі як різновид юридичних осіб часто виділяються так звані міжнародні юридичні особи.

У зв’язку з цим зауважимо, що поняття «міжнародні юридичні особи» є умовним. Справа в тому, що «міжнародність» — це категорія, яка показує наявність «іноземного елемента». У транснаціональних корпораціях «міжнародність» означає діяльність підприємств, що мають загальну цільову спрямованість, на території кількох держав.

Що стосується національності, то вона визначатиметься відповідно до вищевикладених критеріїв (відповідно до доктрини інкорпорації, доктрини осілості, центру експлуатації і т. п.).

Аналогічно вирішується питання і з міжнародними неурядовими організаціями: вони підпорядковуються правовому регулюванню тієї держави, де створені, незважаючи на те, що діяльність цих організацій має міжнародний характер, оскільки торкається інтересів багатьох держав.

Необхідно звернути увагу на те, що останнім часом у західній літературі і законодавчій практиці з МКП дедалі частіше державна належність відокремлюється від особистого статуту юридичної особи.

Особистий статут встановлює її статус, до якого належать питання про те, чи є дана організація юридичною особою, чи сукупністю фізичних осіб; у якому порядку юридична особа виникла й у якому порядку припиняє існування і т. п. Залежно від конкретної мети обирається певний критерій.

Наприклад, у Великобританії компанією-резидентом з точки зору оподатковування вважається будь-яке корпоративне утворення, діяльність якого керується і контролюється з цієї країни. У США для визначення підсудності застосовується принцип інкорпорації, а для цілей оподатковування — принцип місця діяльності.

Що стосується українського законодавства, то, відповідно до Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій під час здійснення угод із зовнішньої торгівлі та пов’язаних з нею розрахункових, страхових та інших операцій визначається за законом країни, де засноване підприємство чи організація.

Фіскальний підхід до визначення статусу юридичної особи відображений і в ряді двосторонніх міжнародних договорів про уникнення подвійного оподатковування.

Який би критерій — місцезнаходження, контролю чи інкорпорації — не використовувався, усе це робиться з метою визначення національності юридичної особи.

Згідно з багатосторонньою конвенцією про правову допомогу країн СНД правоздатність юридичних осіб визначається законодавством держави, за законами якої вони створені.

Іноземні юридичні особи підтверджують свій статус виписками з торгового, банківського або судового реєстру. При цьому зазначені виписки мають бути засвідчені відповідно до законодавства країни їх видачі, перекладені українською мовою та легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Наприклад, у договорах України з іноземними державами про надання правової допомоги передбачено, що легалізація цих і інших документів не потрібна.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні юридичні особи можуть створювати в Україні підприємства, що цілком належать їм, філії й інші відособлені підрозділи, а також придбавати у власність діючі підприємства цілком.

Участь іноземного капіталу в спільних підприємствах, що створюються в Україні, приводить до створення юридичних осіб права України.

З певних питань іноземні юридичні особи підкоряються законам країни своєї національності. Мова йде про питання, що визначаються особистим статутом цієї юридичної особи, зокрема щодо створення й ліквідації.