ФАКТОРИ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ДОМІНУВАННЯ

Основним критерієм домінування є реальна частка ринку, що включає монополії, створені згідно національного законодавства, хоч їхнє існування відповідає й праву ЄС, зокрема ст.90(2)3.

Серед інших факторів домінування насамперед важливі умови створення бар'єрів для проникнення інших конкурентів. Якщо маловірогідно, щоб будь-який потенційний конкурент спричинив виклик будь-яким зловживанням підприємства, запропонувавши кращі умови для споживача, тоді, можливо, це підприємство посяде домінуючу позицію. Права на інтелектуальну власність можуть забезпечити різновид монополії у виробництві продукції, що запобігатиме, принаймні тимчасово, проникненню на ринок нових конкурентів1. Кращі технології (такі як невикористані великі виробничі можливості) також є перешкодою для новачків2, як і доступ до капіталу, що може полегшити швидку експансію', або створення ефективних мереж для торгівлі, що означає високий ступінь інтеграції у ринок4.

Підприємство має бути домінуючим на значній частині єдиного ринку, щоб його дії підпали під ст.86. Таке питання не може бути розв'язане тільки посиланням на відповідне визначення географічного ринку, хоча у справі Мішлен обидві проблеми Європейський суд розглядав у цілому5. Значна частина визначатиметься на інших засадах, ніж масштаби території, а саме "структура та обсяг виробництва і споживання такої продукції, а також звички і економічні можливості продавців і покупців"н.

Однак не існує конкретної вказівки щодо процентного співвідношення на Єдиному ринку. Це питання рідко розглядається у справах за ст.86.