Зокрема, у Постановi вiд 24 червня 1983 року № 3

1983 року № 3 <Про практику застосування судами України

Законодавства у справах про розкрадання продовольчих

товарiв, їх втрату i псування в системi державної торгiвлi та

споживчої кооперацiї> Пленум Верховного Суду зазначив,

що судами <допускаються помилки в квалiфiкацiї дiй винних за способом вчинення розкрадання, розмiром (вартiстю) викраденого, за ознакою повторностi, у вiдмежуваннi

розкрадань вiд iнших складiв злочинiв, закiнченого розкрадання вiд незакiнченого, продовжуваного - вiд повторного>.

спектрi квалiфiкування злочинiв проти власностi. У Поста

Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних та

цивiльних справах. - К., 1995. - С. 79.

новi вiд 1 квiтня 1994 р. № 1 <Про судову практику в справах про злочини проти життя i здоровя людини> Пленум

Верховного Суду України зазначив, що <допускаються

судами помилки в квалiфiкацiї умисних вбивств при розбiйному нападi, з хулiганських мотивiв, способом небезпечним для життя багатьох осiб, а також вчинених при iнших

обтяжуючих обставинах>. У Постановi вiд 25 грудня 1992 р.

№ 12 <Про судову практику в справах про корисливi злочини проти приватної власностi> Пленум Верховного Суду

України зазначив, що <суди допускають помилки при квалi1 фiкацiї дiй винних осiб, вiдмежуваннi одних злочинiв вiд iнших, вирiшеннi питань про наявнiсть або вiдсутнiсть квалiфiкуючих ознак та призначеннi мiр кримiнальних покарань>.

У Постановi вiд 28 червня 1991 р. №3 <Про судову практику в справах про хулiганство> Пленум Верховного Суду

України зазначив, що <деякi суди як хулiганство квалiфi? кують дiї осiб, якi вчинили бiльш тяжкi злочини, засуджують за ч. I ст. 206 КК України осiб, якi вчинили злiсне чи

особливо злiсне хулiганство, кримiнально-каране хулiганство розцiнюють як дрiбне хулiганство i, навпаки, до кримiнальної вiдповiдальностi притягують осiб, якi вчинили

дрiбне хулiганство.

Велике практичне значення квалiфiкацiя дiяння має то/i що вона визначає:

1) юридичну оцiнку вчиненого дiяння, його суспiльну

сутнiсть i небезпечнiсть (тяжкiсть);

2) мiру вiдповiдальностi i мiру покарання;

3) суттуво посилюу кримiнальну вiдповiдальнiсть за

вчинення наступних злочинiв пiсля вiдбуття покарання за попереднiй (п. I ст. 41, ч. 2 ст. 86, п. <З>

i.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних та

iiпьiiих справах.-К., Ї995рнС6.

iсамо.-С. 111-112. <.. -

-П-"

i само.-С. 169.

ст. 93, ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 142 та деякi iншi норми КК України);

4) пiдстави для визнання особи особливо небезпечним

рецидивiстом (ст. 26 КК України);

5) правовi наслiдки кримiнальної вiдповiдальностi (позбавлення певних прав -ст. 31,38 КК України, судимiсть -ст. 55 КК України, адмiнiстративний нагляд ст. 196 КК У країни).

Для квалiфiкацiї мають значення не всi ознаки конкретного дiяння, а лише тi з них, що характеризуються, визначаються кримiнально-правовим змiстом - якi у ознаками

складу злочину. Перелiк ознак дiяння, якi враховуються

при квалiфiкацiї, обмежений законом - рамками складу

злочину. Але за межами складу злочину перебуває чимало

iнших ознак, обставин, якi мають кримiнально-правове

значення - суспiльно-громадська характеристика особи

субукта, склад його сiмї, стан здоровя, професiя, збiг певних обставин тощо.