122 КК України передбачає вiдповiдальнiсть за мужолозтво, яке було вчинене: а) групою

а) групою осiб;

б) щодо неповнолiтнього потерпшого;

в) особою, яка ранiше уже вчинила такий злочин (повторно).

Вiдповiдальнiсть за мужолозтво настає з шiстнадцяти

рокiв.

Карається мужолозтво за ч.

ст. 122 КК України - позбавленням волi на строк до восьми

рокiв.

5. ПОСЯГАННЯ НА ВОЛЮ ОСОБИ

5.1. Погрози вчинити вбивство

Обукт посягання злочину, передбаченого ст. 100 КК

України, у лiтературi визначається дуже рiзно, як i його

Див.: п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27 березня

1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних та

цивiльних справах. - К., 1995.-С. 104.

214

Квалiфiкуючi ознаки ч. 2 ст. 122 тотожнi аналогiчним ознакам ст. 117 КК

України (Див.: п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд

27 березня 1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 103-104).

215

мiсце в класифiкацiї злочинiв глави 111 Кримiнального кодексу України. Однi автори визнають його злочином проти

громадського порядку, другi - злочином проти життя,

третi - злочином проти особистої волi . Автор коментарю

ст. 100 КК України зовсiм не визначає обукта погрози вчинити вбивство. Але без визначення обукту певного злочину чи неправильне його визначення не дає можливостi належним чином i правильно визначити суспiльну сутнiсть

злочину, його юридичну природу i квалiфiкацiю.

Якщо пiд громадським порядком розумiти сукупнiсть

суспiльних вiдносин, якi забезпечують громадський спокiй,

а пiд громадською безпекою - умови безпеки невизначеного кола осiб, то стане очевидним, що погроза вчинити вбивство порушуу, головним чином, не громадський спокiй,

не громадську безпеку. Винний субукт при цьому спрямовуу

своу посягання не на громадський спокiй чи на громадську безпеку i такого намiру не має. Погроза - дiяння завжди персонiфiковане, звернене до якоїсь певної i конкретної людини, чи до двох-трьох людей. Психiчний вплив

винний спрямовуу на конкретну певну особу. Нiкому i

нiчому це посягання у бiльшостi випадкiв не загрожуу i

безпеки не створюу. Тому необхiдно дiйти висновку, що

погроза вчинити вбивство - це злочин проти особи. Але

видовим i безпосереднiм обуктом посягання при погрозi

вчинити вбивство у не життя. Реальної безпосередньої

загрози для життя потерпiлого в момент i пiд час погрози

вчинити вбивство не виникає. Винний не має намiру в момент погрози позбавити потерпiлого життя або заподiяти

Див.: Даньшин Й.Н. Уголовно-правоваяохранаобщественного порядка. М., 1973.-С. 192-193.

Див.: Курс советскогоуголовного права.