Часть Особенная.

Див.: Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - М.,1971.

Т. 5.-С. 187.

4

Наєково-практичний коментар Кримiнального кодексу України.

Юрiнком, 1997. - С. 359-360.

216

шкоду здоровю. У конкретнiй справi Пленум Верховного

Суду СРСР зазначив, що погроза вчинити вбивство - це

такi дiї винного, якi не спрямованi безпосередньо на позбавлення життя.

Якщо ж винний, висловлюючи погрозу вбити, має намiр

позбавити потерпiлого життя негайно i вчинюу дiї, якi

створюють безпосередню загрозу для життя потерпiлого, то

це вже буде не погроза вбивством, а замах на вбивство.

Отже, при погрозi вчинити вбивство винний посягає не на

життя потерпiлого.

Суспiльна сутнiсть погрози вчинити вбивство полягає в

тому, що заявлена винним при обставинах, якi дають пiдстави

боятися її реалiзацiї, вона викликає почуття страху, порушуу

спокiй потерпiлого, народжуу невпевненiсть у своїй безпецi.

Погроза вчинити вбивство, таким чином, спрямована проти

особистої безпеки потерпiлого, яка i у безпосереднiм обуктом

цього злочину. Поряд iз цим погроза вчинити вбивство певною мiрою обмежуу, руйнуу i особисту волю особи, обмежуу

можливостi вiльно користуватися благами життя.

Погроза вчинити вбивство у психiчне насильство над

особою. Суспiльна небезпечнiсть цього злочину полягає в

тому, що вiн позбавляу потерпiлого спокою, небезпека його

вчинення постiйно переслiдуу потерпiлого, не дає йому

можливостi нi працювати, нi вiдпочивати.

Погроза вбити може бути доведена до потерпiлого будьяким чином: усно (вiч-на-вiч), письмово (листом, телеграмою), рiзними дiями, якi переконливо вказують на намiр

винного, або передана через третiх осiб.

Стаття 100 КК України передбачає вiдповiдальнiсть лише за погрозу вбивством. Погроза вчинити якусь iншу

шкоду пiд ознаки цiуї статтi не пiдпадає, наприклад, погро

Див.: постанова Пленуму Верховного Суду СРСР в справi Карасьова.

Детальнiше про безпосереднiй обукт погрози вчинити вбивство див.:

Коржанскш Н.И. Обьект й предмет уголовно-правовой охраньi. - М.,

1980.-С. 53-54.

за знищити майно, заподiяти тiлеснi ушкодження, розповсюдити ганебнi вигадки тощо.

Обовязковою ознакою складу злочину е реальнiсть погрози, якою вона буває в усiх випадках, коли потерпiлий

має пiдстави боятися її виконання. Якщо сам потерпiлий не

вiрить у реальнiсть погрози, то вона складу злочину не має.

Наприклад, Ш. погрожував потерпiлiй, яку згвалтував, щоб

вона про це не розповiдала мамi. Обласний суд визнав засудження Ш. за ст. 100 КК України безпiдставним, оскiльки потерпiла не вiрила в реальнiсть його погрози, та i сам

винний нiчим не пiдтверджував намiр здiйснити погрозу.

Погроза визнається реальною, якщо винний:

а) вчинив такi дiї, якi давали потерпiлому пiдстави вважати, що ця погроза буде здiйснена;

б) своую поведiнкою, взаємостосунками з потерпiлим

переконував - погроза не марна, вона буде здiйснена.

Вiдповiдальнiсть за погрозу настає незалежно вiд її мотивiв. Закiнченою погроза визнається з моменту доведення

її до потерпiлого.

Погроза вбивством за багатьма ознаками нагадуу замах

на вбивство. Вiдрiзняються цi злочини лише метою:

1. При погрозi вбивствомвинний не має мети негайно

заподiяти смерть.