6. Порядок розгляду колективних трудових спорiв (конфлiктiв)

До внесення Законом Украєни вiд 18 лютого 1992 р. змiн до глави XV КЗпП ст. 242 КЗпП передбачала, що спори, якi виникають мiж працiвниками i адмiнiстрацi§ю з приводу встановлення нових або змiни iснуючих умов працi, не урегульованих законодавством чи

iншими нормативними положеннями про працю, розглядаються адмiнiстрацi§ю за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдпри§мства, а в разi недосягнення мiж ними згоди вирiшуються за погодженням мiж вищими господарськими та профспiлковими органами.

На вiдмiну вiд спорiв про застосування чинного законодавства, якi зараз офiцiйно називають iндивiдуальними, спори про встановлення або змiну умов працi по сутi § колективними спорами.

ективний, порядок єх розгляду. При замiнi статей цi§є глави КЗпП ст. 242 <випала>, i у даний час КЗпП не

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

469

регулю§ порядок розгляду спорiв з приводу встановлення або змiни умов працi.

Встановлення або змiна умов працi становить саме предмет колективного трудового спору. Навiть у випадку, коли правовi норми неправильно застосованi щодо групи працюючих, колективу, бригади, але цi норми були встановленi попередньо, то в даному разi с

пiр, який виник, буде iндивiдуальним, а не колективним. Наприклад, працiвникам пiдпри§мства не нарахована премiя, хоча вони сво§ю працею досягли показникiв та умов, що визначенi положеннями про премiювання. Або бригадi робiтникiв не виплачена надбавк

а до заробiтноє плати за особливий характер виконуваноє роботи, якщо така надбавка передбачена чинним законодавством чи колективним договором.

Коли ж виплата такоє надбавки не передбача§ться нi законодавчими, нi локальними нормами, i працiвники вимагають єє встановити, то при вiдмовi власника або уповноваженого ним органу встановити таку доплату спiр, що виник мiж сторонами, буде колективни

м.

ктивного договору або окремих його положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Порядок розгляду колективних трудових спорiв (конфлiктiв) регулю§ться Законом Украєни вiд 3 березня 1998 р. Цей Закон визнача§ правовi i органiзацiйнi засади функцiонування системи заходiв по вирiшенню цi§є категорiє трудових спорiв i спрямований на

здiйснення вза§модiє сторiн соцiально-трудових вiдносин у процесi врегулювання розбiжностей, що виникають мiж ними.

В колективних трудових спорах вимоги працюючих часто виходять за межi спорiв про працю. Вони можуть стосуватися змiни органiзацiє виробництва i розподiлу, органiзацiє побуту працюючих та членiв єх сiмей тощо. Тому колективнi трудовi спори можна назва

ти економiчними спорами або спорами про задоволення iнтересiв.

Причиною виникнення колективних трудових спорiв часто стають невдоволення трудового колективу порушенням соцiальних прав громадян Украєни: неправильний розподiл житла, iгнорування думки трудового колективу при проведеннi приватизацiє, питання демокра

тизацiє суспiльного життя тощо.

470

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Концепцiя вирiшення колективних трудових спорiв базу§ться на тому, що стороною в цих спорах виступа§ колектив одного пiдпри§мства. Досить часто такий спiр носить галузевий чи регiональний характер.

Вимога трудового колективу з питань застосування чинного законодавства про працю, укладення i виконання умов колективних договорiв i угод в частинi встановлення нових i змiни iснуючих соцiально-економiчних умов працi та побуту формулюються i затвердж

уються на загальних зборах чи конференцiє членiв трудового колективу або формуються шляхом збирання пiдписiв. Вимоги вважаються чинними за наявностi не менше половини пiдписiв членiв трудового колективу пiдпри§мства чи його структурного пiдроздiлу.

азом з висуванням вимог збори чи конференцiя найманих працiвникiв визначають орган чи особу, якi представлятимуть єх iнтереси.

Вимога найманих працiвникiв, профспiлки чи об'§днання профспiлок оформля§ться вiдповiдним протоколом i направля§ться власнику пiдпри§мства або уповноваженому ним органу.

Власник пiдпри§мства або уповноважений ним орган зобов'язаний розглянути вимоги найманих працiвникiв чи профспiлки та повiдомити єх представникiв про сво§ рiшення у триденний строк з дня одержання вимог. Якщо задоволення вимог виходить за межi компет

енцiє уповноваженого власником органу (представника), вiн зобов'язаний надiслати єх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до вiдповiдного вищого органу управлiння, який ма§ право прийняти рiшення. При цьому строк розгляду вимог наймани

х працiвникiв кожною iнстанцi§ю не повинен перевищувати трьох днiв.

Загальний строк розгляду вимог i прийняття рiшення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днiв з дня одержання цих вимог власником або уповноваженим ним органом до моменту одержання найманими працiвниками чи профспiлкою пов

iдомлення вiд власника або вiдповiдного вищого органу управлiння про прийняте ним рiшення.

Рiшення власника або вiдповiдного вищого органу управлiння виклада§ться у письмовiй формi i не пiзнiше наступного дня надсила§ться уповноваженому представницькому органу iншоє сторони колективного трудового спору разом з соцiально-економiчним обгрунт

уванням.

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

471

Колективний трудовий спiр (конфлiкт) виника§ з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працiвникiв або профспiлки одержав вiд власника або уповноваженого ним органу повiдомлення про повну або часткову вiдмову в задоволеннi колектив

них вимог i прийняв рiшення про незгоду з рiшенням власника або уповноваженого ним органу або коли строки розгляду вимог закiнчилися, а вiдповiдi вiд власника не надiйшло.

Про виникнення колективного трудового спору орган, який представля§ iнтереси найманих працiвникiв або профспiлки, зобов'язаний у триденний строк письмово проiнформувати власника чи уповноважений ним орган, мiсцевi орган виконавчоє влади, орган мiсцев

ого самоврядування за мiсцем знаходження пiдпри§мства та Нацiональну службу посередництва i примирення.

Розгляд колективного трудового спору (конфлiкту) з питань, котрi виникли мiж сторонами соцiально-трудових вiдносин щодо встановлення нових або змiни iснуючих соцiально-економiчних умов працi та виробничого побуту, укладення чи змiни колективного дого

вору, угоди або окремих єх положень, здiйсню§ться примирною комiсi§ю.

Примирною комiсi§ю визна§ться орган, призначений для вироблення рiшення, яке б задовольняло сторони колективного трудового спору.

у триденний, на галузевому чи територiальному рiвнi - у п'ятиденний, на нацiональному рiвнi - у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору з одинаковоє кiлькостi представникiв сторiн. Порядок призначення представникiв до пр

имирноє комiсiє визнача§ться кожною iз сторiн колективного трудового спору самостiйно.

На перiод ведення переговорiв i пiдготовки рiшення примирноє комiсiє єє членам нада§ться вiльний вiд роботи час. Примирна комiсiя у разi потреби може залучати до свого складу незалежного посередника, яким визна§ться за спiльним вибором сторiн особа,

що сприя§ встановленню вза§модiє мiж сторонами, проведенню переговорiв, бере участь у виробленнi примирною комiсi§ю вза§моприйнятного рiшення; консультуватися iз сторонами колективного трудового спору, центральними та мiсцевими органами виконавчоє вл

ади, органами мiсцевого самоврядування та iншими зацiкавленими органами.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Органiзацiйне та матерiально-технiчне забезпечення роботи примирноє комiсiє здiйсню§ться за домовленiстю сторiн, а якщо вони не досягай згоди - в рiвних частках.

Сторони колективного трудового спору зобов'язанi надавати примирнiй комiсiє iнформацiю, необхiдну для проведення переговорiв. Члени примирноє комiсiє не повиннi розголошувати вiдомостi, що § державною або iншою захищеною законом та§мницею.

Колективнi трудовi спори розглядаються виробничою примирною комiсi§ю у п'ятиденний, галузевою та територiальною примирними комiсiями - у десятиденний, примирною комiсi§ю на нацiональному рiвнi - у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комiсiє.

За згодою сторiн цi строки можуть бути подовженi.

Рiшення примирноє комiсiє оформля§ться протоколом. Воно ма§ дяя сторiн обов'язкову силу i викону§ться у порядку i строки, встановленi цим рiшенням.

Пiсля прийняття рiшення щодо вирiшення колективного трудового спору примирна комiсiя припиня§ свою роботу.

Розгляд колективного трудового спору (конфлiкту) у разi неприйняття примирною комiсi§ю рiшення у зазначенi вище строки, а також з питань виконання колективного договору, угоди або окремих єх положень, невиконання вимог законодавства про працю здiйсню

§ться трудовим арбiтражем.

Трудовий арбiтраж - орган, який склада§ться iз залучених сторонами фахiвцiв, експертiв та iнших осiб.

изнача§ться за згодою сторiн. До його складу також можуть входити народнi депутати Украєни, представники органiв державноє влади, органiв мiсцевого самоврядування та iншi особи. Голова трудового арбiтражу обира§ться з числа його членiв.

Органiзацiйне та матерiально-технiчне забезпечення роботи трудового арбiтражу здiйснюються за домовленiстю сторiн, а якщо сторони не досягли згоди, - в рiвних частках.

Колективний трудовий спiр розгляда§ться трудовим арбiтражем з обов'язковою участю представникiв сторiн, а в разi потреби - представникiв iнших зацiкавлених органiв та органiзацiй. Рiшення трудовим арбiтражем повинно бути прийняте у десятиденний строк

з дня його створення. За рiшенням бiль-

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

шостi членiв трудового арбiтражу цей строк може бути подовжений до двадцяти днiв.

Рiшення по трудовому спору (конфлiкту) прийма§ться бiльшiстю голосiв членiв трудового арбiтражу. Воно оформля§ться протоколом i пiдпису§ться усiма його членами. Рiшення про вирiшення колективного трудового спору § обов'язковим для виконання, якщо сто

рони про це попередньо домовилися.

Жодна iз сторiн колективного трудового спору не може ухилитися вiд участi в примiрнiй процедурi. Сторони трудового спору, примирна комiсiя i трудовий арбiтраж зобов'язанi використати для врегулювання спору всi можливостi, не забороненi законодавством

.

Якщо примирнi органи не змогли врегулювати розбiжностi мiж сторонами, причини розбiжностей з обгрунтуванням позицiй сторiн у письмовiй формi доводяться до вiдома кожноє iз сторiн колективного трудового спору. У цьому разi найманi працiвники або уповн

оважений ними орган чи професiйна спiлка мають право з метою виконання висунутих вимог застосувати усi дозволенi законодавством засоби.

Членам примирних комiсiй та трудових арбiтражiв, незалежним посередникам на час роботи у примирних органах по.

iє, передбаченi ст. 252 КЗпП для виборних профспiлкових працiвникiв, членiв рад (правлiнь) пiдпри§мства i рад трудових колективiв. Особам, якi брали участь у роботi примирних органiв, оплачу§ться праця в розмiрi не менше середньомiсячноє заробiтноє п

лати та вiдшкодування витрат, пов'язаних з участю в примирних органах, за рахунок сторiн колективного трудового спору за домовленiстю. Якщо сторони такоє домовленостi не досягли, оплата працi членам примирних органiв провадиться у рiвних частках.

З метою сприяння полiпшенню трудових вiдносин та запобiгання виникненню колективних трудових спорiв, єх прогнозування та сприяння єх сво§часному вирiшенню, здiйснення посередництва для вирiшення таких спорiв Президентом Украєни утворю§ться Нацiональн

а служба посередництва i примирення. Ця служба склада§ться з висококвалiфiкованих фахiвцiв та експертiв з питань вирiшення колективних трудових спорiв i ма§ своє вiддiлення в Автономнiй Республiцi Крим та областях.

474

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Рiшення Нацiональноє служби посередництва i примирення мають рекомендацiйний характер i повиннi розглядатися сторонами колективного трудового спору та вiдповiдними центральними або мiсцевими органами виконавчоє влади, органами мiсцевого самоврядуванн

я.

Нацiональна служба посередництва i примирення фiнансу§ться за рахунок коштiв Державного бюджету Украєни. Положення про Нацiональну службу посередництва i примирення затверджу§ться Президентом Украєни.

До компетенцiє Нацiональноє служби посередництва i примирення вiдносяться ре§страцiя висунутих працiвниками вимог та колективних трудових спорiв; аналiз вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорiв, пiдготовка пропозицiй щодо є

х усунення; пiдготовка посередникiв та арбiтрiв, якi спецiалiзуються на вирiшеннi колективних трудових спорiв; формування спискiв арбiтрiв та посередникiв;

перевiрка, в разi необхiдностi, повноважень представникiв сторiн колективного трудового спору; посередництво у вирiшеннi колективного трудового спору; залучення до участi в примирних процедурах народних депутатiв Украєни, представникiв державноє влад

и, органiв мiсцевого самоврядування.

Нацiональна служба посередництва i примирення на прохання сторiн колективного трудового спору пропону§ кандидатури незалежних посередникiв, членiв трудового арбiтражу, координу§ роботу трудового арбiтражу, направля§ своєх фахiвцiв, експертiв для учас

тi в роботi примирних органiв. Представники Нацiональноє служби посередництва i примирення можуть брати участь у вирiшеннi колективного трудового спору на всiх його стадiях.

Сторони колективного трудового спору пiсля додержання передбачених примирних процедур мають право звернутися за сприянням у вирiшеннi цього спору до Нацiональноє служби посередництва i примирення, яка розгляда§ всi матерiали i в десятиденний строк на

дсила§ сторонам своє рекомендацiє.

Якщо у вимогах найманих працiвникiв чи профспiлки мiстяться питання, вирiшення яких вiдповiдно до законодавства вiднесено до компетенцiє центральних або мiсцевих органiв виконавчоє влади, органiв мiсцевого самоврядування. Нацiональна служба посередни

цтва i примирення надсила§ своє рекомендацiє разом з вiдповiдними матерiалами керiвникам цих органiв, якi повиннi розглянути єх у семиденний строк i по-

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

475

iнформувати про прийнятi ними рiшення сторони колективного трудового спору та Нацiональну службу посередництва i примирення.

Коли примирнi процедури не привели до вирiшення колективного трудового спору (конфлiкту) у зв'язку з вiдмовою власника або уповноваженого ним органу чи представника задовольнити вимоги найманих працiвникiв або уповноважених ним органiв, або власник ч

и уповноважений ним орган ухиля§ться вiд примирних процедур, або не викону§ угоди, досягнутоє в ходi вирiшення колективного трудового спору (конфлiкту), як крайнiй засiб вирiшення колективного трудового спору може бути застосований страйк. Право на с

трайк для захисту економiчних i соцiальних iнтересiв тих, хто працю§, передбачено ст. 44 Конституцiє Украєни. Страйк - це тимчасове колективне добровiльне припинення роботи найманими працiвниками. Воно проявля§ться у невиходi на роботу, невиконаннi с

воєх трудових обов'язкiв та iншому способi припинення роботи з метою вирiшення колективного трудового спору (конфлiкту).

Право на страйк офiцiйно визнано ¦вропейською соцiальною хартi§ю, що була прийнята Радою ¦вропи 18 жовтня 1961 р. i набрала чинностi з 26 лютого 1965 р. пiсля ратифiкацiє єє п'ятьма державами. ¦вропейська соцiальна хартiя фактично § першою багатонацi

ональною угодою, що присвячена вирiшенню трудових конфлiктiв. Хартiя прямо визнала право на страйк. Зокрема, в ст. 4 хартiє передбачено <право трудящих i роботодавцiв на колективнi дiє у випадку конфлiктiв iнтересiв, включаючи право на страйк, за умо

ви додержання зобов'язань, якi можуть випливати з укладених ранiше колективних договорiв>.

Рiшення про оголошення страйку на пiдпри§мствi прийма§ться за поданням органу профспiлковоє або iншоє органiзацiє найманих працiвникiв, уповноваженоє представляти єх iнтереси, загальними зборами (конференцi§ю) найманих працiвникiв шляхом голосування

i вважа§ться прийнятим, якщо за нього проголосувала бiльшiсть найманих працiвникiв або двi третини делегатiв конференцiє. Рiшення про оголошення страйку оформля§ться протоколом.

Рекомендацiє щодо оголошення чи неоголошення галузевого або територiального страйку приймаються на галузевому або територiальному рiвнi на конференцiє, зборах, пленумi чи iншому виборному органi представникiв найманих працiвникiв

476

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

або профспiлок i надсилаються трудовим колективам чи профспiлкам.

Найманi працiвники пiдпри§мств галузi чи адмiнiстративно-територiальних одиниць самостiйно приймають рiшення про оголошення чи неоголошення страйку на сво§му пiдпри§мствi.

Страйк вважа§ться галузевим чи територiальним, якщо на пiдпри§мствах, на яких оголошено страйк, кiлькiсть працюючих становить бiльше половини загальноє кiлькостi працюючих вiдповiдноє галузi чи територiє. Нiхто не може бути примушений до участi або н

еучастi у страйку.

Орган або особа, яка очолю§ страйк, зобов'язана письмово попередити власника або уповноважений ним орган не пiзнiше як за сiм днiв до початку страйку, а у разi прийняття рiшення про страйк на безперервно дiючому виробництвi - за п'ятнадцять днiв. Вла

сник або уповноважений ним орган зобов'язаний у найкоротший строк попередити постачальника i споживачiв, транспортнi органiзацiє, а також iншi зацiкавленi пiдпри§мства щодо рiшення найманих працiвникiв про оголошення страйку.

Мiсцеперебування пiд час страйку працiвникiв, якi беруть у ньому участь, визнача§ться органом, який керу§ страйком, за погодженням iз власником або уповноваженим ним органом.

У разi проведення зборiв, мiтингiв, пiкетiв за межами пiдпри§мства орган, який очолю§ страйк, повинен повiдомити про запланований захiд мiсцевий орган виконавчоє влади чи орган мiсцевого самоврядування не пiзнiше нiж за три днi.

Загальнi збори чи конференцiя найманих працiвникiв при прийняттi рiшення про оголошення страйку на пiдпри§мствi визначають орган чи особу, яка очолюватиме страйк. Галузевий чи територiальний страйк очолю§ чи координу§ особа або орган, визначений конф

еренцi§ю, зборами, пленумом або iншим виборним органом представникiв найманих працiвникiв, профспiлкових чи iнших органiзацiй працiвникiв, уповноважених представляти вiдповiднi трудовi колективи.

Особа або орган, який очолю§ страйк, пiд час страйку дi§ у межах прав, передбачених законодавством, iнформу§ працiвникiв про хiд вирiшення колективного трудового спору. Цi повноваження припиняються, якщо сторони пiдписали угоду про врегулювання колек

тивного трудового спору, а також у разi прийняття рiшення про вiдмову про припинення страйку.

Забороня§ться проведення страйку за умов, якщо припинення працiвниками роботи створю§ загрозу життю i здоров'ю

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

477

людей, довкiллю або перешкоджа§ запобiганню стихiйному лиху, аварiям, катастрофам, епiдемiям та епiзоотiям чи лiквiдацiє єх наслiдкiв. Забороня§ться також проведення страйку працiвникiв (крiм технiчного та обслуговуючого персоналу) органiв прокуратур

и, суду, Збройних Сил Украєни, органiв державноє влади, безпеки та правопорядку.

У разi оголошення надзвичайного стану Верховна Рада або Президент Украєни можуть заборонити проведення страйкiв на строк, що не перевищу§ одного мiсяця. Подальша заборона ма§ бути схвалена спiльним актом Верховноє Ради i Президента Украєни. У разi ог

олошення во§нного стану автоматично наста§ заборона проведення страйкiв до моменту його вiдмiни.

У випадках, коли проведення страйку створю§ загрозу життю i здоров'ю людей, у разi оголошення надзвичайного i во§нного стану i коли рекомендацiє Нацiональноє служби посередництва i примирення щодо вирiшення колективного трудового спору сторонами не в

раховано, Нацiональна служба зверта§ться iз заявою про вирiшення колективного трудового спору вiдповiдно до Верховного Суду Автономноє Республiки Крим чи обласних судiв.

Власник або уповноважений ним орган, мiсцевий орган виконавчоє влади або орган мiсцевого самоврядування i орган або особа, що очолю§ страйк, зобов'язанi вжити необхiдних заходiв до забезпечення пiд час страйку житт§здатностi пiдпри§мства, збереження

майна, додержання законностi та громадського порядку, недопущення загрози життю i здоров'ю людей, довкiллю.

Пiд час страйку сторони колективного трудового спору зобов'язанi продовжувати пошук шляхiв його вирiшення, використовуючи для цього усi наявнi можливостi. Угода про вирiшення колективного трудового спору пiдпису§ться керiвником або iншим уповноважени

м представником органу, що очолю§ страйк, i власником або уповноваженим ним органом. Контроль за виконанням умов цi§є угоди здiйсню§ться сторонами колективного трудового спору або уповноваженими ними органами.

Умови i порядок проведення страйку повиннi вiдповiдати вимогам Закону Украєни <Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)>. Законом визначенi випадки, коли страйк може бути визнаний незаконним. Це страйки з вимогами про змiну конс

титуцiйного ладу, державних кордонiв та адмiнiстративно-державного устрою Украєни, а також

478

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

з вимогами, що порушують права людини; з вимогами без додержання найманими працiвниками, профспiлкою, об'§днанням профспiлок чи уповноваженими ними органами вимог, що не вiдносяться до колективних трудових спорiв; з порушенням формування вимог найман

их працiвникiв, профспiлок; коли страйк оголошено до моменту виникнення колективного трудового спору, визначеного ст. 6 Закону Украєни вiд 3 березня 1998 р. Незаконним вважатиметься також страйк, якщо найманими працiвниками не додержана примирна проц

едура або не виконуються рiшення примирних органiв; коли порушено порядок оголошення страйку.

Не може вважатися законним страйк, оголошений в умовах, коли проведення страйку заборонено, або при оголошеннi страйку не визначено орган чи особу, яка здiйснюватиме керiвництво страйком.

Для визнання страйку незаконним власник або уповноважений ним орган зверта§ться iз заявою до суду. Справа щодо цi§є заяви повинна бути розглянута судом, включаючи строки пiдготовки справи до судового розгляду, не пiзнiше як у семиденний строк.

Рiшення суду про визнання страйку незаконним зобов'язу§ учасникiв страйку прийняти рiшення про припинення або вiдмiну оголошеного страйку, а працiвникiв - розпочати роботу не пiзнiше наступноє доби пiсля дня вручення копiє рiшення суду органовi чи ос

обi, яка очолю§ страйк.

Участь у страйку працiвникiв, за винятком страйкiв, визнаних судом незаконними, не розгляда§ться як порушення трудовоє дисциплiни i не може бути пiдставою для притягнення до дисциплiнарноє вiдповiдальностi.

За рiшенням найманих працiвникiв чи профспiлки може бути створений страйковий фонд з добровiльних внескiв i пожертвувань.

За працiвниками, якi не брали участь у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливостi виконувати своє трудовi обов'язки, зберiга§ться заробiтна плати у розмiрах не нижче вiд встановлених законодавством або колективним договором, укладен

им на цьому пiдпри§мствi, як за час простою не з вини працiвника. Облiк таких працiвникiв § обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

Органiзацiя страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому § порушенням трудовоє дисциплiни. Час страй-

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

479

ку працiвникiв, якi беруть у ньому участь, не оплачу§ться. При цьому час участi працiвника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зарахову§ться до загального i безперервного трудового стажу.

Особи, виннi в порушеннi законодавства про колективнi трудовi спори (конфлiкти), несуть дисциплiнарну, адмiнiстративну, цивiльно-правову або кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством. Таку ж вiдповiдальнiсть несуть працiвники, якi беруть

участь у страйку, визнаному судом незаконним.

Особи, виннi у виникненнi колективних трудових спорiв (конфлiктiв), або такi, якi затримують виконання рiшень примирних органiв, а також рiшень органiв виконавчоє влади, органiв мiсцевого самоврядування чи єх посадових осiб, можуть притягатись до всi

х видiв юридичноє вiдповiдальностi. Особи, якi § органiзаторами страйку, визнаного судом незаконним, або якi не виконують рiшення про визнання страйку незаконним, а також особи, якi перешкоджають припиненню незаконного страйку, притягуються до дисцип

лiнарноє або адмiнiстративноє вiдповiдальностi. До них не застосовуються гарантiє, передбаченi ст. 252 КЗпП, i вони можуть бути звiльненi з роботи без погодження єх звiльнення з профспiлковим органом.

Особи, якi примушують працiвникiв до участi у страйку або перешкоджають участi у страйку шляхом насильства або загрозою застосування насильства, або шляхом iнших незаконних дiй, покарання за якi передбаченi законодавством, притягуються до кримiнально

є вiдповiдальностi.

Збитки, заподiянi в результатi страйку власнику або уповноваженому ним органу, якщо цей страйк був визнаний незаконним, вiдшкодовуються органом, уповноваженим найманими працiвниками на проведення страйку, у розмiрi, визначеному судом, у межах коштiв

i майна, що йому належить.

Власник або уповноважений ним орган, з вини якого склалися умови для страйку, i страйк закiнчився повним чи частковим задоволенням вимог найманих працiвникiв, компенсу§ збитки учасникам страйку в розмiрi, визначеному судом.

Збитки, заподiянi в результатi страйку iншим пiдпри§мствам чи громадянам, вiдшкодовуються за рiшенням суду.

Створення в Украєнi правового механiзму по розв'язанню

колективних трудових спорiв (конфлiктiв) дозволя§ захистити права як роботодавцiв,

так i трудових колективiв.