2. Загальна характеристика мiжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорiв

Сприяння колективним переговорам займа§ важливе мiсце в дiяльностi МОП. В декларацiє про мету i завдання МОП, що прийнята у Фiладельфiє 10 травня 1944 р., визна§ться <урочисте зобов'язання Мiжнародноє Органiзацiє Працi сприяти прийняттю краєнами свiт

у програм, що мають метою (серед iнших) дiйсне визнання права на колективнi переговори>.

Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни МОП виступила з багатьма iнiцiативами, цю були спрямованi на розвиток практики колективних переговорiв.

яд резолюцiй i рiшень. Мiжнародне Бюро Працi опублiкувало декiлька дослiджень з колективних переговорiв, провело численнi наради з цього питання.

Разом з тим МОП прийняла порiвняно невелику кiлькiсть мiжнародних актiв, що безпосередньо вiдносяться до колективних переговорiв. Найбiльш важливими з них § Конвенцiя 1949 р. № 98 про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв. Конвенц

iя 1981 р. № 154 про сприяння колективним переговорам, Рекомендацiя 1951 р. № 91 про колективнi договори, Рекомендацiя 1952 р. № 94 про консультацiє та спiвробiтництво мiж пiдпри§мцями i трудящими на рiвнi пiдпри§мства, Рекомендацiя 1981 р. № 163 про

сприяння колективним переговорам.

Роздiл V. Колективний договiр

133

Питання ведення колективних переговорiв зустрiчаються i в iнших нормативних актах МОП, що присвяченi регулюванню iнших питань трудових вiдносин. Так, питання колективних переговорiв зустрiчаються в Конвенцiє 1948 р. № 87 про свободу асоцiацiє i захис

т права на органiзацiю. Конвенцiє 1971 р. № 135 про представникiв трудящих, Конвенцiє 1978 р. № 150 про регулювання питань працi. Конвенцiє 1978 р. № 151 про захист права на органiзацiю i процедуру визначення умов зайнятостi на державнiй службi, Реко

мендацiє 1951 р.

язки мiж адмiнiстра-11 трудящими на пiдпри§мствi, Рекомендацiє 1967 р. № 130 РКОМендацiє 1971 р. № 143 про представши 1978 р. № 158 про регулювання 1978 р. № 159 про трудовi вiдноси-

!^>iГ(,

iп!кiсть актiв МОП з колективних пе-ражае рiзкого кiлькiсного i якiсного зрушен-Цей розвиток знайшов вираз перш за все у числа колективних договорiв i категорiй трудящих, ЯКi охюпяювались цими договорами, в рiзноманiтностi питань, що вирiшувались у ц

их договорах.

Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни в багатьох краєнах були змiцненi органiзацiйнi i процедурнi рамки переговорiв. ДiЯТвердженням цього може бути встановлення в багатьох краєни процедури визнання профспiлок: створення органiв переговорiв на рiзних

рiвнях, заборона деяких видiв практики, що перешкоджала ходу переговорiв, та ряд iнших заходiв, метою яких було надання сторонам необхiдноє iнформацiє, яка б дозволяла єм вести переговори з повним знанням сутi питання.

Колективнi переговори з урахуванням єх розвитку протягом останнього пiвстолiття, вiдiграють ключову роль в правовому стулюваннi працi. Вони виконують важливу нормативну функцiю, оскiльки разом iз законодавством § основним джерелом положень, якi регул

юють питання заробiтноє плати, умов працi та трудових вiдносин. Разом з тим, хоча завдяки колективним переговорам й стало можливим урегулювання ряду розбiжностей, самi вони неодноразово також призводили до конфлiктiв.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Мiжнародними правовими нормами досить докладно урегульованi питання ведення переговорiв i укладення колективних договорiв. Так, ст. 4 Конвенцiє 1949 р. № 98 передбачено, що <там, де це необхiдно, вживаються заходи, що вiдповiдають умовам краєни, з ме

тою заохочення i сприяння повному розвитку переговорiв на добровiльних засадах мiж пiдпри§мцями або органiзацiями пiдпри§мцiв, з одного боку, i органiзацiями трудящих, з другого боку, з метою регулювання умов працi шляхом укладення колективних догово

рiв>.

Рекомендацi§ю 1951 р.

нi§ю чи декiлькома представницькими органiзацiями трудящих або, в разi вiдсутностi таких органiзацiй, представниками самих трудящих, якi належним чином обранi i уповноваженi вiдповiдно до законодавства краєни>.

Рекомендацiя далi вказу§ на обставини, що випливають з колективних договорiв, умови поширення єх дiє не тiльки на тих, хто пiдписав єх, i на необхiднiсть вiдповiдноє процедури колективного договору. Умови трудових договорiв, якi проти-рiчать колектив

ному договору, повиннi вважатись недiйсними i автоматично замiнятись вiдповiдними положеннями колективного договору.

В 60-тi роки було прийнято ряд актiв, що вiдносились до певних аспектiв трудових вiдносин, якi могли впливати на колективнi переговори. Серед них - Рекомендацiя 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, в 2 якоє зазнач

алось, що <консультацiє i спiвробiтництво не повиннi порушувати нi свободи об'§днання, нi права органiзацiй пiдпри§мцiв i трудящих, у тому числi єх права на колективнi переговори>; Рекомендацiя 1967 р. № 129 про зв'язки на пiдпри§мствi, в п. З 15 як

оє вмiщено положення, що надана адмiнiстрацi§ю iнформацiя, <коли йдеться про питання, що § предметом переговорiв мiж пiдпри§мцем i трудящими або єх представниками на пiдпри§мствi або предметом колективного договору...>, повинна ясно вказувати на це;

Рекомендацiя 1967 р. № 130 про розгляд скарг, де в 5 вказу§ться: <В тих випадках, коли процедура розгляду скарг встановлю§ться колективним

Роздiл V. Колективний договiр

договором, учасникiв такого договору необхiдно заохочувати до включення в нього положення про те, що протягом дiє даного договору вони сприятимуть врегулюванню скарг у рамках передбаченоє процедури i намагатимуться утримуватися вiд усяких дiй, якi зд

атнi утруднити ефективне застосування передбаченоє процедури>.

Пряме вiдношення до сприяння веденню колективних переговорiв ма§ Рекомендацiя 1978 р.

пiдпри§мцiв i трудящих... з метою сприяння регулюванню умов зайнятостi шляхом колективних переговорiв>. Цi компетентнi органи <повиннi брати участь у визначеннi i застосуваннi таких заходiв, якi можуть бути потрiбни-iПСЧбННЯ вiльного здiйснення пiдпр

и§мствами i Н* Об'§днання> ( 7); <повиннi бути наявни-iВМанкя питань працi, спрямованi на ство-ii Трудових вiдносин, якi сприяють поступо-умов Працi та трудового життя i в яких виз-i на органiзацiю i ведення колективних переговорiв> 8); компетентнi о

ргани повиннi <сприяти в полiпшеннi' трудових вiдносин шляхом створення або змiцнення консультативних служб для пiдпри§мств, органiзацiй пiдпри§мств i органiзацiй трудящих, якi звертаються за такими послугами> (п. 2 8), вони повиннi також сприяти по

вному розвитку i використанню механiзму добровiльних переговорiв ( 9). Вiдповiдно до 10 цього акта органи по регулюванню питань працi повиннi <надавати за погодженням iз зацiкавленими органiзацiями пiдпри§мцiв i трудящих примирчi та посередницькi по

слуги, що вiдповiдають нацiональним умовам>.

Нарештi, на 67-й сесiє МОП в червнi 1981 р. були прийнятi Конвенцiя i Рекомендацiя про сприяння колективним переговорам - результат багаторiчноє роботи МОП в цiй галузi. Як визначено в п. i ст. 1 цi§є Конвенцiє, вона поширю§ться на всi галузi економi

чноє дiяльностi, за винятком державноє служби, збройних сил та полiцiє, вiдносно яких <нацiональне законодавство, правила або практика можуть встановлювати особливi способи застосування> положень Конвенцiє.

Вiдповiдно до ст. 2 Конвенцiє поняття <колективнi переговори> означають будь-якi переговори, що проводяться мiж

136

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

пiдпри§мцем, групою пiдпри§мцiв або однi§ю чи декiлькома органiзацiями пiдпри§мцiв, з одного боку, i однi§ю чи декiлькома органiзацiями трудящих, - з другого, з метою визначення умов працi, регулювання вiдносин мiж пiдпри§мцями i трудящими або єх орг

анiзацiями.

Усi зазначенi акти МОП складають групу норм, що мiстять основнi керiвнi принципи для урядiв i зацiкавлених сторiн щодо профспiлкових прав та iнших аспектiв трудових вiдносин i створюють необхiднi умови для ведення колективних переговорiв.

iдтриманi низкою резолюцiй, прийнятих МОП, наприклад резолюцiями 1955 та 1958 рр. про трудовi вiдносини, в яких пропонувалось розширити дiяльнiсть з боку МОП в галузi трудових вiдносин i сприяння колективним переговорам, зокрема шляхом збирання i пош

ирення iнформацiє та дiяльностi в галузi пiдготовки як адмiнiстрацiє, так i трудящих; резолюцiями про розвиток нормальних трудових вiдносин, зокрема в краєнах, що розвиваються; про консультацiє мiж органiзацiями пiдпри§мцiв i трудящих, в якiй Адмiнiс

тративнiй Радi МОП пропонувалось внести в порядок денний трьохсто-роннiх нарад питання, що вiдносяться до рiзних аспектiв трудових вiдносин, i скликати науковi конференцiє на регiональному рiвнi для пiдпри§мцiв та трудящих.

Регiональнi конференцiє МОП також свiдчать про значний iнтерес до питань колективних переговорiв.

Колективнi переговори одержали значний розвиток в краєнах Захiдноє ¦вропи. В деяких краєнах практика єх проведення iсну§ понад 100 рокiв, а система проведення колективних переговорiв перебува§ у станi постiйноє еволюцiє. Виникли новi форми переговорi

в, а вiдповiдно i новi договори, наприклад з питань продуктивностi працi у Великобританiє, по контролю за якiстю в Японiє.

iнодi термiном <колективнi переговори> позначають дискусiє мiж пiдпри§мцями i трудящими, що проводяться з метою вирiшення певних соцiально-економiчних проблем. Такi дискусiє проводяться, наприклад, в економiчнiй i соцiальнiй радi в Нiдерландах, в рад

ах, що розглядають питання оплати працi у Великобританiє, у виробничих комiтетах Францiє тощо. Мета таких переговорiв ма§ одну спiльну основу: вирiшення економiчних i соцiальних проблем за допомогою дiалогу та компромiсу мiж пiдпри§мцями i трудящими,

а в рядi випадкiв - i урядом.

137

Роздiл V. Колективний договiр

Норми МОП § юридичне обов'язковими лише для тих краєн, якi ратифiкували певну конвенцiю. У той же час слiд визнати, що принципи, проголошенi конвенцiями 1948 р. № 87 <Про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю> та 1949 р. № 98 <Про право на

органiзацiю i на ведення колективних переговорiв> мають досить широкий вплив не тiльки при єх ратифiкацiє, а й через рiшення органiв, якi розв'язують питання додержання норм МОП.

Розробка МОП конвенцiй i рекомендацiй про колективнi переговори ма§ важливе значення для всiх краєн. У прийнятих МОП правових актах розроблено низку загальних положень з питань колективних переговорiв, таких як: сприяння колективним переговорам; про

поширення переговорiв майже на всi узi дiяльностi; про створення i розвиток на добровiльних органiзацiй трудящих; про заборону едення переговорiв; про забезпеченая у переговорах, необхiдною для пе-\\н.

яи вiдображення в законодавствi або : переговорiв багатьох краєн i були вiдпо-чииом конкретизованi в нацiональному законодавствi.