4. Судовий порядок розгляду трудових спорiв

Другим органом по розгляду трудових спорiв § районний (мiський) суд. Право на судовий захист - одна iз найважливiших гарантiй охорони трудових прав трудящих. Тому чим доступнiша можливiсть його використання, тим краще забезпечу§ться законнiсть у сфер

i трудових правовiдносин.

В районних (мiських) судах розглядаються трудовi спори за заявою працiвника або власника чи уповноваженого ним органу, коли вони не згоднi з рiшенням КТС пiдпри§мства чи його

Роздiл XIV.

459

пiдроздiлу; прокурора, коли вiн вважа§, що рiшення комiсiє по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Безпосередньо в районних (мiських) судах розглядають трудовi спори за заявами працiвникiв пiдпри§мств, де КТС не обира§ться; працiвникiв про поновлення на роботi незалежно вiд пiдстав припинення трудового договору, змiни дати i формулювання причини з

вiльнення, оплати за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваноє роботи, за винятком спорiв про дострокове звiльнення вiд виборноє платноє посади членiв громадських та iнших об'§днань громадян за рiшенням органiв, що єх обрали, та трудових

спорiв суддiв та прокурорсько-слiдчих працiвникiв; керiвника пiдпри§мства (фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого обособленого пiдроздiлу), його заступникiв, головного бухгалтера пiдпри§мства, його заступникiв, а також посадових осiб таможенни

х органiв, державних податкових адмiнiстрацiй, яким присво§нi персональнi звання, службових осiб державноє контрольно-ревiзiйноє служби i органiв державного контролю за цiнами; керiвних працiвникiв, якi обираються, затверджуються i призначаються на п

осади державними органами, органами мiсцевого i регiонального самоврядування, а також громадськими органiзацiями та iншими об'§днаннями громадян, з питань звiльнення, змiни дати i формулювання причин звiльнення, переведення на iншу роботу, оплати за

час вимушеного прогулу i накладення дисциплiнарних стягнень, за винятком спорiв про дострокове звiльнення вiд виборноє платноє посади та трудових спорiв суддiв i прокурорсько-слiдчих працiвникiв; власника або уповноваженого ним органу про вiдшкодуван

ня працiвниками матерiальноє шкоди, заподiяноє пiдпри§мству; працiвникiв з питань застосування законодавства про працю, коли спiр вiдповiдно до чинного законодавства попередньо був вирiшений власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим орг

аном пiдпри§мства у межах наданих єм прав.

До безпосереднього розгляду в судi вiднесенi також спори про вiдмову у прийняттi на роботу працiвникiв, запрошених на роботу в порядку переведення з iншого пiдпри§мства; молодих спецiалiстiв, якi закiнчили i у встановленому порядку направленi на робо

ту на дане пiдпри§мство; вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв або дитину-iнвалiда, одиноких матерiв - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв; виборних працiвникiв при закiнченнi строку єх повнова-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

460

жень; працiвникiв, яким надано право поворотного прийняття на роботу; iншим особам, з якими власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договiр.

Трудовi спори суди розглядають за загальними правилами цивiльного судочинства, тобто керуються положеннями ЦПК Украєни.

м органом чи прокурором порушена справа пiсля вирiшення спору в КТС, суд розгляда§ єє як трудовий спiр, що вирiшувався в КТС, тобто на вимогу працiвника до пiдпри§мства (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суди Украєни вiд 6 листопада 1992 р. <Про прак

тику розгляду судами трудових спорiв).

Маються на увазi випадки, коли сторони трудового спору не згоднi з рiшенням КТС, а прокурор вважа§ його таким, що суперечить чинному законодавству. Стаття 228 КЗпП нада§ сторонам i прокурору право оскаржити рiшення КТС до районного (мiського) суду. Ф

актично ж у даному випадку § не оскарження рiшення, оскiльки суд рiшення КТС не ревiзу§, не змiню§ i не скасову§, а звернення до другого органу, а не до другоє iнстанцiє, бо суд по вiдношенню до КТС § другим органом по розгляду трудових спорiв, а не

другою iнстанцi§ю. Таке звернення до суду здiйсню§ться у формi заяви. Якщо вона пода§ться працiвником, то це буде позовна заява, яка повинна мiстити усi реквiзити, передбаченi ст. 137 ЦПК Украєни.

Заява власника або уповноваженого ним органу до суду повинна мати довiльну форму, якою ставиться перед судом клопотання про розгляд спору, що був розглянутий КТС, з рiшенням якоє власник або уповноважений ним орган не згоден. Це не позовна заява, бо

власник або уповноважений ним орган позову не заявля§, тому при розглядi спору в судi, хоч iз заявою до суду звернувся власник або уповноважений ним орган, судом буде розглядатись позов працiвника до власника у такому ж обсязi, як вiн був заявлений д

ля розгляду КТС.

Заява прокурора також не § позовною - це вимога до суду розглянути трудовий спiр, по якому, на думку прокурора, винесено рiшення, що суперечить чинному законодавству.

Робiтники i службовцi при заявленнi вимог, що випливають iз трудових правовiдносин, звiльняються вiд судових вит-

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

461

рат на користь держави.

Вiдповiдно до чинного законодавства цивiльною процесуальною правоздатнiстю володiють особи, що досягли повнолiття. Для вирiшення трудового спору до суду можуть звертатися особи, що мають вiк чотирнадцять рокiв, якщо вони працювали з дотриманням умов,

передбачених ст. 188 КЗпП.

При зверненнi до суду необхiдно додержуватись давнiсних строкiв. Позовний або давнiсний строк - це встановлений законом строк для звернення до юрисдикцiйного органу за захистом порушенного права чи iнтересу. Цей строк слiд вiдрiзняти вiд процесуально

го, яким визна§ться певний вiдрiзок часу для проведення певних процесуальних дiй.

Питання про позовну давнiсть в трудовому законодавствi представля§ значний теоретичний i практичний iнтерес. КЗпП 1922 р. в первоначальнiй редакцiє не встановлював позовноє давностi. В той же час практика застосування КЗпП 1922 р. пiшла шляхом застос

ування до трудових спорiв цивiльноє трирiчноє позовноє давностi. В 1927 р. Пленум Верховного Суду РРФСР запропонував судам застосовувати скорочений тримiсячний строк давностi в справах про звiльнення i про оплату за надурочнi роботи. В 1927 i 1928 рр

. в деяких союзних республiках, в тому числi в РРФСР i Украєнськiй РСР, були прийнятi постанови про застосування шестимiсячного давнiсного строку по цих двох категорiях трудових спорiв.

Нарештi, постановою ЦВК РНК СРСР вiд 29 серпня 1928 р. були затвердженi Правила про розгляд трудових спорiв, якi встановили скороченi строки давностi в два тижнi, мiсяць i три мiсяцi для всiх трудових спорiв.

Указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 31 сiчня 1957 р. було затверджене Положення про порядок розгляду трудових спорiв, яким Правила 1928 р. були скасованi, а разом з ними втратили значення заснованi на Правилах статтi КЗпП про позовну давнiсть.

КЗпП 1971 р. знову повернувся до питання строкiв.

Працiвник може звернутись iз заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного (мiського) суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзна-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

462

тися про порушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення йому копiє наказу про звiльнення або з дня видачi трудовоє книжки.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працiвника матерiальноє шкоди, заподiяноє пiдпри§мству, встановлю§ться строк в один рiк з дня виявлення заподiяноє працiвником шкоди.

и зверненнi до суду вищого органу або прокурора.

У разi пропуску з поважних причин строкiв районний (мiський) суд може поновити єх.

Порядок обчислення строкiв позовноє давностi i процесуальних строкiв визнача§ться трудовим i процесуальним законодавством. Строки, що встановленi законом або призначаються судом, обчислюються роками, мiсяцями, тижнями i днями. Строк може визначатись

також вказiвкою на подiю, яка повинна обов'язково настати, наприклад повернення жiнки з вiдпустки по вагiтностi i пологах.

Строк, що обчислю§ться роками, закiнчу§ться у вiдповiдний мiсяць i число останнього року строку. Так, при укладаннi строкового трудового договору 17 липня 1999 р. на три роки його строк закiнчу§ться 17 липня 2002 р.

Строк, що обчислю§ться мiсяцями, мина§ вiдповiдного числа останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, що обчислю§ться мiсяцями, припада§ на такий мiсяць, який не ма§ вiдповiдного числа, то строк мина§ в останнiй день цього мiсяця. Це правило застос

ову§ться i тодi, коли строк обчислю§ться роками.

Строк, що обчислю§ться тижнями, розпочина§ться з дня, що § наступним за тим днем, з якого почина§ться строк. Закiнчу§ться строк у той самий за назвою день, з якого було визначено його початок, наприклад понедiлок.

Перебiг строкiв, якi визначенi календарними днями, розпочина§ться з дня, що § наступним пiсля календарноє дати, яка визнача§ його початок. Наприклад, в разi незгоди сторони трудового спору з рiшенням КТС воно може бути оскаржене до народного суду у д

есятиденний строк з дня вручення сторонi копiє або витягу з рiшення КТС. До цього десятиденного строку включаються всi календарнi днi, в тому числi святковi, вихiднi та неробочi. Якщо ж кiнець строку припада§ на неробочий день, то останнiм днем строк

у вважа§ться перший за ним робочий день.

Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв

463