1. Поняття трудового договору

Право на працю § основним конституцiйним правом громадян Украєни. Воно проголошене ст. 43 Конституцiє Украєни, визна§ться за кожною людиною i становить собою можливiсть заробляти на життя працею, яку людина вiльно обира§ або на яку погоджу§ться.

Право на працю реалiзу§ться рiзними шляхами.

я трудового договору як найманi працiвники на пiдпри§мства, незалежно вiд єх форм власностi.

Для реального здiйснення громадянами цього права держава створю§ певнi умови, гаранту§ рiвнi можливостi у виборi професiє та роду трудовоє дiяльностi, реалiзу§ прграми створена ня робочих мiсць, професiйно-технiчного навчання, пiдготовки i перепiдгот

овки працiвникiв вiдповiдно до суспiльних потреб.

Влаштування на роботу § одним iз житт§вих рiшень, що доводиться приймати майже кожнiй людинi хоча б один раз у життi. i вiд того, наскiльки вибiр роботи § вдалим, залежить змiст життя конкретноє людини. Але це не означа§, що проблема вибору професiє

та мiсця роботи носить особистий характер. У вирiшеннi цi§є проблеми зацiкавлене також суспiльство, оскiльки чим повнiше використовуються особливостi та знання кожного працiвника, тим вище ефективнiсть працi, бiльше простору для подальшого розвитку о

соби. З другого боку, чим швидше зайняттi всi робочi мiсця здiбними працiвниками, тим вище суспiльна продуктивнiсть працi.

Переважна бiльшiсть громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договiр. Термiн <договiр> ма§ багато значень, що передбачаються рiзними нормами цивiльного, трудового, земельного, мiжнародного права. Кожна з цих та iнших галузей права розгляд

i§ договiр як рiзновид угод, що визнача-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ються природою вiдносин, якi становлять предмет регулювання цi§є чи iншоє галузi права.

Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних дiй, якi спрямовуються його учасниками на виникнення, змiнен-ня або припинення правових вiдносин.

ти багатостороннiми угодами.

Вперше легальне поняття <трудовий договiр> було дано в КЗпП УРСР 1922 р. Вiдповiдно до ст. 27 цього КЗпП трудовим договором визнавалась угода двох або бiльшого числа осiб, за якою одна сторона (найнятий) да§ свою робочу силу iншiй сторонi (наймачевi)

за плату. При цьому трудовий договiр укладався як тодi, коли не було колективного договору, так i тодi, коли такий договiр був.

З розвитком державного сектора народного господарства в юридичнiй лiтературi пiзнiших рокiв термiни <наймана праця>, <наймач>, <найманий> визначались такими, що не вiдповiдали природi соцiалiстичних трудових вiдносин. Вважалось, що цi вiдносини склад

ались не шляхом купiвлi-продажу робочоє сили, а на принципах товариськоє спiвдружностi вiльних вiд експлуатацiє людей, що виконують конкретнi трудовi функцiє в загальнiй спiльнiй працi трудового колективу конкретного пiдпри§мства. Особливо велику ува

гу цьому питанню придiляв М. Александров. В усiх своєх дово§нних i пiсляво§нних публiкацiях, особливо в пiдручниках <Советское трудове§ право>, М. Александров завжди звертав увагу на термiнологiю в назвi суб'§ктiв трудових вiдносин. Навiть в останнiх

публiкацiях вiн повертався до цього питання*.

Такий масований наступ на термiнологiю призвiв до того, що без внесення змiн до КЗпП до його ч. 1 ст. 27 додавалося посилання: <Замiсть слова <наймач> зараз вжива§ться термiн <пiдпри§мство, установа>, а замiсть <найнятий> - термiн <робiтник (службове

ць)>, або <особа, яка влаштову§ться на роботу>.

В КЗпП УРСР 1971 р. термiн <наймач> був замiнений на термiн <пiдпри§мство, установа, органiзацiя>. Така замiна була правильною, оскiльки в умовах переважноє власностi держа-

Див.: Александров Н. Договорньєй принцип социалистического труда. (К 50-летию КЗоТ РСФСР 1922 года) // КЗоТ РСФСР й современность. М., 1974. С. 21-22.

Роздiл VIII. Трудовий договiр

ви на засоби виробництва останнi були розподiленi по пiдпри§мствах, установах органiзацiях, яким надавалися статус осiб i право виступати суб'§ктами трудових правовiдносин.

Пiзнiше Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р.<Про внесення змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю Украєни при переходi до ринковоє економiки>1 була змiнена ст.

статтi термiн <пiдпри§мство, установа, органiзацiя> був замiнений термiном <власник або уповноважений ним орган>.

В остаточнiй редакцiє ст. 21 КЗпП Украєни 1971 р. да§ легальне визначення поняття трудового договору як угоди мiж працiвником i власником пiдпри§мства або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язу§ться виконувати робот

у, визначену цi§ю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдпри§мства, установи, органiзацiє або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язу§ться виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi,

необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором або угодою сторiн.

Працiвник ма§ право реалiзувати своє здiбностi до продуктивноє i творчоє працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдпри§мствах.

Працiвник уклада§ трудовий договiр з власником тодi, коли останнiй безпосередньо управля§ своєм майном або з пiдпри§мством, створеним власником, але не можна погодитись з тим, що уповноважений власником орган на управлiння майном i виробничим процесо

м виступа§ стороною трудового договору, особливо тодi, коли праця застосову§ться на засобах виробництва державноє власностi. Влаштовуючись на роботу, працiвник уклада§ трудовий договiр не з державою як власником i не з уповноваженою службовою особою,

що управля§ пiдпри§мством, яке само перебува§ з власником у вiдносинах найму поряд з iншими найманими працiвниками, а iз створюваним власником пiдпри§мством як юридичною особою. Тому, на нашу думку, ст. 21 КЗпП пiдляга§ змiнi. Стороною трудового дог

ово-

Див.: Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. 1991. № 23. Ст. 267.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ру поряд з власником повинен бути не уповноважений на управлiння орган, а пiдпри§мство.'

Характерно, що в опублiкованому для всенародного обговорення проектi Трудового кодексу Росiйськоє Федерацiє в ст.

органiзацiя.

Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р. ст. 21 КЗпП була доповнена ч. З, в якiй уводилось поняття <контракт> як особлива форма трудового договору. Цей термiн, новий для трудового законодавства, з'явився разом з прийняттям Закону колишнього Союзу РСР в

iд 4 червня 1990 р. <Про пiдпри§мства в СРСР>.

За законодавством Украєни в контрактi строк його дiє, права, обов'язки та вiдповiдальнiсть сторiн (в тому числi матерiальнi), умови матерiального забезпечення i органiзацiє працi працiвника, умови розiрвання договору, в тому числi дострокового, можут

ь встановлюватись угодою сторiн. Але при цьому було зроблено застереження, що сфера застосування контракту визнача§ться законодавством.

З цього доповнення ст. 21 КЗпП виплива§ низка висновкiв. По-перше, в трудовому законодавствi Украєни вжито новий термiн <контракт>. Цей термiн не несе в собi вiдмiнного вiд договору змiсту, бо, виходячи з етимологiчного його значення, контракт - це д

оговiр.

По-друге, закон наголушу§, що контракт становить собою особливу форму трудового договору. В фiлософському розумiннi формою визна§ться зовнiшня оболонка явища. Трудовi договори можуть мати усну або письмову оболонку. Але й ранiше трудовi договори в де

яких випадках укладалися у письмовiй формi, наприклад при органiзованому наборi працiвникiв, про роботу з особливими природними географiчними i геологiчними умовами, умовами пiдвищеного ризику для здоров'я тощо. Цi договори не становлять собою особли

воє форми трудового договору, а § його окремим видом. Зазначення в ст. 21 КЗпП, що контракт становить собою особливу форму трудового договору, на нашу думку, § помилковим. На те, що контракт - вид

i Див.: Прокопенко В. Власник i уповноважений ним орган як суб'§кт трудово го права // Право Украєни. 1994. № 10. С. 24. 2 Див.: Россииская газета. 1994. 26 окт.

Роздiл VIII.

трудового договору, а не його особлива форма, звертали увагу й окремi науковцi".

В. Никитинський визнача§ контракт як письмовий договiр, укладений мiж двома сторонами iз вза§мними зобов'язаними2.

По-трет§, контракт § строковим трудовим договором. Вiн уклада§ться на виконання як роботи, що носить строковий характер, так i роботи, що носить постiйний або у будь-якому випадку тривалий характер. Але, будучи строковим трудовим договором, контракт

не створю§ особливоє форми трудового договору. Нi строк договору, нi його письмова форма не створюють контракту. Цей висновок пiдтверджу§ться постановою Кабiнету Мiнiнстрiв Украєни вiд 16 листопада 1994 р. № 779, якою встановлено, що трудовi договори

з працiвниками, дiльнiсть яких пов'язнана з державною та§мницею, укладаються у письмовiй формi. Постанова не вимага§, щоб такi договори укладались на певний строк, тому вони не названi i не § контрактами у розумiннi ст. 21 КЗпП.

Виходячи з принципу добровiльностi оформлення трудових вiдносин, сторони при укладеннi трудового договору можуть досягти угоди про рiзнi види оформлення трудових вiдносин:

як трудовий договiр, так i контракт, навiть у випадку, коли сфера застосування контракту на дану категорiю працiвникiв не поширю§ться. Тому ми пiдтриму§мо думку, що контракт може застосовуватись на пiдпри§мствах з новими формами органiзацiє та оплати

працi - на орендних, акцiонерних, кооперативних i спiльних пiдпри§мствах, в господарських товариствах, на приватних пiдпри§мствах, тобто там, де суб'§кти мають бiльшу самостiйнiсть в питаннях органiзацiє та стимулювання працi3.

Трудовий договiр вплива§ на динамiку трудових вiдносин, породжуючи єх, змiнюючи чи припиняючи. Вiн визнача§ i обсяг кореспондуючих прав та обов'язкiв сторiн (виконувати роботу, виплачувати заробiтну плату), регулю§ поведiнку сторiн при здiйсненнi тру

дових вiдносин (дотримуватися правил внут-

' Див.: Дрчжчана С. Аспекти правовоє природи контракту // Право Украєни. 1992. № 8-Ст.ii.

2 Див.: Никитчнскчй В. Контракт в трудовом праве // Советское государство й право. 1991. № 8. С. 52.

3 Там же.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

рєiпнього трудового розпорядку, забезпечувати належнi умови працi).

За допомогою погодженого з власником або уповноваженим ним органом волевиявлення i самозобов'язання працiвника абстрактнi права i обов'язки, що випливають з права на працю, перетворюються у конкретнi права i обов'язки з трудових вiдносин мiж працiвни

ком i власником пiдпри§мства або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою.