Національне і глобальне В АДАПТАЦІЇ СИСТЕМИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ УКРАЇНИ ДО СИСТЕМИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ОБ’ЄДНАНОЇ ЄВРОПИ

Пріоритетність курсу європейської та євроатлантичної інтеграції України, визначеного Верховною Радою, Президентом та Урядом України, підготовка нової базової Угоди між Україною та ЄС, яка замінить Угоду про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною, вимагають дослідження змісту та напрямків сучасних євроінтеграційних процесів у різних соціальних організмах.

До вивчення проблем реалізації європейського покликання України, розвитку процесів європейської інтеграції звертається все більше дослідників. Тільки за останні роки побачили світ монографії І. Грицяка^{[759] [760], В. Горбатенка[761], В. Копійки[762], І. Тодорова[763], захищено ряд кандидатських та докторських дисертацій[764]. В них ґрунтовно досліджується стан сучасного суспільно-політичного розвитку України в контексті її потенційних можливостей щодо входження в Європейський Союз, а також провідні тенденції історії і розвитку Європейського Союзу. Однак, автори більшою мірою досліджують ці проблеми крізь призму вивчення та висвітлення механізмів організації суспільства, залишаючи поза увагою чинники самоорганізації.}

Між тим, для України, як демократичної країни, саме саморегулятивні принципи суспільного розвитку мають вирішальне значення в досягненні нею прагнення стати повноправним членом ЄС. На цьому шляху Україні потрібно вирішити проблему зміни підходів до управління - регуляції соціальним організмом. Як зазначає академік В. Андрущенко, існує нагальна “потреба в новій соціальній організації, яка б базувалася на піоритетах сталого людського розвитку”^[765]. При цьому не йдеться про те, щоб віднайти якийсь свій, “неповторний шлях модернізації суспільства”. В сучасних умовах це абсолютно невиправдано. Стратегія оновлення і розвитку України повинна мати випереджальні орієнтири, враховувати не лише нинішні реалії, а й новітні тенденції суспільного розвитку. Саме тому увага дослідників прикута до Європейського Союзу. ЄС - це великомасштабна соціальна система, безпрецедентна в історії. ЄС - це велике нове соціальне утворення з новою формою системи саморегуляції.

Одним із основних чинників сучасного розвитку Європейського Союзу є наявність чіткої, збалансованої політичної і економічної системи, що передбачає продукування та поширення в європейських суспільствах найбільш важливих для самоорганізації ідей, а також пропозицій щодо методів їх здійснення. Європейський Союз уже давно перестав бути суто економічним об’єднанням держав. Одним із головних “стовпів”, на яких він ґрунтується, є загальноєвропейські традиції демократичного існування та спрямування діяльності владних інститутів на забезпечення, передусім, інтересів кожного окремого індивіда.

Україна сьогодні не готова за багатьма параметрами до інтеграції у Європейський Союз, оскільки система політичних та економічних відносин, створена в нашій країні, поки що не відповідає його вимогам. Ці вимоги були сформульовані на засіданні Європейської Ради 21-22 червня 1993 року в Копенгагені і стосуються політичних та економічних засад, а також готовності виконувати належні зобов’язання і включають в себе:

- стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин (політичні критерії);

- наявність дієвої ринкової економіки та здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії);

- здатність взяти на себе зобов’язання, що випливають з членства в ЄС, у тому числі неухильне дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу, включно з повним прийняттям acquis Communautaire (членські критерії).

Саме такі настанови містить асциіє Communautaire - правова система Європейського Союзу, включно з актами законодавства Європейського Союзу (але не обмежуючись ними), прийнятими у межах Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки і Спільної політики в сфері юстиції та внутрішніх справ^[766].

“Копенгагенські критерії” є тим комплексом стандартів функціонування та розвитку Європейського Союзу, який надає можливість йому виходити на все більш досконалі форми функціонування соціального організму. Досягнення цих стандартів розвитку для України є першочерговим завданням в реалізації її європейських прагнень. Це її нинішнє “національне завдання”. В цьому контексті ми можемо говорити про процес “європеїзації” системи саморегуляції України.

У контексті перспективи входження української нації до глобального європейського простору важливим є погляд на національне та універсальне не як на взаємозаперечуючі, а як на взаємозумовлюючі простори, адже національне (особливо у процесі глобалізації) з необхідністю інтегрується в універсальне, останнє ж втілюється в національних формах буття. Співвідношення національного й універсального, таким чином, має характер доконечного раціонального зв'язку¹.

Європеїзація системи саморегуляції України через процес європейської інтеграції має передбачати, насамперед, упровадження європейських стандартів, а вже потім - їх конкретизацію і розвиток в системі саморегуляції Європейського Союзу.

Як визначено в Законі України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”^{[767] [768], наближення нормативно-правового поля України до європейського здійснюється в такій послідовності:}

- визначення актів acquis communautaire, які регулюють правовідносини у відповідній сфері;

- переклад визначених актів українською мовою;

- здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у відповідній сфері в Україні та в Європейському Союзі;

- розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність до acquis communautaire;

- проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій;

- визначення переліку законопроектних робіт;

- підготовка проектів законів України та інших нормативно- правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття;

- моніторинг імплементації актів законодавства України.

Наразі зобов'язання, які ми взяли на себе у процесі європейської інтеграції, не виконані повною мірою. Боротьба з корупцією, забезпеченням незалежності судової влади та виконання соціальних реформ є проблемами, що потребують негайного вирішення. Певні внутрішні чинники - протистояння всередині владних структур, брак кадрового та фінансового забезпечення - також є першочерговими завданнями на шляху до євроінтеграції. Не викликає сумніву і важливість реформ в Україні: економічної, судової, завершення конституційної реформи, що має забезпечити становлення належної системи стримувань і противаг.

Як відомо, суспільна організація поєднує в собі як елементи керування з боку владних структур, так і елементи самоорганізації - константи громадянського суспільства. Для соціального організму України на її шляху до європейських стандартів більше притаманні елементи керування з боку владних структур. Громадянське суспільство тільки народжується. Хоча розвиток держави на сучасному етапі засвідчує тенденцію до розширення участі громадянських структур в управлінні різними сферами суспільного життя, а також їхній все більший вплив на процеси державотворення і політикотворення. Все це створює передумови до збільшення елементів самоорганізації в суспільній організації країни.

Європейська інтеграція в країнах ЄС спричинила процес децентралізації, який зумовив зміцнення місцевої і регіональної демократії в державах-членах ЄС. Принцип субсидіарності при ухваленні рішень в ЄС спрямований на забезпечення такого механізму ухвалення рішень, який був би якомога ближчим до громадян, передбачав би постійну перевірку обґрунтованості дій Союзу з огляду можливостей, що існують на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Подальший розвиток європейської інтеграції спрямований на те, щоб ЄС в новій моделі був не лише актом “волі” держав, але і їхніх громадян. Самміт країн - членів ЄС в Лісабоні ще раз це засвідчив. Лісабонський Договір повинен підсилити здатність ЄС до діяльності через розширення гамми внутрішніх ініціатив, ефективнішого досягнення мети та формування політики з урахуванням думки громадян, а також покращення функціонування інституцій ЄС.

Таким чином, закономірності саморегуляції соціального організму України повинні відповідати принципам оптимізації системи саморегуляції ЄС. При цьому слід пам'ятати, що ні ЄС, ні Україна як національна держава не є статичними поняттями, а є живими організмами, які перебувають у постійному розвитку.

“Європеїзувати” систему саморегуляції України означає, з одного боку, створити здатність до її інтеграції до ЄС, з другого боку - “вивести” країну на більш досконалі форми функціонування її соціального організму, завдяки “входженню” в систему соціального організму ЄС.