У кожній країні державний механізм, що складає ядро системи саморегуляції соціального організму, характеризується специфічними ознаками і численними особливостями, які зумовлені рівнем розвитку демократичних інститутів.

Поділ влади полегшує взаємоконтроль за діяльністю державних органів. Теорію поділу влади визначають і як систему контролю та рівноваги. Виходить, що кожна з гілок влади не лише володіє своєю сферою повноважень, закритою для інших, але і впливає на суміжну сферу, оскільки існує питання сумісного відання¹.

Принцип поділу влади є важливим принципом демократії^{[297] [298], який був використаний у конституціях багатьох інших держав світу[299]. Цей принцип був покладений в основу перетворень, що відбувалися в ході реформ 1864 року на теренах Російської імперії[300].}

У статті 6 Конституції України закріплено принцип розподілу державної влади: “Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України”¹.

На необхідність існування принципу взаємодії гілок влади вказують у своїх наукових дослідженнях Ю. Тодик, М. Цвік, В. Шаповал, Л. Кривенко, Ф. Веніславський та інші відомі вчені. Але принцип поділу влади зовсім не є аксіомою як для переважної більшості українських політиків, так і для певної частини населення. Протягом усього періоду існування незалежної України вони виступали за відновлення радянської влади і ліквідацію інституту президентства. В основу їхньої концепції покладено ленінську теорію рад, яка відображає принцип “повновладдя трудящих”. При цьому ради стають повновладними і єдиновладними, а у їхній діяльності відбувається “злиття управління із законодавством”. Державна влада розуміється як єдине ціле. У період існування СРСР та КПРС це призвело до повного домінування виконавчої (партійно- адміністративної) влади та її апарату, зосередження у ньому всіх функцій державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) і, як підсумок, - до зосередження влади в руках особливого і незначного за кількістю прошарку людей. Це не означає, що у цій концепції заперечується необхідність поділу праці, функцій між окремими органами держави, але влада трактується винятково у структурно-функціональному плані в аспекті поділу праці за її здійсненням^{[301] [302].}

Отже, головна ідея принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову повинна ґрунтуватися не тільки на виокремленні гілок державної влади та розрізненні їхніх функцій, а й на запобіганні цілковитому зосередженню всієї суспільної влади в руках якоїсь однієї політичної сили. Якщо цього не буде, то домінування тоталітаризму з суттєвим обмеженням або ліквідацією основних прав і свобод людини стане неминучим.

4.1.