Спілкування - це особливий, специфічний вид людської діяльності.

Спілкування - це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжений потребами спільної діяльності, що включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера.

Визначають такі сторони спілкування:

1. Комунікативна сторона спілкування, пов'язана з виявленням специфіки інформаційного процесу між людьми, як активними суб'єктами. Структура комунікативної сторони: комунікатор - канал передачі інформації - реципієнт. Важлива характеристика комунікативного процесу: намір його учасників вплинути один на одного, впливати на поведінку іншого, забезпечити власне ідеальне бачення за допомогою співрозмовника (персоналізацію). Необхідні умови для цього, не просто використання єдиної мови, але й однакове розуміння ситуації спілкування.

Комунікативний бар'єр - це перекручування інформації при переході від коммунікатора до реципієнта. Природа комунікативних бар'єрів різноманітна:

1. Лексичний бар'єр (використання слів не зрозумілих реципієнтові);

2. Логічний бар'єр (використання логіки, не зрозумілої реципієнтові);

3. Бар'єр психологічний (особливості особистостей, які спілкуються). Комунікативні бар'єри визначаються за наявністю або відсутністю зворотнього зв'язку в процесі спілкування. Якщо реципієнт зовсім не реагує на передану інформацію або його реакції не адекватні, то це свідчить про комунікативний бар'єр.

2. Перцептивна сторона спілкування (сприйняття). Це сприйняття і розуміння людини іншою людиною в процесі спілкування. Перцепція дуже важлива, тому що в її процесі виникає, формується образ іншої людини, відбувається пізнання людиною самого себе.

а) Судження про іншу людину за аналогією із самим собою;

б) Ефект ореола - вплив думки інших людей.

3. Інтерактивна сторона спілкування - це обмін діями в процесі спілкування. Інтеракція, такий аспект спілкування, який пов'язаний зі спільною діяльністю людей.

Функції спілкування:

1. Інформаційна функція - виконується при передачі інформації різними засобами, формами і способами комунікації.

2. Соціально-особистісна функція спілкування - складається в організації і підтримці міжособистісних відносин, сприйнятті інших людей і підтримці з ними визначених відносин, неминуче сполучено з оцінюванням людей і установленням визначених відносин.

3. Прагматична функція, реалізується при взаємодії людей у процесі діяльності.

4. Формуюча функція, виявляється в процесі формування і зміни психічного вигляду людини.

5. Когнітивна, припускає пізнання людиною інших, самого себе, формування картини світу.

6. Підтвердження, у процесі спілкування з іншими людьми людин отримує можливість пізнати, утвердити і підтвердити себе.

Вчені визначили такі види спілкування:

1. Імперативне спілкування - авторитарна, директивна форма взаємодії з партнером по спілкуванню, з метою досягнення контролю над його поведінкою, установками і думками, примушування його до визначених дій або мислення.

2. Маніпулятивне спілкування - це форма міжособистісного спілкування, під час якого вплив на партнера, з метою здійснення своїх намірів здійснюється приховано.

3. Діалогічне спілкування - взаємне пізнання, самопізнання партнерів по спілкуванню. Діалогічне (гуманістичне) спілкування дозволяє досягти більш глибокого взаєморозуміння, саморозкриття партнерів і створює умови для взаємного особистісного зростання.

Мова була сформована історично в ході матеріальної, перетворюючої людської діяльності, форма спілкування, опосередкована мовою.

Мовна діяльність людини безпосередньо пов'язана з усіма сторонами людської свідомості. Мова є могутнім фактором психічного розвитку людини, формування її як особистості. Під впливом мови формується свідомість і самосвідомість, погляди і переконання, моральні та естетичні почуття, гартується воля, формується характер. Усі психічні процеси за допомогою мови стають довільними, керованими.

Мова явище психічне, вона індивідуальна і носить відображення суб'єктивного відтворення, і виражена даним індивідом об'єктивної реальності і ставлення до неї.

Властивості мови:

1. Змістовність мови визначається кількістю виражених у ній думок, почуттів і прагнень, їх значущістю і відповідності дійсності.

2. Зрозумілість мови, досягається синтаксично правильною побудовою пропозиції, а також застосування у відповідних місцях пауз і виділення слів за допомогою логічного наголосу.

3. Виразність мови, пов'язана з емоційною насиченістю, забезпечується інтонацією і акцентом.

4. Дієвість мови, визначається впливом на думки, почуття, поведінку, забезпечується з врахуванням індивідуальних особливостей індивіда.

Функції:

1. Повідомлення, складається в обміні думками між людьми за допомогою слів, виразів.

2. Позначення, полягає в здатності людини за допомогою слова надавати предметам і явищам оточуючої дійсності властиві тільки їм назви.

3. Вплив. Людина, яка говорить, може впливати, якщо безпосередньо не на поведінку, то на думки та почуття інших людей.

4. Функція вираження полягає в тому, що з однієї сторони завдяки мові людина може передавати свої почуття, переживання, стосунки, а з іншого боку, виразність мови, її емоційність значно розширює можливість спілкування.

Усне мовлення - це спілкування вербальне, тобто словесне, за допомогою мовних засобів, сприйнятих на слух.

Схема 3. Види мовлення

Монологічна мова - це розгорнута і зв'язана мова (лекція, доповідь тощо).

Діалогічна мова - мова, під час якої активні в різній ступені всі її учасники. Всі репліки, якими обмінюються, характеризуються повторенням фраз і окремих слів за співрозмовником, поясненням, питанням, доповненням.

Письмова мова - мова за допомогою письмових знаків. Користуючись письмовою мовою, необхідно досягати максимально правильних формулювань, дотримуватися правил логіки і граматики, більше продумувати зміст та спосіб вираження думки.

Внутрішня мова - це мова, яка не виконує функції спілкування, а лише забезпечує процес мислення конкретної людини.

Запитання для самоперевірки:

1. Що називається спілкуванням?

2. Дайте характеристику аспектів спілкування.

3. Які є комунікативні бар'єри? Дайте характеристику вербальній комунікації.

4. Які є просторові зони у процесі спілкуванння?

5. Види погляду у процесі спілкування.

6. Сутність спілкування як взаємодії.

7. Що називається ідентифікацією?

8. Що називається емпатією?

9. Що називається рефлексією?

10. Що називається стереотипизацією?