Довірочні збори у Львові, в дні 7.грудня 1912. p.
Ta в справі австро-сербського конфлікту перестала була Росія гороїжитн ся, як німецький канцлер Бетман Гольвеґ сказав, що Німеччина стоїть за Австрією, — але проте австрійське правительство внесло вПалаті послів: мобілізаційні законопро- є к т и.
Отсе був даний знак, що мира не буде і до· війни Австрії з Росією таки прийде.Наслідом такої ситуації зібрались у Львові, в дні. 7. грудня 1912. p., в салі „Диістра“: довірочні. з б о p и найвизначнійших діячів у c і x у к p а ї н с ь к и x партій Галичини, та по основній дискусії вирішили згідно, що з огляду на добро і будучність українського народу по обох боках кордону, на случай оружного конфлікту між Австрією і Росією, ціла українська суспільність о д н о з г і д н о і p і ш у ч о c т а н e п о c т о p о н і A в c т p і ї, а п p о т и p о c і й - ської імперії як найбільшого ворога У к p а ї н и.
Ha сім міжпартійнім зїзді найдіяльнійших членів усіх українських сторонництв було до 200 учасннків з усіх сторін Галичини. Наради отворив д-р K о c т ь Л e в и ц ь к и й та до президії зїзду вибрано : д-ра Ko- стя Левицького, д-ра Антона Горбачевського і Михайла ГІавлика. Ha секретарів покликано: д-ра Вол. Бачинського, Гриця Тершаківця і студента А. Зеленого. Реферат про міжнародну ситуацію виголосив д-р B о л о д и м и p O X p и м о в й ч. Дуже основна дискусія виявила однодушну згідність погля- д і в в c і X у ч а с н и к і в з усіх українських партій в справі відношення українського народу в Австрії
142) Українська репрезентація в австрійськім парляменті ввернула ся була до публичної опінії а публікацією п. a. Die oester- reichische Politik gegen die Ruthenen, Wien1 19l2.
до можливого австрійсько - російського воєнного конфлікту, що найшло свій вислів в одноголосно ухваленій резолюції, котрої основна думка полягала в гім, що в paai війнн між Австрією і Росією весь український нарід, з огляду на тяжке положеннє українського народу в Росії, своїми симпатіями і ділом стане по стороні Австрії...
Відтак візвано всі три українські партії, національно- демократичну, радикальну і соціяльно-демократичну, щоби в найблнзшім часі оснувалн міжпартійну Національну Раду. Нарадн закінчив д-р A н т і н Г о p б а - ч e в с ь к и й горячою промовою, в якій нізвав учасників, постанову зїзду поширити в краю та висловив· надію, що навіть найкритичнійші моменти стрінуть нас приготованими...
Отсе виразно зазначую і підчеркую в інтересі правди, що таку, а нє иншу в и т и ч н у л і н і ю п о - л і т и ч н у приймили усі українські партії в Галичині.
Галицькі Поляки довго радилн над своєю орієнтацією в разі війни, бо годі пробував у Львові лідер національних демократів п. Роман Дмовскі і перетягав їх на бік Росії. Остаточно вирішнло Польське Коло соймове. що Поляки є готові в разі потреби сповнити свій обовязок супроти держави і мОнарха...
A руссофільська депутація зі Львова, зложена з о. проф. Івана Костецького, д pa Теодозія Заяца і д-ра Льва Павенцкого, прибула тоді до Відня, щоби зложити вірнонідданчі почування, та у відплату за те виєднати полишеннє „Народного Дому“ у Львові — в руках руссофільської партії. Про сю депутацію згадував нам міністер барон Г а й н о л ь д і висказав своє здивованне, як мож домагати ся від нього ска- совання правосильного вироку судового.
62.