Розділ XIII ЗНАЧНІ ПРАВОЧИНИ ТА ПРАВОЧИНИ, ЩОДО ВЧИНЕННЯ ЯКИХ Є ЗАІНТЕРЕСОВАНІСТЬ

Стаття 70. Значний правочин

1. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних правочинів.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

2. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

3. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом не більш як одного року, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної вартості.

4. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цим розділом, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законодавством або статутом акціонерного товариства.

5. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

1. Значні правочини AT впливають на його майнову базу. Такий вплив може бути позитивним (майнова база збільшується), негативним (призводить до зменшення майнової бази) або таким, що забезпечує еквівалентний обмін між товариством та його контрагентом, однаковою мірою задовольняючи інтереси сторін. Відтак, подібні правочини мають вчинятися з особливою ретельністю, тим більше, коли вони не стосуються поточної діяльності товариства, яка потребує регулярності їх вчинення (наприклад, щодо матеріально-технічного забезпечення такої діяльності або реалізації продукції/робіт/послуг, що виробляються/виконуються/надаються товариством відповідно до визначеного в його статуті предмета діяльності).

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону ПАТ значним є правочин, котрий вчиняється на значну суму, а саме: якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів AT за даними останньої річної фінансової звітності. Згідно з абз. 2 ч. 1 коментованої статті статутом AT можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних (наприклад, предметом правочину є цілісний майновий комплекс структурного підрозділу/ одиниці товариства незалежно від його вартості).

Закон ПАТ розрізняє певні категорії значних правочинів залежно від їх суми і, відповідно, — визначає особливості їх вчинення:

— правочини на суму від 10 до 25 відсотків активів товариства за даними його останньої річної фінансової звітності: рішення про вчинення такого правочину приймається HP АТ; у разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про його вчинення може виноситися на розгляд 33 (ч.

— правочини на суму понад 25 відсотків вартості активів товариства за даними його останньої річної фінансової звітності: рішення про вчинення такого правочину приймається 33 за поданням HP; порядок прийняття 33 відповідного рішення залежить також від суми правочину: а) якщо його сума перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів

за даними останньої річної фінансової звітності AT, то рішення про його вчинення приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у 33 і є власниками голосуючих з цього питання акцій; б) якщо сума правочину становить 50 і більше відсотків вартості активів товариства за даними його останньої річної фінансової звітності, то відповідне рішення має прийматися трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості (ч. 2 коментованої статті).

Разом з тим, специфіка діяльності AT може потребувати укладення значних правочинів, спрямованих на обслуговування поточної діяльності AT (її матеріально-технічного забезпечення, реалізації результатів такої діяльності — продукції/робіт/послуг, що вир обллються/виконуються/надаються AT, тощо). Зволікання, пов’язане з необхідністю дотримання процедури скликання 33, може зашкодити інтересам товариства. Тому ч. З коментованої статті передбачена можливість прийняття загальними зборами рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися AT протягом не більш як одного року (із зазначенням характеру правочинів та їх граничної вартості) за умови, що на дату проведення 33 неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться товариством у процесі його поточної господарської діяльності.

Щоб попередити ситуації, які імітують укладення незначних правочинів (тобто таких, що не потребують спеціального порядку їх укладення), ч. 5 коментованої статті містить заборону ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого Законом ПАТ порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

У разі недотримання встановленого коментованою статтею порядку вчинення значних правочинів останні можуть бути визнані недійсними в судовому порядку, оскільки ця стаття не передбачає такого наслідку порушення встановлених нею вимог.

За загальним правилом, за захистом до суду можуть звертатися особи, права та законні інтереси яких порушено (українським правом — за загальним правилом — не передбачається, за винятком окремих випадків, можливість подання акціонерами так званих похідних або непрямих позовів, які надають акціонеру можливість подати позов на захист інтересів товариства та/або інших акціонерів і є характерними для корпоративного права США[6]).

У даному випадку особою, яка може звернутися за захистом свого права та/або законного інтересу до суду у зв’язку з його порушенням, є AT, однак за певних обставин такими особами можуть бути і його акціонери (наприклад, якщо внаслідок вчинення, в порушення встановленого порядку, значного правочину майнова база/активи товариства зменшилася настільки, що 33 не можуть навіть приймати рішення про виплату дивідендів чи прийняте раніше відповідне рішення не може бути виконане (ст. 31 Закону ПАТ).

Рішення про звернення AT з позовом про визнання значного правочину недійсним у зв’язку з недотримання вимог Закону ПАТ (зокрема, коментованої статті) приймається 33 AT простою більшістю голосів (ч. З ст. 42 Закону ПАТ).

Стаття 71. Правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість

1. Особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства та її афіяійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи — разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину;

2) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами);

3) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

4) внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання правочину;

5) є афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину.

Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов’язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення в неї заінтересованості поінформувати той орган, членом якого вона є, виконавчий орган та наглядову раду про наявність у неї такої заінтересованості.

2. Виконавчий орган акціонерного товариства зобов’язаний протягом п’яти днів з моменту отримання відомостей про мож-

ливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати членам наглядової ради (а за відсутності наглядової ради — кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочинів, у вчиненні яких товариство заінтересоване, зокрема про:

1) предмет правочину;

2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином;

3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг;

4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину.

У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори.

Наглядова рада протягом п’яти робочих днів зобов’язана прийняти рішення про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість.

Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участь у голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.

Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.

3. Положення цієї статті не застосовуються у разі:

1) реалізації акціонерами переважного права відповідно до статті 27 цього Закону;

2) пропорційного викупу товариством в акціонерів розміщених ним акцій;

3) приєднання до товариства, що здійснюється відповідно до частини другої статті 84 цього Закону, якщо товариство, до якого здійснюється приєднання, є власником більш як 90 відсотків простих акцій товариства, що приєднується;

4) надання посадовою особою органів товариства або акціонером, що одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії (поруки) особам, які надають товариству позики.

1. Положення коментованої та наступної (72) статті Закону ПАТ стосуються випадків вчинення товариством правочинів, обтяжених так званим конфліктом інтересів (це поняття є традиційним для корпоративного 'Законодавства США [84, параграфи 8.60—8.63], а також вживається п Законі ПФП [37} (статті 10, 15, 47) і Законі ГШВД [22) (статті 7, 55, 75, 76, 88), низпз принципів корпоративного у π ра пліпия, прийнятих па міжна- родномута національному ріннях [83, о. 59, 99, 100), втому числі затверджених ДКЦПФР [71]. Відповідно до п. 3.3.2 вітчизняних Принципів корпоративного управління [71J конфлікт інтересів — це розбіжність між особистими інтересами посадової особи органів AT або її пов'язаних осіб та її посадовими (професійними) обов'язками діяти у найкращих інтересах товариства (такий конфлікт може, зокрема, виникати, коли посадова особа чи її пов'язана особа є стороною договору з товариством, бере упасть в укладанні та виконанні договору як представник або посередник, отримує винагороду від товариства або від особи, яка є стороною договору, тощо).

Хоча Закон ПАТ не оперує поняттям «конфлікт інтересів», проте аналіз положень коментованої статті свідчить, що вони стосуються саме таких ситуацій. З метою попередження виникнення для товариства негативних наслідків від правочинів, об- тяжених конфліктом інтересів, Закон ПАТ:

— в абз. 1 ч. 1 коментованої статті визначає ознаки особи, заінтересованої у вчиненні товариством правочину, яка до того ж має можливість певним чином впливати на прийняття органами AT вигідних для неї рішень; нею вважається: а) посадова особа органів товариства та її афілійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства; б) особа (особи — разом або окремо), яка відповідає принаймні одній з нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину;

2) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами);

3) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

4) внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання правочину;

5) є афілійованою особою юридичної особи, котра є стороною правочину, або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину при-

дбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину;

— закріплює обов’язок особи, заінтересованої у вчиненні правочину, протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати той орган, членом якого вона є, ВО та HP про наявність у неї такої заінтересованості (абз. 2 ч. 1 коментованої статті);

— покладає на виконавчий орган AT обов’язок протягом п’яти днів з моменту отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати членам HP (а за відсутності HP — кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочинів, у вчиненні яких товариство заінтересовано, зокрема, про: 1) предмет правочину; 2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином; 3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг; 4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину (абз. 1 ч. 2 коментованої статті);

— закріплює право HP дати оцінку правочину, щодо якого є заінтересованість, та зобов’язує HP протягом п’яти робочих днів прийняти рішення про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість: позитивне (про надання згоди на вчинення правочину, якщо це питання належить до її компетенції), негативне (про заборону вчинення такого правочину — в разі якщо він порушує інтереси товариства) або компромісне (про винесення питання щодо дозволу на вчинення правочину, яке належить до компетенції HP і не схвалене нею через ймовірність шкідливості такого правочину для AT, на розгляд 33 товариства);

— встановлює особливості прийняття рішення HP щодо такого правочину, якщо заінтересованою у його вчиненні особою є член HP (у цьому разі він не повинен брати участь у голосуванні з питання вчинення такого правочину) або більшість членів HP (у такому випадку питання щодо вчинення правочину має бути винесене на розгляд 33 AT).

Разом з тим, ч. З коментованої статті визначає перелік обставин, за наявності яких не повинен застосовуватися спеціальний порядок вчинення правочинів з елементами заінтересованості/ конфліктом інтересів (що пов’язано з наявністю заінтересованості у всіх чи переважної більшості посадових осіб та акціо- нерів/їх представників у вирішенні певних питань). Зазначене стосується випадків: 1) реалізації акціонерами переважного права при додатковій емісії акцій відповідно до ст. 27 Закону

ПАТ; 2) пропорційного викупу товариством у акціонерів розміщених ним акцій; 3} приєднання до товариства, що здійснюється відповідно до ст. 84 Закону ПАТ, якщо товариство, до якого здійснюється приєднання, є власником більш як 90 відсотків простих акцій товариства, що приєднується (в ч. З коментованої статті, ймовірно, помилково зазначається ч. 2 ст. 84, хоча вищезгадані положення закріплені в ч. 4 ст. 84 Закону ПАТ);

4) надання посадовою особою органів товариства або акціонером, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії (поруки) особам, які надають товариству позики.

Стаття 72. Наслідки недотримання вимог до порядку вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість

1. У разі недотримання вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством правочину, несе відповідальність перед ним у розмірі завданих товариству збитків. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, знала або повинна була знати про недотримання зазначених вимог.

2. У разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, та вчинення товариством правочину з юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать цій особі та/або її афі- лійованим особам, товариство або будь-хто з його акціонерів має право вимагати визнання цього правочину судом недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.

Про важливість для AT правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість, свідчить наявність у Законі ПАТ окремої (коментованої) статті, яка передбачає наслідки недотримання встановлених у ст. 71 вимог стосовно такого правочину. При цьому розрізняються два випадки недотримання вимог ст. 71 залежно від особливостей правового становища особи (осіб), заінтересованих у вчиненні правочину AT.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 коментованої статті, у разі недотримання вимог, передбачених ст. 71 Закону ПАТ, особа, заінтересована у вчиненні AT правочину, несе відповідальність перед ним у розмірі завданих товариству збитків. Крім того, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка його вчинила, знала або повинна

була знати про недотримання зазначених вимог (наприклад, стороною за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу структурного підрозділу AT на суму, що перевищує ЗО % активів товариства, є підприємство, власником майна якого є брат дружини одного з членів HP товариства; якщо ця особа (брат) знала про недотримання вимог коментованої статті щодо укладення такого договору, останній може бути визнаний недійсним; у разі якщо ж зазначена особа не знала про це і через неприязні стосунки з сім’єю сестри навіть не мала можливості про це дізнатися, такий договір має залишатися чинним). Окремим випадком недотримання вимог ст. 71 особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, є ситуація, за якої іншою стороною правочину є юридична особа, всі акції (частки, паї) котрої належать цій (заінтересованій) особі та/або її афілійованим особам. У даному разі не лише AT (як безпосередньо заінтересована особа), а і його акціонери мають право вимагати визнання такого правочину судом недійсним і відшкодування збитків і/або моральної шкоди. Тобто має місце легалізація випадку подання акціонером nenpsiMOzo позову (в інтересах товариства), оскільки обґрунтування порушення інтересу акціонера закон не вимагає.