1. Потреба уточнити закон про фінансові послуги щодо кола осіб, на яких він поширюється

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»22 регулює відносини, що виникають між учасниками на ринку фінансових послуг. Відповідно до цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності23.

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форм забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

—   залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

—   фінансовий лізинг;

—   надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту;

—   надання гарантій та поручительства;

—   переказ грошей;

—   послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

20  У листі Національного банку України №13-110/606 від 13 лютого 2002 року.

21  Згідно з Постановою Національного банку № 128 від 3 квітня 2002 року.

22  Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

23  Ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664.

24  Ст. 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідно до ч. 1 ст. 2.

168

—   торгівля цінними паперами;

—   факторинг;

—   інші операції, які відповідають критеріям, визначених у пункті 5 частині першої статті 1 цього Закону.

Але в даному переліку враховані не всі види фінансових послуг, що надають фінансові установи

Розділ шостий цього Закону передбачає обов'язкове ліцензування наступних послуг25:

—   страхової діяльності;

—   діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

—   надання фінансових кредитів;

—   діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Основним недоліком Закону є відсутність будь-яких винятків стосовно надання фінансових послуг на тимчасовій основі (наприклад, на сьогодні в українському законодавстві немає однозначної відповіді на питання, чи надає українське підприємство фінансові послуги у випадку надання разової позики, або у випадку коли воно виступає гарантом чи поручителем).

Тобто питання полягає в законодавчій невизначеності норми, яка б передбачала необхідність надання ліцензії тільки тим юридичним та фізичним особам, які здійснюють надання фінансових послуг на постійній професійній основі або якщо це є для них основним родом занять.

Для усунення даного непорозуміння є потреба ввести розумні обмеження стосовно випадків надання фінансових послуг на тимчасовій основі зокрема.

Таким чином, українське законодавство не містить норм, які б чітко визначали, що отримання ліцензії необхідне тільки тим юридичним та фізичним особам, які здійснюють надання фінансових послуг на постійній професійній основі або якщо це є для них основним родом занять.

Недоліки Закону про фінансові послуги полягають в тому, що у ньому не передбачені випадки, за яких даний Закон не застосовується, і, як наслідок, спостерігається необгрунтоване надмірне регулювання певних видів діяльності.

2. Неналежне регулювання спеціальних видів ІСІ,

необгрунтоване) виділених в окрему категорію (та виведених таким чином із сфери застосування закону про ІСІ)

Проект Закону про фінансово-кредитний механізм26 не визначає вимоги до організацій, які можуть виконувати функції адміністраторів, зокрема, до їх фінансового стану та професійного досвіду, а також до освіти керівників. Крім того, цей проект створює можливість ухилення від відповідальності організаторів цих фондів та тих, хто виконував функції адміністраторів. Проектом Закону27 визначається, що інша фінансова установа може виконувати функції адміністратора відповідно до цього Закону, якщо вона відповідає вимогам,

25  Ст.

26  Проект Закону України «Про фінансово-кредитний механізми будівництва нерухомості та операцій з нерухомістю», прийнятий Верховною Радою України 7 березня 2002 року.

27  Ст. З Проекту Закону України «Про фінансово-кредитний механізми будівництва нерухомості та операцій з нерухомістю» прийнятий Верховною Радою України 7 березня 2002 року.

169

встановленим уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Адміністратор виконує свої функції з довірчого управління активами фонду без отримання додаткової ліцензії.

Крім того, проект Закону про іпотечне кредитування28 сприяє створенню неякісних фінансових інструментів та уникненню контролю за їх обігом. Безпідставне звільнення від реєстрації випуску іпотечних сертифікатів, яка є засобом контролю, не відповідає вимогам Директиви 85/61 щодо належного контролю за ІСІ. Крім того проектом Закону передбачається, що емітентом іпотечних сертифікатів є управляючий іпотекою. Випуск іпотечних сертифікатів та інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів не підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органах. В інших випадках реєстрація здійснюється відповідно до положень, розроблених уповноваженим органом виконавчої влади з питань регулювання ринків фінансових послуг29.

На сьогодні в Україні є декілька реалізованих ідей та законодавчих ініціатив з приводу створення різноманітних фінансових фондів, які мають за мету залучення фінансування від населення. До таких фондів можна віднести пенсійні та дитячі фонди, фонди банківського управління (ФБУ), фонди фінансування будівництва нерухомості (ФФБН) та фонди операцій з нерухомістю (ФОН), корпоративні та пайові інвестиційні фонди (КПІФ).

Діяльність з залучення коштів цими фондами однакова (за винятком ФБУ), базується на випуску та розповсюдженні цінних паперів — інвестиційних сертифікатів, однак форма управління активами фонду, а також шляхи спрямування коштів є різними. КПІФ відповідно до закону про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)30 інвестує кошти диверси-фіковано в цінні папери, ФФБН та ФОН — виключно в нерухомість, а ФБУ — виключно на придбання іпотечних сертифікатів.