1. Вимога щодо подання документів для видачі банкам банківських ліцензій, обґрунтованої необхідності в яких немає.

Перелік документів, що необхідні для отримання банківської ліцензії, міститься в главах 6 та 7 постанови Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275 «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій».

В цих главах документи, що подаються для отримання банківської ліцензії, поділяються на основні та спеціальні. До основних належать:

а)   клопотання банку про видачу банківської ліцензії за підписом голови правління банку (додаток 2);

б)   інформація про керівників банку, зазначених у підпункті «г» пункту 3.1 цього Положення, яка подається за формою, встановленою в додатку 4,

156

яка повинна бути засвідчена Операційним управлінням Національного банку (по банках, кореспондентський рахунок яких відкрито в Операційному управлінні Національного банку) або територіальним управлінням за місцезнаходженням банку згідно з вимогами Інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 2000 року № 40. Крім того, зазначена інформація засвідчується відповідним підрозділом банку, який займається кадровими питаннями;

в)   відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам Національного банку, потрібним для здійснення банківських операцій;

г)   документ на право власності на приміщення (свідоцтво про власність, цивільно-правові угоди, що підтверджують право власності) або договір оренди на приміщення, в якому буде розміщено банк на строк не менше п'яти років;

ґ) відомості про відповідність технічного стану та організації охорони приміщень банку вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

До спеціальних документів належить план (бізнес-план), що визначає види діяльності згідно з банківською ліцензією на поточний рік та стратегію діяльності на наступні три роки (у розрізі кожного року окремо), який має містити:

—   розрахунок балансового звіту (за формою № 11 (місячна) на кінець кожного фінансового року за підписом голови правління і головного бухгалтера банку;

—   розрахунок звіту про фінансовий результат (за формою № 2-КБ) усієї діяльності банку та окремо за кожним видом діяльності на кінець кожного фінансового року за підписом голови правління і головного бухгалтера банку;

—   опис банківських операцій з обґрунтуванням їх економічної доцільності (економічного ефекту);

—   коло клієнтів, яких банк має намір залучити з метою обслуговування;

—   розрахунок прибутковості всієї діяльності банку та за кожним видом діяльності окремо на кінець перших трьох років за підписом голови правління і головного бухгалтера;

—   економічне обґрунтування прогнозних показників розрахунку балансового звіту та розрахунку звіту про фінансовий результат (опис джерел залучення та спрямування коштів, фінансових результатів діяльності, формування фондів та резервів у розмірах, потрібних для покриття можливих збитків, прогнозний розрахунок дотримання економічних нормативів);

—   опис та дані про управлінську та організаційну структуру банку (підрозділи, у тому числі підрозділи внутрішнього аудиту та з питань аналізу та управління ризиками, їх підпорядкованість, порядок прийняття рішень);

—   внутрішні положення про правління (раду директорів) банку, а також відповідні внутрішні положення, що регулюють виконання ним операцій, право на здійснення яких надає йому банківська ліцензія Національного банку. У разі внесення змін до внутрішніх положень, які надавалися банком при отриманні банківської ліцензії, змінені положення банк має подавати до територіального управління за його місцезнаходженням

157

та до Генерального департаменту банківського нагляду в двотижневий строк з дня внесення змін до них.

Як бачимо, перелік документів є дуже великим. Саме подання бізнес-плану може викликати певні труднощі, оскільки банківські показники, які зазначаються в ньому, є доволі динамічними, а джерела залучення коштів в процесі банківської діяльності залежно від їх доходності можуть змінюватись. Тому на сьогоднішній день ця норма може розглядатися як стримуючий фактор розвитку банківської діяльності в Україні навіть на першій стадії її становлення, тобто на стадії створення банку.

В праві ЄС це питання врегульовано в статтях 4—17 Директиви 2000/12 Європейського парламенту та Ради від 20 березня 2000 року щодо започатку-вання діяльності кредитних установ та її ведення. В них встановлюється перелік основних вимог для отримання ліцензії. Крім таких основних вимог до кредитної установи, як розмір початкового капіталу, власних коштів, визначається необхідний документ, який потрібно пред'явити для отримання ліцензії — програма діяльності (рго§гатте оГ орегаІіот/рго§гатте сГасІіуіІез). В програмі діяльності повинна міститися інформація про види діяльності, які установа планує здійснювати, та організаційну структуру установи.

Прикладом застосування цього положення директиви може виступити французьке право, яке відповідає стандартам та духу права Європейського Союзу. Французький закон встановлює, що в програмі діяльності установа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, повинна зазначити:

—   опис та обсяг операцій, які установа бажає здійснювати, та коло клієнтів;

—   інформацію про керівництво (організаційна структура керівництва установою, відповідальні особи (прізвища та відповідальність керівників установи та її департаментів) з наданням їх сиггісиїит уііае);

—   людські ресурси (чисельність робітників з можливим збільшенням протягом трьох років та фонд заробітної плати);

—   опис технічних, бухгалтерських та інформаційних засобів, необхідних для початку здійснення діяльності (комп'ютерна техніка, інформаційні мережі, доступ до мережі Інтернет). Також потрібно зазначити назву суб'єктів, що надають такі послуги та підрядників з основними характеристиками укладених з ними контрактів (тривалість, відповідальність сторін, умови розриви контракту);

—   деонтологічні заходи;

—   здійснення діяльності за кордоном (чи передбачається вільне надання послуг або відкриття структурного підрозділу на території іншої держа-ви-члена ЄС або на території третьої країни).

Отже, приклад Франції яскраво ілюструє, що бізнес-план та програма діяльності не є тотожними поняттями — бізнес-план спрямовано на визначення економічних показників, в той час як програма діяльності в більшій мірі описує організацію установи та її майбутні дії.