ЧИННИКИ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

Окрім пошуку ситуативних причин втрат, важливе значення має з’ясування можливості існування такої структури фінансової системи чи окремих її елементів, яка б суттєво знижувала ймовірність прояву різних загроз.

Одним із базових положень тектології О. Богданова, яке важливо дослідити з позицій проблеми безпеки, є ідея про те, що стабільність системи визначається стійкістю її найслабшої ланки [1; 2]. Тобто, на думку цього вченого, стійкість рівноваги всіх організаційних форм обмежується міцністю найслабшої ланки. Зміцнення найслабших точок відповідає тектологічному правилу - пропорційності між елементами єдиної системи.

Проблема слабої ланки розглядається й у теорії обмежень ізраїльського вченого Е. Голдратта [3]. В її основі лежить положення про те, що будь-яка система має лише одне або дуже невелике число обмежень, що визначають кінцеві результати. Обмеження, про які говорить Е. Голдратт, діляться на дві великі групи - фізичні й управлінські. Перші - вузькі місця, які не дозволяють збільшувати продуктивність. Другі - стереотипи й переконання, які ніхто не ставить під сумнів. Водночас, на думку цього науковця, саме управлінські обмеження становлять 90-95% їх загального обсягу. Він стверджує, що для управління системою, необхідно знайти її обмеження та синхронізувати із ними всі інші елементи системи. До того ж ланки системи символічно розглядаються як такі, що з’єднані в лінійній послідовності, подібно до ланцюга. Якщо потрібно поліпшити міцність усього ланцюга, це можна зробити лише шляхом зміцнення найслабшої ланки.

У контексті дослідження проблеми слабих ланок варто розглянути й закон Парето - емпіричне правило, уведене італійським соціологом та економістом В. Парето, яке узагальнено формулюється: 20% зусиль дають 80% результату, а решта 80% зусиль - лише 20% результату [4, с. 309-331]. Якщо даний принцип відповідає дійсності, то правильно вибравши мінімум найважливіших дій, можна швидко отримати значну частину від запланованого результату, водночас подальші поліпшення не завжди будуть виправдані. Очевидно, що пропорції, наведені у цьому законі, не можна вважати безумовно точними. Насправді, для кожної задачі проводити глибше математичне дослідження.

Думка, що у ролі стратегічного пріоритету варто розглядати зміцнення слабих ланок економічних систем досить поширена. Стосовно окремих організацій це означає, що потрібно знижувати їх вразливість, яка розглядається як їх внутрішня властивість. Однак зустрічаються й думки, що варто, у першу чергу, міняти середовище існування системи, а не знижувати рівень її вразливості. Не зважаючи на загалом широке визнання науковцями та практиками принципу слабої ланки, зустрічаються й оцінки життєздатності системи, виходячи з її найсильнішої ланки. Наприклад, часто в організованій популяції перевага однієї особини розповсюджується на всю популяцію.

На нашу думку, принцип слабої ланки пов’язаний з потоками речовини та енергії. Принцип же сильної ланки пов’язаний з потоками інформації як чинниками інтегрованості системи. Основними шляхами посилення стійкості системи виступають підвищення ступеня її інтегрованості та зниження або ж запобігання зростанню рівня інформованості конкурентів. На нашу думку, переважна більшість реальних ділових одиниць є низькоінтегрованими системами, що дуже залежать від випадковості та рівня інформованості конкурентів.

При високому ступені інтегрованості системи рівень інформованості конкурентів мало впливає на стійкість системи.

Низькоінтегровані системи - системи, стійкість яких залежить від стійкості окремих елементів та рівня інформованості конкурентів. Рівень інформованості конкурентів суттєво впливає на стійкість систем з низьким ступенем інтеграції. При низькому рівні інформованості конкурентів стійкість системи, залежно від випадкового збігу обставин, буде визначатись стійкістю слабих або сильних ланок. Це залежить від того, які саме ланки системи зазнають впливу загроз із боку конкурентів, що діють навгад. При високому рівні інформованості конкурентів стійкість низькоінтегрованої системи визначається стійкістю найслабшої ланки, оскільки саме на неї будуть чітко спрямовані загрози.

Критична ланка - це елемент або характеристика системи, що, залежно від обставин, може суттєво вплинути на рівень безпеки. Критична ланка у різних ситуаціях може виявитись слабою чи сильною. Слаба ланка - це, по суті, внутрішня загроза, яка присутня в самій системі. Тоді як сильна ланка є чинником нівелювання впливу як зовнішніх, так і внутрішніх загроз.

Типовим прикладом слабої ланки є боргова залежність. Це стосується як окремих людей, так і цілих держав. Наявність боргів значно обмежує коло вибору можливих варіантів поведінки, тобто знижує рівень гнучкості ділової одиниці. Проблема загострюється, якщо заборгованість виражена в іншій валюті, ніж активи чи доходи дебітора. З погляду боротьби з нелегальними фінансовими операціями, слабими ланками економічної системи виступають готівкові гроші та фінансові інструменти на пред’явника. Це зумовлено тим, що вони не залишають документального сліду, за яким можна було б з’ясувати характер операцій.

З позицій статичних поглядів на сукупність елементів фінансової системи, до критичних ланок варто віднести людину. Зрозуміло, що можуть бути недоліки і в фінансових методах, і у фінансових інструментах, і в організаційній структурі фінансових інститутів тощо. Але саме людина, в кінцевому підсумку, впливає на характер прояву загроз. При більш детальному аналізі можна говорити про критичні ланки, які стосуються знань людини, і ті, які стосуються її емоційно-вольової сфери. Поєднання цих складових є визначальним чинником якості фінансових рішень.

Список використаних джерел

1. Богданов А. А. Очерки организационной науки [Електронний ресурс] // Библиотека учебной и научной литературы [сайт] / А. А. Богданов. - Режим доступу: http://sbiblio.com/biblio/archive/bogdanov ocherki.

2. Богданов А. А. Тектология: Всеобщая организационная наука в 2-х книгах. / А. А. Богданов. - М. : Экономика, 1989. - 2 к.

3. Голдрат Элияху М. Цель : Процесс непрерывного совершенствования / Элияху М. Голдрат, Джефф Кокс. - Минск : Попурри, 2009. - 496 с.

4. История буржуазной социологии XIX - начала XX века / [Е. В. Осипова, А. Б. Гофман, А. П. Ковалев и др.] ; под ред. И. С. Кона, Институт социологических исследований АН СССР. - М. : Наука, 1979. - 344 с.

Романюк М.В.,

к.е.н., доцент,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка