§5. Підстави та порядок анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю

В законі передбачена можливість анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю Міністерством юстиції України (ст. 12 Закону) у разі:

— власної ініціативи нотаріуса;

— за поданням управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:

— втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;

— винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;

— винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;

— винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;

— постановлення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;

— неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;

— невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;

~ порушення нотаріусом вимог щодо несумісництва нотаріальної діяльності з іншими видами діяльності крім викладацької та наукової (ч.2 ст.

Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду у місячний строк з дня його одержання. Воно має розв'язуватись з урахуванням положень не тільки нотаріально-адміністративних правовідносин, а й впливу загальної системи права держави на нотаріальні правовідносини. Так, тут слід мати на увазі, що крім порушень законодавства про нотаріат, нотаріуси можуть не виконувати або порушувати норми Кримінального кодексу, вимоги щодо оподаткування тощо.

Порушення вимог щодо оподаткування не входить до законодавства про нотаріат, але безпосередньо пов'язане із статусом нотаріуса, а тому має бути підставою для вжиття заходів, пов'язаних із здійсненням професійних обов'язків, тобто дисциплінарної відповідальності поряд із застосуванням відповідних штрафних санкцій, передбачених законодавством щодо оподаткування.

Але особливу увагу автора привертає питання щодо зв'язку відповідальності нотаріуса із правопорушенням, що не має ознак злочину, але яке розглядалось судом в порядку цивільного судочинства. Так, ст. 235 ЦПК передбачається, що суд, виявивши при розгляді цивільної справи порушення законності окремими службовими особами, постановляє окрему ухвалу і надсилає її відповідним службовим особам, органам, установам, організаціям вищого рівня по відношенню до тих, що допустили порушення законності, або трудовим колективам. Службова особа, державний або громадський ооган орган місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємство, установа, організація, інша юридична особа, трудовий колектив зобов'язані вжити заходів щодо виконання окремої ухвали і повідомити про це суд у місячний строк. Залишення відповідною службовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених у ній порушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу тягнуть за собою відповідальність згідно із статтею 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Автор безпосередньо пов'язує це положення з передбаченим Цивільним процесуальним кодексом порядком оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.

На сьогодні цей порядок має важливе значення не тільки для захисту прав клієнтів, а й для виявлення правопорушень з боку нотаріусів при вчиненні нотаріальних дій.

Іншим шляхом виявлення правопорушень є здійснення' перевірок управліннями юстиції, які здійснюють свою контролюючу функцію на підставі ст.ст.

При цьому управління юстиції не можуть вирішувати питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, а вони звертаються з поданням до Комісії з розгляду подань Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю. На цій підставі є можливість вважати, що найдоцільнішим буде направлення окремих ухвал судом саме до управлінь юстиції, які можуть мати додаткові матеріали про порушення чинного законодавства конкретним нотаріусом. На підставі цих документів управління юстиції готують подання до Комісії.