Мирне врегулювання суперечок у рамках Ради Європи і Європейського союзу

Рада Європи (РЄ), будучи найстаршої європейської меж-урядовою організацією, нагромадив певний досвід мирного врегулювання суперечок

Комітет міністрів РЄ, що проводить засідання на рівні міністрів закордонних справ держав-членів не рідше двох разів у рік, є форумом, де обговорюються проблеми співробітництва й політичні питання, що мають спільний нтерес.

Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАСІ) як консультативний орган цієї організації є своєрідною політичною трибуною для публічних дебатів і висування ініціатив, покликаних сприяти стабільному, безконфліктному співробітництву європейських держав. Так, у квітні 1998 р. на засіданнях ПАСІ пройшло обговорення ситуації в Косові (Югославія), що являє загрозу стабільності й миру на Балканах. У результаті обговорення Асамблея прийняла рекомендації з метою попередження й недопущення збройних зіткнень у цьому краї Союзної Республіки Югославії

Одна з головних цілей РЄ - захист прав людини. Ці права закріплені в документі РЄ основної важливості - Європейської конвенції про захист прав людини й основних воль 1950 р. Відповідно до положень Конвенції в 1959 р. був створений Європейський суд по правах людини. Даний міжнародний судовий орган правочинний розглядати суперечки між державами - учасниками Конвенції 1950 р. із приводу тлумачення й застосування положень Конвенції й Протоколів до неї. Суд також має обов'язкову юрисдикцію відносно справ, ініційованих фізичною особою, групою осіб або неурядовою організацією, відповідно до встановлених правил процедури (Протокол № 9 до Конвенції).

У сучасних умовах характерний ріст активності й авторитету Європейського суду по правах людини.

Суд Європейського Союзу - один з головних органів його інституційної системи. Держави - засновники Європейського об'єднання вугілля й стали (ЕОУС) визнали за необхідне створити спеціальний судовий орган, який би розглядав усе суперечки, пов'язані із предметом установчого договору (1951 р.) і правильним його тлумаченням. Досвід даного судового органа виявився корисним при створенні в 1957 р. Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства по атомній енергії (Євратому). Відповідно до Маас-Трихстским угодою 1992 г. (у силі з 1993 р.) Європейські Співтовариства були трансформовані в політичне об'єднання, що одержало назву Європейський Союз (ЄС).

Нині в ЄС функціонує єдиний Суд, що складається з 13 суддів і 6 генеральних адвокатів. Судді й адвокати призначаються з осіб, чия незалежність не викликає сумнівів і які відповідають вимогам, пропонованим у їхніх країнах для заняття найвищих судових посад, або є юристами, що володіють визнаною кваліфікацією. Призначення здійснюється правительствами держав - членів ЄС на 6-літній строк з можливістю переобрання на новий строк. Судді зі свого складу обирають Голову Суду й Першого генерального адвоката строком на три роки, причому можливо переобрання Голови на новий строк. Голова є керівником Суду

Основна функція генеральних адвокатів складається у виробленні мотивованих висновків, що представляються Суду після заслуховування сторін. У них уточнюється суть суперечки, розглядаються норми, які можуть бути покладені в основу рішення, а також пропонується рішення спірного питання

Справа може слухатися Судом » повному складі, а може для певних категорій справ у створених Судом палатах (камерах), що складаються із трьох або п"яти суддів. Рішення ж по справах, ініційованим якою-небудь державою або установою Союзу, Суд завжди приймає на пленарних засіданнях.

Організація роботи Суду ЄС має чимало подібних рис із організаційно-правовим механізмом Міжнародного Суду ООН.

Відповідно до установчих документів ЄС держави-члени не будуть використовувати для дозволу суперечок, що ставляться до тлумачення й застосування договорів, інші засоби, чим ті, які зафіксовані в самому договорі. У більшості випадків Суд ЄС має юрисдикцію по таких спорах. Суд не може почати розгляд справи за власною ініціативою, а правочинний виносити рішення тільки по справах, переданим на його розгляд сторонами, що сперечаються, і в рамках конкретної суперечки. Оскарженню рішення Суду не підлягають

Суд покликаний головним чином забезпечувати правильність тлумачення договорів і їхнє виконання (ст. 164 Договору про ЄЕС 1957 р.), а також контролювати законність обов"язкових рішень ЄС, прийнятих відповідно до договорів (ст. 31 Договору про ЕОУС 1951 р. і ст. 173 Договору про ЄЕС 1957 р.).

Особливістю Суду ЄС є та обставина, що позивачами в ньому можуть виступати всі суб"єкти права ЄС, тобто органи Союзу, держави - члени ЄС, а також їх фізичні і юридичні особи і національні судові органи