Частіша 1. Механізми забезпечення прав людини в рамках Ради Європи
Права людини як певні можливості мати блага, необхідні їй для нормального існування і розвитку, повинні бути загальними і рівними для всіх людей, а тому потребують певних, зокрема юридичних гарантій з боку держав щодо їх дотримання.
Юридичні гарантії прав людини - це передбачені міжнародними актами та національним законодавством спеціальні засоби забезпечення прав людини.У процесі міжнародної співпраці держави за взаємною згодою створюють відповідні міжнародно-правові засоби забезпечення прав людини, які своєю чергою формують відповідні механізми, оскільки змістовно і функціонально залежать один від одного.
Міжнародно -правові засоби забезпечення прав людини залежно від сфери дії та суб’єктів, які їх створили, можна поділити на всесвітні (універсальні) та регіональні. Оскільки в цьому посібнику розглядається європейський механізм забезпечення прав людини, виокремимо його елементи, класифікуючи міжнародно-правові засоби забезпечення прав людини за кількома критеріями.
За онтологічним статусом та юридичною природою:
- Нормативні міжнародно-правові акти (наприклад, Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Європейська соціальна хартія 1961 року, Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 року тощо).
- Діяльність відповідних органів Ради Європи та ОБСЄ, до якої належать:
-правотворча діяльність (наприклад, встановлення Комітетом міністрів Ради Європи, Парламентською асамблеєю РЄ, відповідно до ст.18 та 28 Статуту Ради Європи, власних Правил процедури; прийняття на підставі ст.26 Конвенції свого регламенту Європейським судом з прав людини тощо);
-правозастосувальна діяльність (наприклад, вирішення Європейським судом з прав людини конкретних справ про порушення прав людини, передбачених Конвенцією, відповідно до її ст.32);
-правоінтерпретаційна діяльність (наприклад, роз’яснення Європейським судом з прав людини певних конвенційних положень або окремих термінів у процесі вирішення ним конкретних юридичних справ відповідно до ст.32);
-правореалізаційиа діяльність (наприклад, реалізація Комісаром Ради Європи з прав людини своїх повноважень, передбачених ст.
3,5,7,8 Резолюції [(99) 50] Комітету міністрів Ради Європи про Комісара Ради Європи з прав людини; реалізація Верховним Комісаром у справах національних меншин своїх повноважень, передбачених Підсумковим Гель- сінкським документом НБСЄ 1992 року).- Юридичні акти відповідних органів Ради Європи та ОБСЄ, прийняті для забезпечення реалізації норм щодо прав людини:
-правові акти нормативного змісту (наприклад, вже згадана резолюція Комітету міністрів Ради Європи про Комісара Ради Європи з прав людини);
-правозастосувальні акти (наприклад, рішення Європейського суду з прав людини);
-інтерпретаційно-правові акти (наприклад, консультативні висновки Європейського суду з прав людини);
-правореалізаційні акти (наприклад, запити Генерального секретаря Ради Європи до держав-учасниць щодо роз'яснення ними ефективності забезпечення конвенційних положень їхнім внутрішнім законодавством).
За змістом безпосередніх цілей, досягненню яких вони слугують, міжнародно-правові засоби поділяються на такі групи:
-контрольні міжнародно-правові засоби - це діяльність та юридичні акти відповідних органів Ради Європи та ОБСЄ, спрямовані на виявлення (збір інформації) та фіксацію стану дотримання певними державами- учасницями прав людини. Таке трактування контрольних засобів засновано на понятті контролю як “процесу обробки інформації, яка призначена для визначення відповідності поведінки суб'єктів нормам міжнародного права”[2]. (Наприклад, це здійснення Парламентською асамблеєю РЄ моніторингової процедури щодо виконання певними державами-членами своїх зобов'язань з прав людини і прийняття за підсумками такої процедури резолюцій і рекомендацій; моніторинг Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ дотримання державами-учасницями зобов’язань щодо людського виміру);
-захисні міжнародно-правові засоби - це діяльність та юридичні акти відповідних органів Ради Європи, спрямовані на відновлення порушених якоюсь державою певних нрав людини та усунення перешкод на шляху їх здійснення. (До них насамперед слід віднести діяльність і рішення Європейського суду з прав людини). Таке тлумачення цих правових засобів виходить з трактування поняття юридичних засобів захисту теорією права[3].
Цей великий масив актів і процедур структурується на окремі механізми. Також залежно від способу встановлення і сфери застосування, їх можна поділити на конвенційні і загальні. Такий поділ і покладено в основу композиції цього посібника.