Механізми й інструменти ОБСЄ по мирному врегулюванню суперечок

Одним з найважливіших принципів діяльності ОБСЄ, зафіксованому в Декларації принципів Хельсинкского заключного акту НБСЄ 1975 р., є принцип мирного дозволу суперечок

За роки існування цієї авторитетної міжнародної організації зложилася система механізмів і інструментів по мирному врегулюванню суперечок

ОБСЄ у своєму розпорядженні має дві підкріплювальні один одного форми діяльності в цій області: 1) прийняття спільних політичних рішень за правилом консенсусу; 2) прямі дії з використанням погоджених механізмів, застосовуваних обмеженим числом держав-учасників

Наявні в цей час механізми використовуються відносно подій у військовій області («Віденський механізм по незвичайній військовій діяльності»); людського виміру («Московський механізм»); серйозних надзвичайних ситуацій («Берлінський механізм»).

ОБСЄ також має у своєму розпорядженні чотири види інструментів по мирному врегулюванню суперечок

З 1994 р. діє Конвенція по примиренню й арбітражу 1992 р. По положеннях Конвенції в Женеві створюється Суд по примиренню й арбітражу

Суд утворять примирливі комісії й арбітражні трибунали, а точніше, світові посередники й арбітри. Примирлива комісія й Арбітражний трибунал створюються для кожної суперечки. До складу Комісії входять світові посередники, обирані зі списку, що становиться державами - учасниками Конвенції. Кожна держава-учасник призначає двох світових посередників, з яких принаймні один повинен бути громадянином цієї держави.

Примирлива комісія розглядає справи, передані їй по згоді двох або більше держав. У Конвенції 1992 р. також передбачена обов'язкова процедура, відповідно до якої держава-учасник може в однобічному порядку представити для примирення будь-яка суперечка з іншою державою, що бере участь у Конвенції, якщо ця суперечка не була врегульована «у розумний проміжок часу».

Арбітражний трибунал може бути створений, якщо сторони домовляться про цьому або якщо вони заздалегідь заявлять, що визнають обов'язкової юрисдикцію Трибуналу на основі принципу взаємності, тобто арбітражна процедура носить факультативний характер. Заява про згоду на арбітражну процедуру може бути зроблене без обмеження строку або на певний строк. Дана заява може поширюватися на все суперечки або виключати суперечки, що стосуються територіальної цілісності держави, його національної оборони, права на суверенітет над територією суши або одночасних домагань на юрисдикцію над іншими районами.

Примирлива комісія по закінченні своїх слухань представляє сторонам, що сперечаються, доповідь, для того щоб вони протягом 30 днів вирішили, чи готові вони погодитися з висновками, що втримуються в ньому, чи ні. Якщо одна зі сторін не погоджується з висновками доповіді, інша вправі не вважати себе зв'язаної своєю згодою з ними. У випадку недосягнення згоди протягом 30 днів доповідь направляється в Арбітражний трибунал, рішення якого обов'язково для сторін у суперечці. Рішення Трибуналу остаточне й оскарженню не підлягає

Рішення Примирливої комісії й Арбітражного трибуналу приймаються більшістю голосів їхніх членів. Якщо голоси розділяються нарівно, правом вирішального голосу володіє головуючий

Відповідний механізм мирного дозволу суперечок закріплений у Валеттских положеннях процедури ОБСЄ по мирному врегулюванню суперечок 1991 р. У них передбачається можливість створення примирливого механізму для вироблення рекомендацій, що не мають обов'язкової сили

ОБСЄ також може використовувати процедури «директивного примирення», за допомогою яких Рада міністрів або Керівна рада (раніше КСДЛ) вправі директивно вказати державам, що сперечаються, на необхідність досягти примирення. Ще одним можливим варіантом мирного дозволу суперечки є створення примирливої комісії