3.9. Сімейні конфлікти

Юридична конфліктологія визначає сімейний конфлікт як супе-речливу поведінку подружжя та інших членів сім "ї у сфері сімейних відносин (особистих та майнових), як зіткнення подружніх та родинних амбіцій з метою встановлення власного пріоритету у вирішенні життєво важливих питань сім ї.

До об'єктивної сторони сімейного конфлікту належать відхилення у поведінці членів подружжя, у стосунках з іншими членами сім'ї, зіткнення позицій, думок з приводу одного й того ж питання сімейного життя. Суб'єктивна сторона сімейного конфлікту проявляється в тому, що члени подружжя у ситуації, що склалася, не можуть знайти єдиного правильного рішення [131, с. 132].

Конфлікти у сім'ї відбуваються з приводу: виконання сім'єю її функцій, психологічної структури сімейних стосунків, визначення сімейних цілей та завдань на кожній стадії життєвого циклу сім'ї, системи сімейних цінностей та її відповідності індивідуальним цінностям членів сім'ї. Вони переживаються членами сім'ї як розходження, зіткнення їхніх інтересів, цілей, потреб.

Сімейні конфлікти можна класифікувати за такими ознаками:

за суб'єктами: між подружжям; батьками й дітьми; подружжям і батьками кожного з подружжя; бабусями, дідусями та онуками;

за джерелами: ціннісні (невідповідність почуттів та реальних відносин подружжя, наявність протилежних інтересів, потреб); господарські (різні погляди на ведення домашнього господарства); статус- ні (боротьба за лідерство); емоційні (ревнощі, дефіцит любові, турботи, непорозуміння); сексуальні (психосексуальна дисгармонія) та ін.;

за сферою прояву: у сімейних відносинах (особистих і майнових); між родичами; у стосунках сім'ї з державними чи іншими органами;

за формою: бурхливі (образи, скандали, биття посуду тощо); "тихі" (переривання спілкування, "бойкоти" тощо).

Інтерес юристів до сімейного конфлікту спричинений передусім потребою вивчати причини дестабілізації стосунків між подружжям, що призводить до розлучень і має відповідні наслідки як для них, так і для інших членів сім'ї, особливо дітей. Предметом аналізу юристів є переважно відкриті конфлікти, приховані із зрозумілих причин, які або взагалі не виходять за межі сімейних стосунків, або є предметом аналізу сімейних психологів та психотерапевтів.

Сімейні конфлікти мають свої особливості, які пов'язані з дією конфліктогенних факторів, що призводять до порушень у життєдіяльності сім'ї. Серед них за джерелом виникнення можна виокремити три групи:

труднощі, які пов'язані з етапами життєвого циклу сім'ї або "життєвими кризами" (на першому році подружнього життя — адап-таційні труднощі між подружжям; з появою дитини — проблеми виховання та догляду за дитиною, труднощі у веденні домашнього господарства; через 10-15 років — насиченість один одним, дефіцит почуттів та ін.);

труднощі, зумовлені несприятливими варіантами життєвого циклу (відсутність дітей або одного з подружжя, тривала розлука подружжя, наявність позашлюбної дитини тощо);

ситуативні труднощі (серйозні захворювання членів сім'ї, значні майнові втрати тощо).

Проте інколи труднощі можуть, навпаки, сприяти інтеграції сім'ї й мобілізовувати її на протидію та послаблення негативних явищ. Наприклад, тяжкі фінансові та побутові умови для однієї сім'ї можуть стати причиною постійних конфліктів, а для іншої — могутнім фактором її зміцнення. Специфіка сімейних конфліктів полягає також у тому, що вони торкаються почуттів та інтимної сфери людини, які не регулюються правом. Лайки, завдання образ залишають негативний слід, руйнують взаємини між подружжям, батьками й дітьми.