Причини сімейних конфліктів
Незадоволені потреби, на які очікувало подружжя (або їх родичі) від шлюбу, є комплексною причиною виникнення сімейних конфліктів.
Узагалі існує чимало потреб, реалізацію яких очікують від сімейного життя. Чоловік може розраховувати, що дружина буде йому одночасно коханою подругою, домогосподаркою, турботливою матір'ю його дітей, зароблятиме на життя сім'ї. Дружина може сподіватися, що чоловік буде її коханим товаришем, годувальником сім'ї, авторитетним батьком і добрим господарем. Ці доволі різні очікування можуть передбачати різні, навіть протилежні види діяльності та риси характеру, що не завжди поєднується в одній особі. Нездатність до виконання будь-якої з цих функцій може призводити до незадоволення важливих життєвих потреб, а отже, до значної соціальної напруги в сім'ї. Вірогідність серйозних конфліктів видатний американсько-німецький психолог і конфлік- толог К. Левін пов'язує з випадками, коли "зачіпаються центральні сфери особистості", якими він вважає сексуальні потреби та потреби у власній безпеці або відчутті "ґрунту під ногами" [59, с. 225-228].Негативні особистісні риси та відхилення у поведінці членів сім 'ї — наступна група причин конфліктної поведінки. Це можуть бути недоліки у характері, ціннісних орієнтаціях, грубість, нетактовність, егоцентризм одного з подружжя. Наприклад, намагання одного з членів подружжя максимально задовольнити власні матеріальні потреби за рахунок іншого партнера чи всієї сім'ї, перекладання обов'язків доглядати й виховувати дітей на дружину. Поширеними причинами сі-мейних конфліктів є необдуманість вибору одного з молодих, неможливість (небажання) мати дітей, подружня зрада. До серйозних конфліктів призводять шкідливі звички у членів подружжя, алкоголізм, наркоманія, схильність до агресії, насильства тощо.
Серед інших причин сімейних конфліктів — недоліки взаємин, низький рівень згуртованості та взаємодопомоги у сім ї.
Сім'я — це мала соціальна група, якій притаманні усі характеристики групового життя. Вона має свою структуру, у неї є свої цілі, вона вступає у стосунки з іншими групами. Вже на початковому етапі шлюбно-сімейного життя часто-густо з'ясовуються розбіжності у поглядах подружжя на спільне життя, непідготовленість молодих до шлюбу. Так, один із членів подружжя намагається підтримувати порядок, тоді як інший не звик до цього в доподружньому житті, один виявляється ощадливим, інший — навпаки. Розбіжності виникають і з приводу лідерства у сім'ї, на кшталт: "Хто в домі хазяїн?" З народженням дітей у подружжя з'являються додаткові функції батька й матері, виконання яких потребує значних фізичних і моральних сил. Особливо складною сімейна адаптація буває, коли хтось з подружжя виховувався у неповній сім'ї або поза сім'єю. Вони важко уявляють роль батька, який був відсутнім у минулій сім'ї, а роль матері, яка сама виховувала дітей, уяв-ляється надто незалежною і самодостатньою.Молоде подружжя незрідка стикається з труднощами, які виникають внаслідок сильної прив'язаності партнерів до своїх батьківських сімей. Теща може сприймати свого зятя як ще одного члена своєї сім'ї або кожна з двох батьківських сімей може намагатися привернути молодят на свій бік. Така ситуація може призвести до конфлікту, особливо в тому разі, якщо із самого початку між сім'ями не встановилися достатньо дружні стосунки. Вірогідність конфлікту збільшується, коли зв'язок із батьківською сім'єю залишається достатньо сильним; поведінка чоловіка і дружини буде значною мірою зумовлюватися їхнім членством у різних групах.
До конфліктів також призводить авторитарний, жорсткий тип стосунків, нерівномірний розподіл господарсько-побутових обов'язків між подружжям, психологічна несумісність, сексуальна дисгармонія та ін. Напруга між подружжям значно посилюється, коли в конфліктні відносини втягуються діти, батьки подружжя та ін. Щасливе життя сім'ї залежить від того, наскільки кожен з подружжя виконує власні рольові функції, витрачаючи значну частину часу й енергії на створення та підтримання сімейного вогнища.
Проте соціальна основа сім'ї як малої соціальної групи полягає не так у схожості чи відмінності між її членами, як у їхній взаємозалежності.
Виходячи з цього К. Левін однією з конфліктогенних сфер сімейного життя вважає "недостатність простору вільного руху". Под-ружня група є відносно невеликою; вона передбачає спільні оселю, стіл та ліжко; вона зачіпає найглибші сфери особистості. Практично кожна дія одного з подружжя так чи інакше позначається на іншому. А це означає кардинальне звуження простору вільного руху. Кохання із зрозумілих причин, зазвичай, буває всеохоплюючим, поширюється на всі сфери життя іншої людини, на її минуле, сьогодення та майбутнє. Воно впливає на усі сфери діяльності, на її успіхи в бізнесі, на її стосунки з оточенням тощо. Навіть коли чоловік (чи дружина) ставиться до тих чи інших аспектів життя свого партнера із зацікавленістю та симпатією, він позбавляє його тим самим певного простору вільного руху [59, с. 228-235].
Самостійну групу причин сімейних суперечок та конфліктів серед подружжя становлять недостатні умови життя. На стосунки в сім'ї вкрай негативно впливає невпорядкований побут, безробіття, нестача фінансів. Частково ці конфлікти пов'язані з нездатністю або небажанням подружжя адаптуватися до нових ринкових відносин, які змушують багатьох людей змінювати професію, місце проживання, соціальний статус тощо. В сучасних умовах, коли молоді сім'ї не мають власного житла, вони змушені проживати в тісних перенаселених квартирах разом з батьками, що часто є конфліктогенним фактором. Окрім труднощів "притирання" один до одного молоде подружжя змушене переживати труднощі адаптації до старшого покоління, яке вже має усталений спосіб життя та власні звички. Усе це негативно позначається на стані сімейного життя.