7.І. ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗОРОАСТРИЗМ.

Іранське високогір’я Календар зороастрійців це обширні простори, бідні на воду і рослинність, біля яких і розташовуються життєві центри племен, що з III тис. до н.е. перейшли до осілого землеробства і скотарства.

На поч. II тис. до н.е. на цю територію проникають індоіранці, арії. Звідси пізніша назва цієї країни Календар зороастрійців Іран, що означає «країна аріїв».

Є припущення, що предками індоіранських племен є протоіндо- іранці - народ, який жив у IV тис. до н.е. десь у південно-східних степах і на схід від Волги. На початку III тис. до н.е. вони поділялися на два народи: індоіранців, які поселилися на півночі Індії, і прото- іранців, які зайняли територію теперішнього північно-східного Ірану.

Є інша версія, за якою прабатьківщиною іранських племен є Центральна Азія. На іранців та індійців ця спільнота поділилася на початку II тис. до н.е.

У І тис. до н.е. на півночі Ірану утвердилися мідійські племена, які у VII ст. до н.е. створили на цій території державу Мідія. Вона швидко зростала і змінювалася і 613-605 рр. до н.е. зруйнувала Ассирію.

У 550 р. до н.е. Мідія втратила свої позиції, зазнавши поразки у війні з підлеглим царством Персидою, влада в країні перейшла до перської династії Ахеменідів. Країну перейменували у Персію. До династії Ахеменідських правителів належали Кір І, Кір II, Кимбіс, Дарій І, Ксеркс та інші.

Світовою державою Персія стає у VI ст. до н.е. Упродовж усього правління династії Ахеменідів Персія веде війни проти повстань серед підкорених народів. Дарій І вів наполегливу роботу для внутрішнього впорядкування держави, створив єдину систему управління імперією, поділив її на сатрапії. У цих сатрапіях було збережено місцеві закони, релігію і культуру.

Після завоювання нових територій і народів перси зберігали традиційні релігії, приносили місцевим богам жертви, брали участь у релігійних церемоніях місцевих храмів, підтримували місцеве жрецтво.

Це було незручно і неефективно. Назрівала потреба в єдиному богові і єдиній релігії.

7.1.1. Історія становлення релігії

Виникнення зороастризму становить предмет тривалих суперечок науковців. Одні вважають, що зороастризм виник спочатку на заході Ірану, в Мідії, і звідти поширився на схід. Це так звана мідійська концепція походження зороастризму. Інші твердять, що зороастризм виник на сході Ірану, в Бактрїі. Ця думка переважає в сучасному сходознавстві. Звідти зороастризм поширився до Мідії, де його підтримували жерці з племені магів.

Так чи інакше, але релігійне вчення, пов’язане з іменем мислителя Заратустри, виникло у У-УІ ст. до н.е. в стародавньому Ірані. Своє учення він начебто отримав шляхом об’явлення. Це перша з так званих релігій об’явлення, тобто релігій, учення яких одержано пророком від єдиного, неповторного Бога. За нею йдуть юдаїзм, християнство й іслам.

Зороастризм виникає в умовах жорстокої боротьби племен схід­ного Ірану за племінну демократію. Тоді й формуються демократичні мотиви зороастризму і він стає ідейною основою народних рухів.

Зороастризм спочатку заперечував усі культи інших народів, утверджуючи лише культ Ахура-Мазди. Але він не міг не увібрати попередню культову традицію. Поступово дозороастрійські божества індоіранських племен знаходять своє місце в зороасгрійському пантеоні богів, дозороастрійська культура вливається в зороастрійські культові тексти.

Аналізуючи так званий «Антидевівський напис Ксеркса», В.В. Струве висловив думку, що Ксеркс здійснив релігійну реформу, усунувши культи місцевих богів-девів, і визнав єдиним богом Ахура- Мазду: «Коли я став царем, була серед країн та, де було заворушення. Потім Ахура-Мазда допоміг мені. З волі Ахура-Мазди цю країну я переміг і поставив її на місце. І серед тих країн була така, де раніше шанували девів. Потім з волі Ахура-Мазди я цей притон девів зруйнував і проголосив: «Девів хай не шанують!».

Інший історик, М.А. Дандамаєв, який вивчав стародавній Іран, вважає, що за Ахеменідів у державі існувало три релігії: перського народу, ахеменідських царів і магів. Перша - комплекс дозороастрій- ських уявлень племінного харакіеру; друга і третя - різні варіанти зороастризму. Якщо ахеменідські царі ховали своїх мерців звичайним чином, то маги виставляли трупи для поїдання тваринам і птахам. Заратустра ще не згадується в ахеменідських написах. Проте вже за Дарія І зороастризм стає державною релігією Ахеменідів.

Дарій І майже в кожному абзаці «Бехістунського напису» каже, що він одержав своє царювання і перемоги від Ахура-Мазди.

Проте й досі існують сумніви, були перші Ахеменіди зороастрій- цями чи ні. Найімовірніше, вони були активними проповідниками в синтезі культур Ірану і Середньої Азії.

Та, незважаючи на все це, зороастризм стає величавою релігією індоіранського народу. В науці збереглися різні назви цієї релігії'.

1. Зороастризм - за іменем легендарного пророка Заратустри, засновника релігії.

2. Маздеїзм - за іменем головного бога - Ахура-Мазди.

3. Релігія Авести. Авеста - священна книга.

4. Мітраїзм - пізніше відгалуження іранської релігії за ім’ям бога Мітри.

5. Вогнепоклонники - за особливою роллю вогню в культовій системі зороастризму.

7.1.2. Життя Заратустри і його віровчення

Існує дуже багато версій існування засновника даного віровчення Заратустри - від цілковитого заперечення до створення фантастичного образу надприродної істоти. Грецький варіант імені пророка звучить як Зороастр, що перекладається як «той, хто приносить жертви зіркам». Заратустра з іранської перекладається як «той, хто володіє старим верблюдом».

Він був, практично, сучасником Лао-Цзи, Будди і Конфуція. Якщо не враховувати легендарного пророка Мойсея, він був першим віровчителем-пророком у релігійній традиції Близького Сходу, тобто там, де розвинуті релігійні системи появилися найшвидше.

Багато дослідників вважають, що життя Заратустри протікало між 1000 і 600 рр. до н.е. Якщо вірити маздеїському переказу, а в ньому вказано дату’ «258 років до Олександра» (Македонського, коли завоювали Персеполь і знищили імперію Ахеменідів, а влада перейшла до рук Дарія І), то Зороастр жив між 628 і 551 рр. до н.е. Це датування пов’язане ще й з особливостями архаїчної мови гой і їх схожістю з ведійськими аналогами. Лінгвістичний аналіз показав, що пророк жив у східній частині Ірану, можливо, в Хорасмії чи Бактрії. Життя його напівлегендарне.

Існує легенда про народження Зороастра. Матерія, з якої мало скластися його тіло, випала на землю разом з краплинками дощу. З неї виросла рослина, яку з’їли дві корови, що належали батькам майбутнього пророка. Матерія перейшла в молоко, яке, змішане з хіомою, випили батьки і поєдналися. Так було зачато Зороастра.

Ще до його народження злі сили, деви, намагалися умертвити його. За три дні до народження Заратустри його рідне село світилося так яскраво, що селяни покинули його. Після повернення вони знайшли немовлятко, яке випромінювало світло. За легендою, Зороастр увійшов у цей світ з усмішкою. Він лишень народився, як на нього знову напали деви, але хлопчик прошепотів священну формулу і деви втекли.

Навчання священства в індоіранці в починалося рано, десь із семи років і було усним, бо вони не знали письма. Дітей навчали основам обрядів і положенням віри, вивчали вірші і мангри. Іранці вважали, що зрілість настає в 15 років. Напевне, тоді Зороастр і став священно­служителем. Пізніше він називав себе васдемна- «посвячений» - той, хто знає божественну комедію».

Відомо, що Зороастр був жонатим. У нього були гри жінки, мав трьох синів і трьох дочок. За іншими джерелами, Зороастр був жонатий і мав двох дочок. Ще за іншими джерелами, Заратустра був жонатий тричі. Дві перші дружини, імена яких невідомі, народили трьох синів і трьох дочок, третя жінка Хвові дітей не мала. Відомі ще й імена двох його дітей. Молодшу доньку звали Пуручиста.

Зороастр не був заможним; в одному із своїх гімнів він просить допомоги і покровительства в Ахура-Мазди: «Я знаю, о Премудрий, чому я безсилий, - у мене мало худоби і людей» (Ясна 46.2).

Зороастр згадує про себе в Гатах як про зоатара, тобто правовір­ного священнослужителя. Він єдиний засновник релігії, який був одночасно і священнослужителем, і пророком. У Молодшій Авесті він називає себе загальним словом для всіх священнослужителів - атаурван. Також він називає себе «мантраном» - тим, хто створює мантри.

Багато часу Зороастр провів у мандрах, шукаючи істини. При цьому він побачив багато насилля, воєн, убивств, крадіжок худоби. Розуміючи своє людське безсилля, Зороастр намагається долучитися до законів справедливості божеств-ахур, коли б усі жили в добрі, спокої і справедливості.

У ЗО років на Зороастра зійшло просвітлення. Якось він брав участь у святкуванні весняного свята. На світанку пішов до річки по воду, щоб приготувати хіому. Коли ж повергався на берег, то перед ним у свіжому повітрі весняного ранку постало видіння: на березі він бачив сяючу істоту, яка назвалася Воху-Мана («Блага думка»).

1) будь чистий серцем;

2) будь правдивим;

3) відмовся від користолюбства.

Він відкрив йому й інші істини, серед яких і те, що джерело зла - це Ариман. Заратустра прохав у бога безсмертя, щоб повідомити ці закони майбутнім поколінням, але бог відмовив йому, бо якби й дав, то той незабаром попросив би смерті.

Лише через десять років Зороастру вдалося навернути в свою віру першого учня - свого двоюрідного брата.

У 42 роки йому вдалося навернути в свою віру царя Віштапсу з династії Ахеменідів. Сталося це після того, як пророк чудом зцілив царевого улюбленого чорного коня. За царем пішли син, дружина, а після них вірні.

Творити чуда Зороастру допомагав Ахура-Мазда, якого пророк постійно відчував і близько десяти разів з ним зустрічався і спілкувався.

Свої вчення Зороастр виклав у Гатах, які написав при дворі царя Віштапси.

Заратустра загинув у 77-річному віці у битві з кочівниками, які напали на державу Віштапси, у якій він жив і проповідував 25 років.

Після тієї битви державу Віштапси, вірогідно, знищили. Члени зороастрійської громади роз’їхалися хто куди; частина, можливо, перебралася до Мідії в Західному Ірані.

7.1.3. Символи зороастризму

У Татах Зороастр виступає швидше пророком, ніж законодавцем. Проте за роки, проведені при дворі Віштапси, він мав створити свою общину, встановити релігійні церемонії і обряди. Мабуть, це ще індо­іранський звичай: одягати на чоловіка при ініціації гпнурочок-мотузку як доказ прийняття його в релігійну общину. Брахмани в Індії носять його через плече. Мотузку зав’язує жрець, і брахман ніколи її не розв’язує, а перекладає на інший бік.

Цей старий індо-іранський обряд Зороастр використав для того, щоб придбати для своїх послідовників особливий знак. Всі зороастрійці, чоловіки і жінки, носять мотузку, як пояс, тричі обвивши поперек і зав’язавши вузлом спереду і ззаду.

Обряд посвячення відбувається в п’ятнадцятирічному віці. Після цього віруючий повинен самостійно зав'язувати і розв’язувати цей пояс упродовж усього життя під час молитви.

Символічне значення цього пояса (по-перському кусті) вдосконалювалося протягом століть і, найімовірніше, з самого початку означало тризначну етику зороастризму. Вони мали об’єднувати і зосереджувати думки людини на основах віри. Кусті зав’язують поверх білої сорочки - судра. До неї завжди має бути пришитий маленький гаманець. Він повинегг нагадувати своєму власнику про те, що людина-зороастр має упродовж усього життя наповнювати його добрими думками, добрими словами, добрими діяннями, щоб забезпечити собі посмертне добре життя на небесах.

7.2.