ЙОГА ЯК ПРАКТИЧНЕ ОЧИЩЕННЯ ДУШІ І ТІЛА

Релігійний зміст в Індії має йога (слово це, власне, означає те ж саме, що й релігія, тобто зв’язок, з’єднання).

Головне у системі йоги - практика і методи, вправи, кінцевий сенс яких полягає у тому, щоб той, хто прагне до мокші навчився стримувати і контролювати свою буденну свідомість, свої почуття, відчуття, свою фізичну і взагалі життєву активність і таким чином виховувати в собі особливу надчуттєву свідомість, вже підготовлену до зустрічі з Пурушою, яка в рамках цієї системи називається Ітварою.

Комплекс практичних вправ і методів у системі йоги досить складний. Для оволодіння ним потрібні витримка, наполегливість, аскетична дисципліна, жорсткий самоконтроль, постійні тренування, вміння поставити весь свій організм, навіть його фізіологічні функції, під начало вольових імпульсів, заснованих на складній психотехніці, Уся система самопідготовки і тренування поділяється на 8 методів, етапів:

/. Утримання (яма). Бути стриманим в усьому, вміти самообме- житись у їжі, в життєвих зручностях, і тим більше в пристрастях - утримання статевого інстинкту попереджає витрату життєвої сили, нервової енергії і сприяє зосередженості, стриманості. Виконувати принцип ахімси, тобто не робити шкоди живому.

2. Виконання приписів (ніяма). Тут на перший план виходить згаданий вже принцип ахімси, тобто відмова від вбивства і нанесення шкоди всьому живому, який у другій половині І тисячоліття до н.е. активно витіснив давню практику кривавих жертвоприношень. Але не лише вбивство - будь-яке нанесення шкоди, навіть словом, засуджувалось. Виконувати приписи означало досягти повної гармонії поведінки, думок, слів.

3. Вправи для тіла (асана). На цьому етапі потрібно вивчати різноманітні пози, які забезпечують зосередженість, загартовування тіла, навчитися володіти ними. Слід зауважити, що все це вело до фізичного загартовування організму - йоги зазвичай не схильні до захворювань, їх організм довго не старіє.

4. Дисципліна дихання (пранаяма). Завдання полягає у тому, щоб досягнути рівномірного, повільного і глибокого дихання, навчитися володіти диханням, затримувати його без шкоди для організму. Майстри йоги, як відомо, чимало досягали на цьому шляху: цілком достовірні описи тимчасового поховання йогів, залишення їх без повітря, закриття в скляній труні на багато днів і навіть тижнів, доведення до майже бездиханного стану із ледве відчутним пульсом і подальшим воскресінням.

5. Дисципліна відчуттів (пратяхара) - остання з підготовчих стадій, суть якої полягає в умінні відключати свої органи відчутгя, не реагувати на зовнішні подразнення. Оголений йог на сніжних верши­нах Гімалаїв не повинен відчувати холоду і нсзручностей, його рот, очі і вуха не мають відчувати смаку, бачити і чути, коли він цього бажає.

6. Дисципліна розуму (дхарана). На цій стадії вже достатньо підготовлений йог повинен оволодіти мистецтвом регуляції власної свідомості, вміти зосереджувати свої думки на вибраному предметі чи об’єкті (чи то його частина тіла, чи абстрактний вигляд божества). Це вже перший крок до стану вищої святості, злиття з Абсолютом.

7. Споглядання (дхиана) - другий крок на цьому шляху. Зосере­джена на одному думка все більше заглиблюється, стає все більш «відверненою», ірраціональною і в ідеалі доходить до пізнання реаль­ної першооснови того ілюзорного феномену, на якому зосереджена думка.

8. Транс і екстаз (самадха) - остання стадія. Якщо дхиана досягає мети і той, хто споглядає, доходить до стану трансу, абсолютного внугрішнього духовного екстазу, то його духовне «Я», його Пуруша вивільняється. Стан самадхи веде до кінцевої мети всіх зусиль йоги - до вивільнення, ДО МОКШІ.

Саме в цьому, а не в демонстрації своїх чарівних можливостей, не в здивуванні звичайних людей сенс усієї діяльності йоги. Йог зазвичай не намагається робити щось для демонстрації. Навпаки, він уникає цього, бо це веде до втрати його сил і потенцій, перешкоджає йому на шляху до мети.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

БРАХМАН - певна категорія жерців, котрі створювали вищу варну, а потім касту в індійському суспільстві.

МАНТРИ (санскр.)- вірші з ведичних текстів, які використову­ються як заклинання і чарівні формули.

ВАРНАШРАМА (санскр.) - ведична система, яка розчленовує суспільство на чотири класи (варни) згідно з якостями і родом занять людини на чотири ступені духовного життя (ашрами). Варнашрама дозволяє людині, яка її дотримується, усвідомити свою духовну сутність.

ЙОГА (санскр. - з ’єднання, роздум, споглядання) - в індійській традиції один з шести ортодоксальних напрямів, який розробив систему послідовного очищення і просвітлення розуму, а також комплекс практичних вправ для досягнення стану «звільнення» душі від «пут» матерії, тіла. Витоки йоги сягають ведичної ідеї про можливість людини через специфічну аскетичну практику оволодіти не притаманними їй надприродними здібностями.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ І ЗАПИТАННЯ

- Де і коли була зафіксована кастова структура суспільства?

- У чому полягають особливості віровчення і культу в брахманізмі?

- Розкрийте зміст вчення про дхарму, сансару.

- Чому джайнізм розглядають як опозицію брахманізму?

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

Брахманізм: особливості віровчення і культу.

ЛІТЕРАТУРА

Авдиев В.И. История древнего Востока. - М., 1953.

Ахтарваведа. -М., 1989.

Бонгарл-Лсвин Г.М.. Ильин С.Ф. Индия в древности. - М.. 1969.

Бонгардт-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация. Фило­софия, наука, религия. - М., 1990.

Васильев В.С. История религий Востока. - М., 1983.

Индийская философия. Тексты. - М., 1981.

Костюченко В.С. Классическая веданта и неоведантизм. - М., 1983.

Литература древней Индии. / Всемирная галерея. - СПб., 1994.

Пандей Р.Б. Древнеиндийские домашние обряды (обычаи). - М., 1982.

Ригведа. - М., 1989.

Токарев С.А. Религии в истории народов мира. - М., 1964. Томас II. Легенды, мифы и эпос Древней Индии. - СПб., 2000. Упанишады. В 3-х т. / Пер. А.Я. Сыркина. - М., 1991.