Аналіз балансу банку

1) метод порівняння, який дає змогу визначити причини й рівень ди- намічних змін та відхилень за статтями на ліквідність банку і при- бутковість його операцій, а також визначити резерви підвищення дохідності останніх;

2) метод групування.

розібратись у суті аналізованих явищ і процесів;

3) метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний вза- ємозв’язок між різними статтями, розділами чи групами статей ба- лансу;

4) графічний метод, який дає змогу візуально оцінити динаміку окре-

мих показників і структурні зміни.

Рейтинговий підхід припускає розробку системи значень показ- ників для оцінки фінансового стану банку. Ця система включає кілька рівнів (груп, категорій) фінансового стану банків. Кінцевим результа- том оцінки є віднесення аналізованого банку до тієї або іншої групи. У світовій практиці існує три основні методи побудови рейтингу: но- мерний, бальний і індексний.

У складанні рейтингів виділяються два основні підходи:

• експертний;

• бухгалтерський.

Вони розрізняються залежно від складу оцінюваної інформації:

• експертна оцінка дається на основі досвіду і кваліфікації фахівців із будь-якої доступної інформації й аналізу як кількісних, так і які- сних параметрів;

• бухгалтерська оцінка дається винятково на основі офіційної фінан-

сової звітності банку й аналізу тільки кількісних показників.

У побудові підсумкового списку (рейтингу) виділяються два ос-

новні способи:

• складання єдиного рейтингу, ранжируваного за загальним балом;

• складання категорій рейтингу, всередині яких банки ранжуються за алфавітом.