Управління фінансовими ризиками

Будь-яке перспективне управлінське рішення характеризується невизначеністю, під якою розуміється стан неоднозначності розвитку визначених подій у майбутньому. Невизначеність - це об'єктивне явище, що присутнє будь-якому виду підприємницької діяльності, ускладнює її, але з, іншої сторони, при грамотному використанні, на невизначеності можна одержувати визначені виграші.

Ризик зниження фінансової стійкості генерується недосконалою структурою капіталу, у якій занадто висока частка позикових засобів, не компенсована відповідною віддачею, тобто при негативному значенні ефекту фінансового важеля. Цей ризик генерує погрозу банкрутства.

Ризик виникнення неплатоспроможності підприємства, обумовлений зниженням рівня ліквідності оборотних активів. А це відбувається, якщо збільшується частка виробничих запасів і дебіторської заборгованості в структурі оборотних коштів. Цей вид ризику по фінансових наслідках також відноситься до найбільш небезпечних.

Інвестиційний ризик характеризує можливість виникнення фінансових втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства.

Ризик здійснення реальних інвестицій зв'язаний з можливістю не одержати бажаної віддачі від капітальних вкладень. Цей ризик по класифікації В.П.Савчука [35] містить у собі:

виробничий ризик, зв'язаний з можливістю невиконання фірмою своїх зобов'язань стосовно замовника, а також із ймовірним невиконанням зобов'язань постачальниками ресурсів і проектною організацією, підрядчиком, що виконує будівельно-монтажні роботи;

фінансовий ризик, зв'язаний з використанням позикових засобів для фінансування діяльності фірми і реалізації інвестиційного проекту;

інвестиційний ризик, що обумовлений можливим знецінюванням інвестиційно-фінансового портфеля, що складається як із власних, так і придбаних цінних паперів;

ринковий ризик, що виникає в зв'язку з непередбачуваністю коливань ринкових процентних ставок на фондовому ринку і курсів валют.

Ризики при фінансовому інвестуванні можуть бути обумовлені невдалим здійсненням прямих і портфельних інвестицій. При прямому інвестуванні підприємство може не одержати очікуваний доход у зв'язку з помилками у визначенні інвестиційної привабливості асоційованого підприємства, або в зв'язку зі зменшенням прибутку, одержуваного їм.

Ризик портфеля цінних паперів — це імовірність виникнення втрат інвестором викликаних інвестиціями у фондовий портфель, а також операціями по залученню фінансових ресурсів для його створення. Такий ризик може утворюватися через неправильний підбор складу цінних паперів у портфелі. Цінні папери можуть бути куплені чи продані в невідповідний час, що неминуче спричиняє втрати для інвестора. Наприклад, сезонні коливання курсів і прибутковості цінних паперів підприємств торгівлі та переробних підприємств сільського господарства. Завжди існує ризик законодавчих змін, що виникає в зв'язку з перереєстрацією акціонерного товариства, одержанням ліцензії на право здійснення операцій з цінними паперами, що викликає додаткові витрати в емітента й інвестора. Можливі втрати прибутковості через коректування оподатковування операцій з цінними паперами. Ризик ліквідності утвориться при реалізації цінних паперів за курсом нижче номінальної вартості.

У практиці закордонних акціонерних компаній широко використовується бе- та-коефіцієнт (β), що характеризує зміну курсу конкретного цінного папера (акції) стосовно динаміки зведеного індексу усього фондового ринку. Він розраховується по наступній формулі:

P = (ά · Xm): γ, (7.4)

де ά — кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів і середнім рівнем прибутковості фондових інструментів у цілому; Хцп — середньоквад- ратичне відхилення рівня прибутковості по індивідуальному виді цінних паперів; γ — середньоквадратичне відхилення рівня прибутковості фондових інструментів на ринку в цілому в розглянутому періоді.

Рівень ризику окремих видів цінних паперів установлюється на основі наступних значень бета-коефіцієнта: β = 1 — рівень систематичного ризику цінного папера — середній; β > 1 — рівень ризику — високий; β < 1 — рівень ризику — низький.

Інфляційний ризик характеризується ймовірністю зменшення реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції. Цей вид ризику в умовах ринкової економіки присутній завжди і супроводжує практично усі фінансові операції підприємства. Враховується при розрахунку прибутковості цінних паперів.

Зміна кон’юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання приведе до росту чи зниження пропозиції вільних грошових ресурсів. Цей вплив має випадкову природу і приводить до непередбаченої зміни процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Для підприємства, як емітента, кредитора, так і інвестора - це явище утворить процентний ризик, що може бути позитивним і негативним і приводити до збільшення, або втраті прибутковості фінансових операцій.

Природно, що підприємствам, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність (які імпортують сировину, матеріали і напівфабрикати і експортують готову продукцію) необхідно враховувати валютний ризик, що виявляється в можливому зменшенні чи збільшенні доходів у результаті непередбачених коливань обмінного курсу іноземної валюти.

Депозитний ризик відбиває можливість неповернення депозитних внесків (непогашення депозитних сертифікатів) у випадку банкрутства комерційного банку. Імовірність виникнення такого ризику незначна, але як показує практика, випадки реалізації депозитного ризику зустрічаються не тільки в нашій країні, але й у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Формою прояву кредитного ризику є імовірність неплатежу чи несвоєчасного розрахунку за відпущену підприємством у кредит готову продукцію.

Податковий ризик існує в будь-якій державі, тому що завжди є імовірність уведення нових видів податків і зборів, збільшення ставок діючих податків і зборів, зміни термінів і умов здійснення окремих податкових платежів. Можуть бути скасовані діючі податкові пільги для визначених видів господарської діяльності підприємства. Великі податкові зміни деякою мірою передбачувані і можуть бути скомпенсовані зміною цін, ставок, тарифів.

Структурний ризик обумовлений високою питомою вагою постійних витрат у загальній їх сумі. Якщо падає обсяг реалізації, то діє ефект операційного важеля і підприємство втрачає частку прибутку чи переходить у зону збитковості.

В умовах ринкової економіки, коли підприємствам надана для здійснення комерційної діяльності необхідна ступінь самостійності в прийнятті рішень, завжди існує імовірність економічного шахрайства, що виявляється криміногенним ризиком. Наприклад, фіктивне банкрутство; підробка документів, що забезпечує незаконне присвоєння сторонніми особами і персоналом підприємства грошових і інших активів. При інвестиційному проектуванні цей вид ризику виділяється в окрему категорію, щоб завчасно оцінити можливі втрати.

Критерієм управління ризиками є їх мінімізація. Для цього необхідно установити перелік можливих ризиків для даної фінансової інвестиції, кількісно оцінити їх і розробити стратегію і тактику управління ризиками з доведенням до конкретних виконавців з метою нейтралізації максимально можливої кількості ризиків. Необхідно також оцінити витрати, що понесе підприємство, займаючись цією роботою. Якщо витрати будуть вище ризикових втрат (а тут також можна визначити коефіцієнти ефективності), то видимо потрібно просто організувати систему обліку проявів ризику при проведенні фінансових операцій.

Основними інструментами нейтралізації ризиків є такі як формування резервів, що відбиваються в першому розділі пасиву балансу, диверсифікованість ризиків при проведенні портфельних операцій, коли ризики розподіляються на велику кількість різних фондових і не фондових інструментів, хеджирування, страхування ризиків за допомогою залучення страхових компаній.

Процедура хеджирування дозволяє застрахуватися від несприятливих змін цін по контрактах на покупку (продаж) товарних ресурсів, цінних паперів чи валютних цінностей.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, що свідчить про зобов'язання продати (купити) відповідну кількість базового активу (товарів, цінних паперів чи валюти) у визначений час у майбутньому за ціною, зафіксованою в контракті під час його укладання. Форвардний контракт — двостороння угода в стандартній формі, що свідчить про зобов'язання придбати (продати) відповідну кількість базового активу (товарів, цінних паперів, валюти) у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни під час укладання контракту. Наприклад, форвардні (термінові) угоди по покупці чи продажу валюти дозволяють зафіксувати майбутній обмінний курс і тим самим застрахуватися від його непередбаченої несприятливої зміни.

Опціон — стандартний документ, що закріплює право (а не зобов'язання, як при укладенні ф'ючерсних і форвардних контрактів) його власника на придбання (опціон на покупку) чи продаж (опціон на продаж) у зазначений термін визначеної кількості відповідного активу по зафіксованій в опціоні ціні. Особливість застосування опціону в тім, що він може відмовитися від нього, утрачаючи при

цьому тільки премію (ціну, сплачену за опціон), що складає, як правило, невелику частку ціни базового активу, на який випущений опціон.

Наприклад, валютний опціон надає право його покупцю (власнику) купити чи продати визначену кількість однієї валюти в обмін на іншу по зафіксованому в контракті курсу на визначену дату в майбутньому (європейський опціон) чи протягом визначеного періоду (опціон американського типу). Якщо ж у момент закінчення терміну європейського опціону чи протягом терміну американського оп- ціону курс валюти, що купується (продається) буде більш вигідним, його власник може відмовитися від реалізації опціону і купити/продати валюту по цьому більш вигідному курсу [44, 29].