Політика доходів населення
Засобом подолання нерівності і бідності виступає державна політика доходів. Вона здійснюється за двома основними напрямами:
1) регулювання доходів населення;
2) перерозподіл доходів через державний бюджет.
Політика у сфері регулювання доходів населення є одним із найголовніших елементів управління соціально-економічним розвитком будь-якої країни. В процесі розробки такої політики враховуються поточні оцінки і прогнозування рівнів, динаміки і структури доходів населення.
Державне регулювання доходів - це система заходів і норм законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, що здійснюється державою і громадськими організаціями з метою стабілізації доходів населення, сприяння їхньому зростанню в умовах змінювання соціально- економічного стану розвитку суспільства. Політика у сфері регулювання доходів спрямована на створення умов, які сприяють нормальному відтворенню і розвитку робочої сили.
Практика регулювання доходів передбачає:
встановлення гарантованого рівня мінімальної заробітної плати, що має велике значення для таких категорій населення, як низько кваліфіковані робітники, а також часто використовується як вихідна база для визначення оплати праці більш високих категорій працівників, різних премій і доплат;
регулювання в ряді випадків верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати з метою зниження витрат виробництва і на цій основі стримування інфляції, зростання інвестицій і підвищення конкурентоспроможності національної продукції;
індексація грошових доходів населення, що знецінюються під впливом інфляції, тобто збільшення номінальних доходів залежно від зростання цін. Індексація може здійснюватися як на рівні держави, так і на рівні суб'єктів господарювання, якщо вона включена в колективний договір, а також проводитися диференційовано залежно від величини доходів.
Якщо розглянути державну політику доходів порівняно з державним регулюванням, то можна констатувати, що вона ширше за державне регулювання, оскільки ґрунтується і на принципі невтручання держави (принцип економічного лібералізму).
Але в сучасних умовах неможливо цілком виключити втручання держави в соціально-економічні процеси, тому що ринковий розподіл за своєю природою не є справедливим. Ринкові умови не сприяють одержанню кожному громадянину доходу, що забезпечував би гідне життя незалежно від результатів його економічної діяльності. Тому є об'єктивною необхідність державного втручання, тобто використання другого напряму державної політики доходів, а саме - перерозподілу доходів через державний бюджет.
Перерозподіл доходів через держбюджет здійснюється використовуючи диференційоване оподатковування різних груп одержувачів доходів і соціальних виплат. Також шляхом розподілення вирішуються такі задачі, як підвищення доходів малозабезпечених верств населення, усунення диспропорцій, пов'язаних з різнорідністю виробничих факторів (земля, капітал, праця, підприємницька здатність), регулювання зайнятості, зниження соціальної напруженості в суспільстві.
Серед основних принципів, на яких будується політика доходів є: соціальна справедливість; соціальне партнерство; індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище (самозахист населення); право на працю і гідну її винагороду; право на професійні об'єднання; економічна доцільність та ін. Зазначені принципи реалізуються з використанням визначених методів та засобів, провадиться вибір найважливіших цілей при обмежених засобах, але реалізуються вони лише частково.
Державна політика регулювання доходів населення охоплює цілу низку аспектів, зокрема:
проблему формування первинних доходів населення (грошових і натуральних), яка залежить від ефективності політики держави у сфері соціально-економічного розвитку країни в цілому;
механізм розподілу і перерозподілу доходів через базу фінансово- економічних важелів, що впливають на рівень доходів усіх секторів економіки і на сукупний попит і пропозицію;
проблему формування кінцевих доходів населення, сукупного споживчого попиту на товари та послуги, кінцеве використання доходів на споживання і нагромадження.
Якщо державна політика регулювання доходів населення містить дії всього комплексу цих аспектів, вона вважається ефективною.
Виходячи з цього, можна сформувати низку пріоритетних напрямів регулювання доходів населення.
У системі оподаткування:
збільшення розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян; використання визначених пільг з оподаткування доходів населення; встановлення прогресивних ставок оподаткування доходів населення; встановлення контролю за дотриманням законодавства у сфері оподаткування доходів населення.
У системі оплати праці:
удосконалення та перегляд методики розрахунків розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму;
упровадження погодинної оплати праці;
дотримання оптимальної відповідності в оплаті праці професійно- кваліфікованих працівників бюджетної сфери.
У системі пенсійного забезпечення та соціальній сфері: контроль за використання пенсійних коштів;
перегляд встановлених обґрунтованих розмірів внесків у фонд пенсійного страхування;
здійснення відповідного нагляду за дотриманням законодавства у сфері пенсійного забезпечення;
удосконалення механізму надання соціальної допомоги.
Разом з тим, найактуальнішим питанням у сучасній економіці України є забезпечення ефективного використання дедалі більшого обсягу бюджетних коштів шляхом їх адресного спрямування насамперед найменш захищеним верствам населення. У світовій практиці вироблено чимало ринкових механізмів державного регулювання доходів населення. Але основною проблемою перерозподілу доходів залишається визначення глибини державного втручання в економіку. В процесі формування механізму регулювання реального рівня доходів населення важливим є передбачення регламентації припустимих пропорцій між доходами різних соціальних груп для забезпечення рівня доходу громадян з фіксованим доходом.
2.4.
Еще по теме Політика доходів населення:
- Мета - розкриття сутності доходів населення та бюджету споживача; аналіз основних напрямів удосконалення політики доходів і витрат населення країни в умовах стабілізації соціально-економічного розвитку та інтеграції України в світове господарство.
- Особливості політики доходів та якість життя населення
- Структура доходів населення
- Державне регулювання доходів населення у різних країнах
- 73. Диференціація доходів населення.
- 50*. Об’єктивні основи формування доходів населення.
- Зміст га значення фінансової політики як складової частини економічної політики держави
- Соціальна політика як складова внутрішньої політики держави
- 15.1. Спільна зовнішня політика та політика безпеки Європейського Союзу
- 83. Фін с-ма і політика.Фіскальна політика.
- Як провадиться спільна політика Обов’язок лояльності й співпраця: втілення європейської політики з боку держав-членів
- Мета - аналіз моделей соціальної політики, дослідження її сутності та основних аспектів здійснення; формування в студентів знань щодо основних напрямів розвитку соціальної політики в Україні
- Політика, її сутність та зміст. Політика і економіка. Первинний та вторинний розподіл ресурсів. Поняття політичної еліти. Легітимність політичної влади
- 3.2. ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ПЛАНІВ
- Мета - розкриття сутності понять рівня і якості життя населення та процедури їх оцінювання за допомогою кількісних і якісних показників; аналіз якості життя населення в різних країнах.
- Тема 6. Структура населения . Моделирование возрастно-половой структуры населения России
- Проблема рівномірного розподілу доходів у державі
- 40. Податок з доходів фізичних осіб.