Бюджет споживача

Як відомо, вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету. Бюджет споживача є тією кількістю грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу [36, с.

Рішення споживачів лежать в основі формування ринкового попиту. Отже, модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання, що включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності. Обмеженням споживача є всі ті обставини, які не дозволяють споживачеві отримати все, що забажається. Найбільш важливими з них є ціни на товари та послуги, а також дохід споживача. Вибір - це прийняття та реалізація рішення споживачем щодо обсягу і структури набору благ за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Споживчий бюджет є сукупністю товарів і послуг, що необхідні для задоволення першочергових потреб людини. Існують два види споживчого бюджету: фізіологічний та соціальний.

Фізіологічний бюджет містить товари для задоволення фізіоло­гічних (базових) потреб людини як біологічної істоти. До складу соціального бюджету належить фізіологічний бюджет та витрати на податки та інші обов'язкові платежі.

Також споживчий бюджет доцільно розглядати як вартісну оцінку контрольного набору прожиткового мінімуму, а також всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі. Одним з критеріїв рівня грошових доходів є відповідність цих доходів прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум - це показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ і послуг на мінімальному рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально- демографічних груп населення. Прожитковий мінімум є вартісною величиною набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, які необхідні для нормального функціонування організму людини для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум необхідно застосовувати в таких випадках:

з метою загальної оцінки рівня життя населення в Україні; для встановлення розмірів та мінімальної пенсії за віком;

для правильності визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги при безробітті, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України та законів України;

з метою визначення права на призначення соціальної допомоги;

для визначення державних соціальних гарантій та стандартів обслуговування у сферах охорони здоров'я, освіти, соціального обслу­говування;

для встановлення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

з метою формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Мінімальні розміри оплати праці, згідно з нормами міжнародного права, а також пенсії за віком, стипендії та інші соціальні допомоги й компенсаційні виплати мають орієнтуватися на розмір прожиткового мінімуму. Бюджет прожиткового мінімуму - це вартісна оцінка прожиткового мінімуму у натуральному вигляді, що також включає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі [36, с. 45].

Величина вартості прожиткового мінімуму для працездатного населення є інструментом державної соціальної політики. Цей показник використовується як орієнтир при регулюванні доходів і витрат різних груп населення, для регулювання розмірів заробітної плати, а також для контролю за міжгалузевим підвищенням заробітної плати. Також вартість прожиткового мінімуму враховується при оцінці матеріальних і фінан­сових ресурсів, що необхідні для реалізації соціальних програм на різних рівнях.

В Україні існують розроблені методичні підходи до розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними на законодавчому рівні виз­начаються склад і вартісна величина "споживчого кошика" на продукти харчування, а також витрати на житлово-комунальні послуги, непродо­вольчі товари, транспортні послуги, ліки, предмети побуту, в тому числі й довготривалого користування, задоволення в установлених межах культурних потреб тощо. Вартісна величина "споживчого кошика" розраховується на підставі науково обґрунтованих норм і нормативів з урахуванням національних особливостей. Мінімальні норми споживання та розраховані на їхній основі "споживчі кошики", структура прожиткового мінімуму періодично повинні уточнюватися та переглядатися. Вартісна оцінка "споживчих кошиків" формується з використанням відповідних цін і тарифів.

2.3.