3.2. ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ПЛАНІВ

Планування доходів та витрат у банку базується на використанні трьох основних систем:

1) стратегічне планування доходів та витрат банку;

2) поточне планування доходів та витрат банку;

3) оперативне планування доходів та витрат банку.

Кожній з цих систем планування властиві свої форми реалізації

результатів (табл.

Таблиця 3.2

Системи планування доходів та витрат банку і форми реалізації результатів планування

Системи планування Форми реалізації планування Період планування

Стратегічне планування Розробка політики формування доходів та використан-

ня витрат банку (політики управління доходами та витратами)

до 3-х років Поточне планування Розробка поточних фінансових планів за основними аспектами формування доходів та здійснення витрат

1 рік

Оперативне планування Розробка і доведення до виконавців бюджетів за основними питаннями формування доходів та здійснення витрат

місяць,

квартал

У загальному вигляді планування доходів та витрат наведене на рис. 3.1.

Планування доходів банку підпорядковане головній меті політи-

ки управління прибутком банку та забезпечується комплексом дій з проведення розрахунків доходів у майбутньому періоді. Основними вихідними передумовами планування доходів банку є програма, яка визначає обсяги та склад наданих послуг на майбутній період, а також сума доходів, яка забезпечить умови ефективного розвитку банку в плановому періоді; розроблена цінова політика банку.

Аналіз доходів банку в передплановому періоді спрямований на пошук можливостей збільшення доходів, забезпечення планових роз- рахунків їх необхідними інформативними показниками. В процесі здійснення такого аналізу вивчається:

а) динаміка загальної суми доходів банку в передплановому періоді.

Після цінового співставлення показників, що аналізуються, визна-

чаються темпи зміни загальної суми доходів банку за етапами звіт-

ного періоду як середня геометрична величина;

б) рівномірність формування доходу банку.

рівномірності використовуються показники середньоквадратично-

го відхилення цих доходів та коефіцієнта їх варіації;

в) співставлення чистого та валового доходів банку за період, що ана-

лізується. Для цього розраховується та аналізується в динаміці ко-

ефіцієнт чистого доходу;

г) основні фактори, які впливають на зміну суми доходів банку в пла-

новому періоді. В складі цих факторів основну увагу в процесі ана- лізу необхідно спрямувати на зміну обсягів реалізації банківських послуг, зміну рівня цін на послуги та ін.

ПРОЦЕС ПЛАНУВАННЯ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ БАНКУ

ПЛАНУВАННЯ ДОХОДІВ

ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ

Аналіз доходів банку

в передплановому періоді:

- дінаміка доходів;

- рівень формування доходів;

- співставлення чистих та валових доходів;

- визначення факторів впливу на доходи

Прогнозування кон’юнктури ринку:

- поточні спостереження за активністю ринку;

- оцінювання кон’юнктури ринку

Розрахунок планової суми доходів:

- план надання послуг;

- ціни на послуги

Система заходів щодо виконання планів:

- використання цінової політики;

- використання сприятливої кон’юнктури;

- нормативи оплати праці;

- розвиток мережі філій

Аналіз витрат

в передплановому періоді:

- рівень витрат;

- фактори впливу на витрати

Прогнозування зміни факторів впливу на витрати:

- зміна обсягу наданих послуг;

- зміна ціни послуг;

- зміна оплати праці

Підготовка бази для планування:

- план надання послуг;

-- план витрат на будівництво;

- нормативи оплати праці;

- визначення планової собівартості

Розрахунок планової суми витрат:

- витрати на оплату ресурсів;

- витрати на забезпечення функціонування банку

Система заходів щодо виконання планів:

- мінімізація витрат;

- оптимізація витрат

Рис. 3.1. Механізм планування доходів та витрат банку

Результати аналізу дозволять виявити основні тенденції розви- тку доходу банку та врахувати їх в процесі здійснення планових розрахунків.

Другим етапом планування є оцінка та прогнозування кон’юнктури ринку банківських продуктів.

Ступінь активності ринку банківських послуг визначається рин- ковою кон’юнктурою, тобто формою прояву на ринку банківських по- слуг системи факторів, що визначають співвідношення обсягів попиту та пропозиції, рівня цін та конкуренції.

Вивчення кон’юнктури ринку банківських продуктів в процесі управління доходами банку складається з таких етапів:

а) поточне спостереження за ринковою активністю. Проводиться на се- гментах ринку, в яких банк здійснює свою діяльність, пов’язану з отриманням доходів. Поточне спостереження за станом ринку по- требує формування системи показників, які б характеризували його сегменти. Серед цих показників особлива увага приділяється динамі- ці попиту та пропозиції, зміні рівня цін, зміні кількості конкурентів;

б) оцінка поточної кон’юнктури ринку банківських послуг. Здійсню- ється в процесі аналізу, основна мета якого полягає у виявленні особливостей конкретних сегментів ринку та змін, які виникають на них в момент спостереження у порівнянні з минулим періодом.

Аналіз кон’юнктури ринку здійснюється у два етапи. На першому проводиться розрахунок системи показників, які характеризують по- точну ринкову кон’юнктуру. До таких показників відносяться: загаль-

ний обсяг реалізації даного виду продукту чи послуги; рівень задово-

лення попиту; темпи зростання цін на банківські продукти.

На другому етапі аналізу визначаються передумови зміни поточ- ної кон’юнктурної стадії даного сегмента ринку банківських продук- тів. Ці зміни за багатьма видами послуг пов’язані із сезонністю, наприклад, кредитування сільськогосподарського сектора, попит на споживчі кредити;

в) прогнозування кон’юнктури ринку банківських послуг.

метод базується на вивченні факторів впливу на попит, пропозицію,

ціну і конкуренцію та визначенні можливого відхилення цих фак- торів в майбутньому періоді. Трендовий метод базується на поши- ренні виявленої тенденції при проведенні оцінки ринку банківсь- ких продуктів на майбутній період.

З урахуванням результатів прогнозування ринкової кон’юнктури здійснюються планові розрахунки доходу банку на майбутній період.

На третьому етапі відбувається розрахунок планової суми різних видів доходів. Ці розрахунки здійснюються на основі використання розробленої програми надання послуг і здійснення банківських опера- цій у майбутньому періоді з врахуванням цінової політики банку.

Четвертий етап передбачає розробку системи заходів щодо забез- печення виконання плану доходів. Система цих заходів розробляється за такими напрямками:

а) ефективна реалізація розробленої цінової політики;

б) використання сприятливої кон`юнктури ринку;

в) покращення рівня обслуговування клієнтів;

г) інтенсифікація рекламної та інформаційної діяльності;

д) розвиток мережі філій і відділень та інші заходи.

Для досягнення головної мети банку – отримання прибутку – пла- нування доходів для визначення планового розміру фінансового резуль- тату на майбутній період недостатньо. Необхідно здійснювати плану- вання витрат, розробляти заходи щодо управління ними з метою ефективної діяльності установи. Основою управління витратами в банку є їх планування. Для цього встановлюються суми та склад витрат банку в плановому періоді за структурними підрозділами та в цілому у банку.

Перший етап планування витрат передбачає проведення їх аналі-

зу в передплановому періоді.

в передплановому періоді, встановлення розмірів відхилення фактич-

них показників від планових, з’ясування основних причин відхилення.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загальної суми та рівня витрат в передплановому періоді, визначаються темпи зміни цих показників, розраховуються показники абсолютного та відносно- го відхилення від минулого періоду. На другій стадії аналізу розгля- даються показники, що характеризують динаміку окремих статей ви- трат. Аналіз доповнюється розглядом показників динаміки питомої ваги окремих статей витрат в загальному обсязі. На третій стадії розглядається рівень виконання планової собівартості банківських по- слуг. Результати цього розгляду необхідні для коригування планів на- дання послуг та рівня цін. На четвертій стадії аналізу визначається

вплив факторів, які зумовили зміни у витратах банку. Такий аналіз проводиться по банку в цілому та в розрізі центрів відповідальності.

На другому етапі планування витрат здійснюється підготовка не- обхідної вихідної бази для планування, яка складається з плану на- дання послуг та проведення операцій, плану витрат на будівництво в плановому періоді, нормативів оплати праці, результатів аналізу, що проводився в передплановому періоді та ін.

На третьому етапі прогнозуються зміни основних факторів, які впливають на обсяги та структуру витрат у банку. До факторів, що по- требують врахування при плануванні витрат, відносяться: зміни обся- гів наданих послуг та проведених операцій; зміни цін на послуги; змі- ни в оплаті праці банківського персоналу; інші фактори, які впливають на обсяг та рівень витрат банку.

Формування планової собівартості на різні види наданих банків-

ських продуктів відбувається на четвертому етапі. Розрахунки, пов’язані з розробкою планової собівартості, здійснюються в розрізі статей витрат. Перелік одиниць банківських продуктів, на які здійс- нюється розрахунок собівартості, банк складає самостійно з ураху- ванням цілей та завдань тарифної політики.

Згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і звітності собівартість – це сума сплачених грошових коштів чи їх ек- вівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення [57].

Згідно з ДСТУ 2962-94 собівартість продукції – це грошове ви- раження витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом і реалізаці- єю продукції [58].

Залежно від складу витрат, що включаються до розрахунку, нау-

ковці виділяють декілька видів собівартості банківського продукту, що традиційно застосовується при формуванні собівартості промис- лових продуктів – технологічну, виробничу, внутрішню і повну (дода- ток Б).

Технологічна собівартість банківського продукту включає витра- ти структурного підрозділу банку, який відповідає за створення дано- го продукту.

Виробнича собівартість продукту включає технологічну собівар- тість і витрати, пов’язані із забезпеченням і обслуговуванням вироб- ництва даного продукту.

Виробнича собівартість банківського продукту і загальнобанків- ські витрати, розподілені на даний продукт, складають внутрішню собівартість банківського продукту.

Повна собівартість продуктів банку складається з внутрішньої собівартості, процентних, трансфертних та інших витрат банку на да- ний продукт.

У свою чергу калькулювання – це процес визначення собівартості певного об’єкта витрат. Об’єктом витрат є предмет або сегмент діяльно- сті, що потребує окремого вимірювання витрат, пов’язаних з ним [59].

Сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво, а також економічних розрахунків для визначення собівартості проду- кції, робіт і послуг являє собою метод калькуляції.

Класифікація методів калькуляції подана на рис.

Калькуляція собівартості

Локалізація за базовими параметрами

Повний костінг

Стандарт-костінг

Собівартість на основі АВС Директ-костінг

Гнучке планування

накладних витрат

Рис. 3.2. Методи розрахунку собівартості

Сутність даного опису полягає в тому, щоб обрати один з двох підходів, розташованих на одному рівні. Як ознаки класифікації роз- глядаються такі положення:

• яким чином будуть розподілятися непрямі (накладні) витрати за видами продуктів та (або) напрямками діяльності (метод на основі базових показників чи АВС-метод);

• який період обрати для віднесення виробничих накладних витрат на собівартість продукту: період, коли понесені витрати, чи період, в якому реалізується продукт (метод повних витрат та директ- костінг);

• обрати процес управління витратами на основі собівартості: вста- новити стандартні норми витрат (стандарт-костінг) та управляти за відхиленнями чи обрати гнучке планування накладних витрат.

Розглянемо детальніше дані методи, враховуючи розрахунок со-

бівартості банківських продуктів.

Алгоритм розрахунку за базовими параметрами (традиційний спо-

сіб) передбачає нарахування накладних витрат на так звані оціночні

одиниці (центри фінансової структури банку). Потім витрати розподі- ляються (локалізуються) на продукти за допомогою вибору відповідного базового показника. Даний метод більш відомий як метод калькуляції за центрами відповідальності. Основні переваги даного методу – зрозумі- лість, простота та можливість оцінювання діяльності підрозділів банку. Проблеми виникають при розподілі непрямих витрат, що є доволі скла- дним і трудомістким процесом, зокрема за такими аспектами: проблеми класифікації самих витрат; проблеми ідентифікації факторів, що визна- чають зміну цих витрат; ступінь деталізації системи проти її вартості та складності; проблеми відповідальності за витрати.

Згідно з ABC-методом розрахунки витрат на виробництво проду- кту здійснюються за допомогою поділу виробничого процесу на робо- чі операції і оцінювання вартості кожної з них шляхом визначення часу, який співробітники витрачають на її виконання. Потім розрахо-

вуються драйвери віднесення вартості операції на конкретний продукт або клієнта методом ділення вартості робочих операцій на кількість отриманих за цими операціями результатів. Час виконання операцій розраховується експертним шляхом на підставі інтерв’ювання співро- бітників, які виконують ці операції. При цьому враховується частка робочого часу в день, який співробітник витрачає на виконання опе- рації певного виду.

Основним недоліком даного методу є складність фіксування вне- ску кожного підрозділу в реалізацію певного банківського продукту на основі оцінки виконання технологічних операцій, а також трудомі- сткість наявної інформаційної системи для обліку витрат. Однак пере- вага даного методу в порівнянні з традиційним в тому, що він забез- печує більш точний розподіл витрат та обчислення собівартості. А це

зумовлює прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також можливість довгострокового аналізу та планування. Усі витрати за даною системою піддаються контролю та регулюванню, оскільки роз- глядається таке поняття, як “постійні витрати”.

В економічній науці виділяють іще два методи калькуляції собі- вартості: метод обліку і калькулювання повної собівартості та метод розрахунку неповної, обмеженої собівартості за системою директ- костінг.

Перший метод, який ще називають методом абсорбції, більш тра- диційний і передбачає поділ усіх витрат на прямі та непрямі, які по- вністю розподіляються на продукти. За цим методом побудована мо- дель бюджетування банку, яка заснована на внутрішньому (тран- сфертному) ціноутворенні.

Основні переваги цього методу – доступність облікових даних, простота застосування та невеликі затрати праці. Недолік – запрова- дження ринкових відносин у всі сфери бізнес-процесів банку, що створює конкурентні відносини між підрозділами банку.

Реалізація методології директ-костінгу передбачає відсутність у банку механізму купівлі-продажу ресурсів та послуг, а всі витрати, понесені центрами залучення, повністю переносяться на центри роз- міщення. Сумарна величина витрат на утримання обслуговуючих і допоміжних служб не розподіляється в рамках фінансової структури, а вираховується наприкінці звітного періоду із суми загального при- бутку, тобто враховуються лише прямі витрати. Для контролю ефек- тивності діяльності підрозділів функціональної підтримки, як прави- ло, створюється спеціальна служба або призначається куратор зі складу правління банку, завданням яких є оптимізація величини не-

прямих витрат за умови забезпечення задовільної роботи цих підроз- ділів. Отже, директ-костінг більш простий спосіб, хоча він не дозволяє оцінити діяльність окремого підрозділу банку.

Основна ідея стандарт-костінгу – “передбачати” витрати. Систе- ма потребує встановлення цільових показників за витратами і підпо- рядкування всієї діяльності досягненню цієї мети. Стандарт-костінг передбачає проведення значної роботи з нормування, калькулювання і погодження отриманих результатів з цілями бізнесу, прийняття на досить значний період результатів цієї роботи у вигляді стандартів, а потім зосередження на досягненні поставленої мети за допомогою аналізу причин відхилень від цільових настанов.

Гнучке планування накладних витрат – це система взаємо-

пов’язаних поточних планів, що дозволяють постійно управляти на-

кладними витратами банку шляхом внесення коректив в процесі дія- льності. Застосування гнучкого планування накладних витрат забезпечує максимальну відповідність планів реаліям, сприяє поси- ленню контролю та полегшує облік витрат.

Суттєвою відмінністю гнучкого планування від звичайного є мо- жливість задати інтервал, всередині якого може змінюватися обсяг ба- зового показника, і розрахувати плановий обсяг накладних витрат для будь-якої точки цього інтервалу. Це доцільно використовувати для порівняння планових і реальних накладних витрат в кінці періоду.

Для комерційного банку важливим завданням є визначення най- більш точного механізму розподілу фактичних витрат на продукти, які зумовлюють ці витрати. Для реалізації цього завдання банк пови- нен самостійно обрати найбільш оптимальну систему методів кальку-

лювання собівартості банківських операцій.

П’ятий етап включає розробку планових бюджетів в розрізі центрів відповідальності. Основою для розробки таких бюджетів є спроектована на майбутній період система центрів відповідальності, заплановані загальні показники центрів відповідальності, планова со- бівартість банківських послуг в центрах відповідальності.

Шостий етап передбачає розробку планового бюджету витрат для банку в цілому. Він завершує процес планування. Складається плано- вий бюджет банку шляхом консолідації бюджетів центрів відповіда- льності з урахуванням особливостей їх діяльності.

Загальні підходи до визначення планових статей доходів та ви-

трат наведені в табл. 3.3 та додатку В.

На основі такого механізму здійснюється планування доходів та витрат банку. Сформований і затверджений бюджет та фінансові пла- ни містять показники, яких банк повинен досягти в плановому періоді.

Таблиця 3.3

Технологія планування доходів та витрат банку

Показники планування Технологія планування Планування процентних доходів і витрат Планування здійснюється на основі прогнозованих обсягів і видів операцій, значень залучених

і розміщених ресурсів за їх видами, строками та середніми ставками Планування трансфертних доходів і витрат Планування здійснюється на основі прогнозованих значень ресурсів, переданих (придбаних)

у казначейства за встановленими трансфертними цінами Планування комісійних доходів і витрат Способи планування комісійних доходів і витрат:

- на основі прогнозованих обсягів відповідних операцій з урахуванням їх збільшення (зменшення) у порівнянні з попереднім періодом;

- на основі планування величини тарифів на послуги, в тому числі за прогнозованими для впровадження новими видами послуг клієнтам.

Аналогічно плануються інші непроцентні доходи

і витрати (доходи від операцій з цінними паперами і валютними цінностями та ін.) Планування витрат на персонал

(зарплата, премії, податки та ін.) Планування здійснюється, виходячи з прогнозованої зміни чисельності персоналу за посадовими категоріями Експлуатаційні

й адміністративно-господарські витрати за статтями Планування здійснюється, виходячи з фактичних значень за попередній період з урахуванням можливої їх зміни

Однак в процесі поточної діяльності можуть виникати відхилен- ня, тобто розходження між запланованими та фактичними показника- ми. Тому регламент фінансового планування та бюджетного процесу повинен передбачати можливості для своєчасного коригування та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо виконання пев- ного проекту в інтересах банку. Для своєчасного виявлення відхилень та відповідного реагування на них періодично здійснюється контроль за виконанням фінансових планів та бюджетів.

Першим етапом контролю є визначення розміру відхилень фак- тичних результатів контрольних показників від встановлених стан- дартів.

За відносними показниками всі відхилення доцільно розподіляти на такі групи:

• позитивні відхилення (фактичний дохід перевищує запланований,

фактичні витрати менші від бюджетних);

• негативні відхилення (фактичний дохід менший від запланованого, фактичні витрати більші від бюджетних), причому виділяють нега- тивне допустиме відхилення та негативне критичне відхилення. Для проведення такої градації встановлюється критерій критичних відхилень, який може бути диференційований за контрольними пе- ріодами.

Наступним етапом контролю є виявлення основних причин від-

хилення фактичних результатів контрольних показників від встано-

влених стандартів, що здійснюється як за банком в цілому, так і за філіями, структурними підрозділами, центрами фінансової від- повідальності.

В процесі такого аналізу виділяються ті показники фінансового контролю, які відображають критичні відхилення від цільових норма- тивів, завдань поточних фінансових планів та бюджетів. За кожним критичним відхиленням повинні бути виявлені причини, що його зу- мовили.

Останнім етапом контролю є формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень.

Якщо в ході реалізації планів та бюджетів спостерігається або очікується недоотримання запланованих доходів, необхідно забезпе-

чити секвестр статей. Скороченню в першу чергу підлягають:

• загальноадміністративні витрати;

• представницькі витрати;

• спонсорство та доброчинність;

• витрати на проведення соціально-культурних заходів;

• поштово-телефонні витрати;

• витрати на відрядження;

• витрати на передплату преси, придбання літератури;

• господарські витрати, на спецодяг;

• витрати на придбання (амортизація 100 %) малоцінних необорот-

них матеріальних активів;

• інші експлуатаційні витрати (дезинфікаційна обробка приміщень,

благоустрій територій, паркування транспортних засобів тощо);

• витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів;

• витрати на страхування;

• витрати на підготовку кадрів та отримання консультаційних послуг;

• витрати на утримання персоналу.

При отриманні незапланованих доходів, як правило, надається право на проведення додаткових витрат за умови збереження заплано- ваного балансового прибутку та рентабельності.