Кадрове забезпечення здійснення соціальної політики

Соціальна політика набуває можливості реалізації через функції соціальної роботи. Сутнісна значимість соціальної роботи - в її активізуючому характері, який базується на розумінні того, що соціальний працівник не зможе прожити за клієнта його життя.

Соціальна робота - унікальний вид професійної діяльності зі створення соціальних умов для поліпшення умов життя окремої особистості, підвищення добробуту народу, який базується на п'ятьох аспектах: соціально-економічному, національно-географічному, політич­ному, культурному, духовному. Як вид професійної діяльності соціальна робота сформована на базі системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я, соціальних служб для молоді, спеціалізованих закладів і установ.

Під об'єктом соціальної роботи розуміють усіх, хто потребує допомоги незалежно від її характеру та специфіки. Ті, хто надає таку допомогу, належать до суб'єктів соціальної роботи. Таким чином, соціальна робота є своєрідною взаємодією об'єкта і суб'єкта, резуль­татом якої є допомога людям у розв'язанні їхніх життєвих проблем.

Соціальна робота - специфічний вид професійної діяльності уповноважених органів з надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення матеріального, соціального, культурного рівня її життя, надання індивідуальної допомоги людині, родині чи групі осіб.

В основі соціальної роботи лежать:

принципи соціальної роботи;

процес соціальної роботи; функції соціальної роботи; складові соціальної роботи.

До принципів соціальної роботи належать: принцип створення рівних можливостей, принцип поєднання допомоги із самодопомогою, принцип гуманності, принцип диференціації та індивідуалізації, принцип адаптації, принцип інтеграції, принцип узгодженості короткотривалих і довготривалих перспектив, принцип комплексного підходу, принцип етичності, принцип партнерства і взаємної довіри, принцип безкош­товності обслуговування чи коштовності послуг, принцип поваги до особистості [8, с.

Згідно з Законом України "Про соціальні послуги" соціальне обслу­говування - це система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Інститути, які займаються соціальним обслуговуванням, доцільно класифікувати. За масштабами діяльності вони розподіляються на:

міжнародні (Міжнародна організація праці, Дитячий фонд ООН та ін.), діяльність яких поширюється на міжнародний простір;

загальнодержавні (Міністерство праці та соціальної політики, Державний центр соціальних служб для молоді та ін.);

регіональні (територіальний орган соціальної допомоги, районний центр зайнятості населення та ін.).

За організаційними рівнями діяльності розрізняють п'ять рівнів таких інститутів:

перший - розробка політики й планування, окреслення меж служб (Верховна Рада і місцеві ради, Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів);

другий - забезпечення широкого територіального охоплення меха­нізмів для організації та формування служб (міністерства й відомства);

третій - створення системи, управління цією системою, розв'язан­ня певного кола проблем (Державний центр зайнятості населення, Державний центр соціальних служб для молоді);

четвертий - розв'язання проблеми як окремої ситуації (з клієн­тами працюють професіонали: правники, лікарі, соціальні працівники у відповідних установах і службах);

п'ятий - розв'язання проблеми як вимоги (інформаційні, консуль­тативні служби, відділи, які визначають суть проблеми і направляють клієнтів до відповідних спеціалістів).

Соціальні служби - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

До функцій соціальних служб належить надання соціальних послуг.

Соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психоло­гічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєздатності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [32].

В Україні професія соціального працівника є новою, проте традиції благочинства, милосердя, надання допомоги нужденним мають давнє походження. У соціальному середовищі формуються стереотипи та розуміння такого виду діяльності, як соціальна робота. Також відбу­вається безперервний обмін досвідом щодо підвищення якості вико­нання професійної діяльності.

За останні роки в результаті вивчення особливостей практичної діяльності соціальних працівників вдалося виокремити групи професійно обумовлених особистісних якостей, необхідних спеціалісту, які водночас є підґрунтям для його професійно-особистісного розвитку й саморозвитку:

моральні (гуманність, громадянськість, доброзичливість, тактов­ність, терпимість, принциповість, повага до людей, чесність, винахід­ливість, оптимістичність);

інтелектуальні (професійна компетентність, ерудиція, гнучкість, аполітичність, оперативність мислення і прийняття рішень, помірко­ваність, кмітливість, орієнтація на навчання);

вольові (наполегливість, витримка, рішучість, організованість, урівноваженість, сміливість, вимогливість, дисциплінованість);

комунікативні (комунікабельність, адаптивність, контактність, емоційність, уміння слухати і чути, уміння переконувати, почуття гумору);

організаторські (активність, ініціативність, відповідальність, упев­неність у собі, цілеспрямованість, підприємливість).

Важливим моментом професійної соціальної роботи є міждисцип­лінарний підхід до розв'язання проблем, які виникають у клієнта. Працюючи у складі міжпрофесійних груп разом з лікарями, педагогами, соціологами, практичними психологами, соціальними юристами, соціаль­ний працівник має можливість комплексно вирішувати проблеми сім'ї, окремої особистості чи соціальної групи, безумовно, спираючись на потенціал самого суб'єкта.

7.4.