Основні напрями розвитку соціальної політики в Україні

Характерною ознакою розвитку соціально-економічної політики України починаючи з 2000 року було стабільне зростання доходів громадян, зокрема наявного доходу, номінальної заробітної плати, із синхронним прискоренням зростання основних соціальних гарантій - мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму й мінімальної пенсії за віком.

Соціально-економічна ситуація в Україні кардинально змінила життя населення, погіршення економічної ситуації призвело до поглиблення розшарування суспільства за рівнем доходу і, як результат, до диференціації життєвого рівня населення. За стандартами розвинених країн населення України завжди було бідним, але розрив між життєвими стандартами та реальним рівнем життя не був таким величезним, як зараз.

Виникає необхідність виявлення основних соціальних проблем в Україні, до яких належать:

невідповідність між обсягами соціальних послуг і виплат, які зобов'язалася надавати громадянам держава, та можливостями їх фінансування з державного бюджету;

неефективність використання державних ресурсів і відсутність суттєвих практичних зрушень у сфері соціального захисту населення;

нераціональне використання коштів, що виділяються на соціальні потреби;

демографічний вплив: в Україні нараховується приблизно 14 млн пенсіонерів, а пенсійні виплати становлять близько 18 % ВВП;

надмірно централізована та негнучка вітчизняна система соціаль­них закладів;

негативна тенденція до бідності населення, в тому числі працюючих осіб, значної поляризації громадян за доходами [43, с.

Крім того, серед гострих соціальних проблем українських громадян: безробіття; бідність і злиденне існування; корупція нечуваного розмаху у владі; корупція в судах, прокуратурах, правоохоронних органах, силових структурах; хабарництво в медицині й освіті; алкоголізм і наркоманія; злочинність; безквартирність і безробіття молодих сімей; десятки тисяч кинутих дітей; руйнація громадської моралі; повальна руйнація об'єктів соціальної сфери: дитячих садків, сільських лікарень, шкіл.

Найважливішим виступає в такій ситуації аналіз сучасної структури українського суспільства. Оцінюючи соціально-демогра­фічну ситуацію в Україні, можна сказати, що суспільство на сьогоднішній день переживає стан демографічної кризи. Такий висновок дозволяють зробити спостережувані тенденції.

По-перше, переважання смертності над народжуваністю, причи­нами якого є дорожнеча, інфляція, загальний низький рівень життя населення, зміна системи цінностей тощо.

По-друге, спостерігається старіння населення, тобто старіння

працюючої частини.

По-третє, тенденції, пов'язані з низкою проблем сім'ї, які харак­теризуються зростанням альтернативних шлюбних форм сім'ї, великою кількістю одиноких людей, перехід до молодіжної сім'ї.

По-четверте, тенденція до еміграції, що впливає на зниження чисельності населення України.

Існування згаданих проблем свідчить про необхідність проведення певним чином спрямованої соціальної та демографічної політики, яка включатиме економічні, соціальні та юридичні процеси, і спрямовані на досягнення в довгостроковій перспективі сприятливого характеру процесів природного відтворення генерацій. Пріоритетними напрямами такої політики України мають бути:

охорона материнства і дитинства;

поліпшення матеріального стану багатодітних малозабезпечених сімей;

організація та вдосконалення служби побуту;

надання безкоштовної медичної допомоги соціально незахищеним верствам населення;

надання пільг молодим сім'ям;

створення сприятливих умов для творчого розвитку фахівців у всіх галузях суспільства тощо.

Таким чином, основою соціальної стабільності в сучасному світі та Україні має бути потужний і численний середній клас - головна складова громадянського суспільства.

Як основний платник податків середній клас формує державний та місцеві бюджети, визначає споживчу поведінку населення і внутрішній ринок країни, через накопичення та участь у різноманітних системах страхування забезпечує інвестиційний потенціал, завдяки домінуванню в громадських та політичних організаціях визначає поведінку електорату і значною мірою формує моральні стандарти суспільства, шляхом участі у виборчому процесі виконує функції носія демократії та політичних свобод.

Таким чином, наявність сформованого середнього класу є ознакою демократичної держави з ринковою економікою і розвиненим громадянським суспільством. Важливо, що всі ці процеси (розвиток демократії, формування громадянського суспільства, розбудова ринкової економічної системи, становлення середнього класу) реалізуються майже синхронно, жоден не може істотно випереджати інші, хоча підґрунтям є економічна ситуація.